Справа № 420/22229/24
05 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом якого позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України вОдеській області з відмови, листом №19507-16668/Р-02/8-1500/24 від 02.07.2024 року,у поновленні права ОСОБА_1 на отримання пенсійноївиплати, з 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року, без застосування обмеження розмірупенсійної виплати 10-тикратним розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській областіпоновити право ОСОБА_1 на отримання, з 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024року та з 01 червня 2024 року, пенсійної виплати у нарахованому на відповідну датурозмірі, без застосування обмеження її розміру 10-тикратним розміром прожитковогомінімуму для осіб, які втратили працездатність, шляхом проведення відповідногоперерахунку пенсійної виