Справа № 420/13428/24
05 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу, -
До суду з адміністративним позовом звернулось Головне управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС) до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 490 851,30 грн, а саме: - по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 37 744,71 грн; - по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 453 106,59 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є платником податків та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованої картки платника (далі ІКП), податкова заборгованість ОСОБА_1 по військовому збору та податку на доходи фізичних осіб (далі ПДФО), станом на 08.03.2024 року становить 490 851,30 грн.
Заборгованість виникла в результаті винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень (далі ППР), а саме: 1) по військовому збору ППР №0010853304 від 27.04.2020 року на суму 37 744,71 грн (основний платіж та штрафна санкція); 2) по ПДФО ППР №0010833304 від 27.04.2020 року на суму 452 936,59 грн (основний платіж та штрафна санкція) та ППР №0010843304 від 27.04.2020 року на суму 170 грн (штрафна санкція), які було направлено на податкову адресу ОСОБА_1
05.12.2023 податковим органом направлено платнику податків податкову вимогу форми «Ф» №0026832-1309-1532, однак борг не погашено.
Ухвалою суду від 06.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 10.07.2024 року витребувані докази у ГУ ДПС.
Ухвала суду від 06.05.2024 року направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві - АДРЕСА_1 та повернута за закінченням терміну зберігання. Відповідача також повідомлено телефонограмою про знаходження у суді справи за позовом ГУ ДПС про стягнення податкового боргу та повернення поштової кореспонденції за його адресою. Відповідач повідомив, що за вказаною адресою не проживає, на даний час не має місця реєстрації. Клопотань, заяв від нього до суду на момент ухвалення рішння не надходило.
Справа розглянута у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є платником податків, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про реєстраційні дані фізичних осіб-платників податків.
На підставі п.п. 78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України та наказу ГУ ДПС №235 від 30.01.2020 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_2 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих як додаткове благо від ПАТ «УкрСиббанк» код ЄДРПОУ 98807750.
В ході здійснення аналізу податкової інформації встановлено, що згідно відомостей про одержані доходи та сплачений податок з доходів фізичних осіб, отриманих з Центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 відображених АТ «УкрСиббанк» ЄДРПОУ 9807750 у податковому розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податків у 1-му кварталі 2017 року, фізична особа платник податків ОСОБА_1 отримав дохід у вигляді додаткового блага за ознакою 126, а саме прощення (анулювання) боргу за кредитним договором у розмірі - 2013851,52 грн, але податкову декларацію про майновий стан і доходи Одеській області Южненського управління Южненська ДПІ (м. Южне) за 2017 рік до ГУ ДПС не надав, таким чином обов'язок щодо відображення даних у податкових деклараціях не було виконано, податкове зобов'язання не визначено та не сплачено до бюджету.
За результатами проведення перевірки складено акт №165/15-32-33-04/2790003034 від 04.03.2020, згідно якого контролюючим органом встановлені порушення фізичною особою ОСОБА_1 : 1) п.а.49.18.4. п.49.18 ст.49, пп. 176.1 «а» ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України щодо ненадання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік по строку 01.05.2018 року; 2) п.п. «д» п.п. 164.2.17 п.164.2. ст.164., п.а.167.1. ст.167, п.п.168.2.1. п.168.2 ст.168. п.п.179.7. ст.179 ПК України щодо несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб у розмірі 362349,27 грн; 3) п.п.1.2, п.1.4, п.1.5, п.п..1.6 п.16 № підрозділу 10 розділу ХХ, ст.163, п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1, п.168.4 ст.168, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.176.2 ст.176, п.177.2 ст.177 ПК України щодо несплати до бюджету військового збору у розмірі 30195,77 грн.
На підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки №165/15-32-33-04/ НОМЕР_1 від 04.03.2020 ГУ ДПС відносно ОСОБА_1 прийняті ППР по військовому збору та ПДФО, а саме:
НОМЕР_2 від 27.04.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору: основний платіж на суму 30 195,77 грн та штрафна санкція 7548,94 грн;
2) ППР №0010833304 від 27.04.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО: основний платіж на суму 362 349,27 грн та штрафна санкція 90 587,31 грн;
3) ППР №0010843304 від 27.04.2020 року, яким за ненадання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік застосовано штрафну санкцію на суму 170 грн.
Податкові зобов'язання сплачені не були, в результаті чого позивач вважає, що виникла податкова заборгованість відповідача перед бюджетом у загальному розмірі 490851,30 грн та звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до вимог п.п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПК України.
Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Згідно з абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції від 02.04.2020 року, чинній станом на час прийняття ППР), в свою чергу, передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2017 році 800 грн).
Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Таким чином, боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» №321-VIII від 09.04.2015, положення якого набрали чинності 07.05.2015, передбачено, що підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Дія абзацу 1 цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015.
Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.
За змістом наведених положень, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Згідно з п.п.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такий дохід: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно - правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст.605 ЦК України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Таким чином, додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Отже, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постановах від 26.03.2020 у справі №817/1670/16, від 18.04.2019 у справі №815/6886/15, від 15.03.2019 у справі №818/1102/16 дійшов висновку, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.
Під час проведення перевірки, АТ «УкрСиббанк» листом від 22.05.2019 №14-2-02/29570 повідомлено контролюючий орган, що в 2017 році доходи 2013851,52 грн нараховані у вигляді суми боргу, анульованого кредитором з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу згідно вимог пп.164.2.17 «д» п.164.2 ст.164 ПК України та включенням суми анульованого боргу в сумі 2013851,52 грн. до податкового розрахунку за формою №1-ДФ. Також АТ «УкрСиббанк» надав копію повідомлення про анулювання боргу, яке особисто отримано ОСОБА_1 .
Оскільки за даними на які посилається позивач з Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів лише констатовано факт подання ПАТ «УкрСиббанк» податкового розрахунку за формою №1-ДФ відносно сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку фізичної особи відповідача, а з листа АТ «УкрСиббанк» від 22.05.2019 №14-2-02/29570 не можливо встановити складові спрощеної (анульованої) кредитором суми боргу, яка може включати як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, комісію та/або штрафні санкції (пеню), ухвалою суду витребувані у відповідача належні докази в обґрунтування позовних вимог, а саме правильності визначення бази оподаткування та, відповідно, сум грошового зобов'язання, що підлягають сплаті відповідачем у зв'язку з отриманням доходу у вигляді додаткового блага, тобто сума 2013851,52 грн, яку анульовано (списано) є саме кредитом або ж тілом кредиту, а не нараховані проценти та/або штрафні санкції.
На виконання ухвали суду позивачем наданий лист банку від 22.03.2017 року на адресу платника податків ОСОБА_1 щодо необхідності подання ним декларації про доходи та сплати податків, в якому зазначено, що банком прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості за Кредитним договором від 23.10.2007 року, а саме суми основного боргу (кредиту) 75000,82 доларів США , що складає 2013851,52грн по курсу НБУ станом на 22.03.2017 року. Також платника повідомлено про прийняття рішення про анулювання заборгованості - суми процентів 60713,90 доларів США (1630234,99грн).
Таким чином, ППР прийняті ГУ ДПС щодо нарахування грошових зобов'язань відповідачу саме з отриманих доходів анулювання тіла кредиту та отримання доходу у вигляді додаткового блага.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду, що відповідачу списано 2013851,52грн саме основної суми заборгованості за кредитом, та ППР прийняті правомірно. ГУ ДПС дотримано порядку щодо стягнення податкового боргу, направлено відповідачу податкову вимогу, проте податковий борг не сплачений.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 12, 242-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ЄДРПОУ ВП 44069166) до фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 на користь держави податковий борг в загальному розмірі 490 851,30 грн: по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 37 744,71 грн та по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 453 106,59 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва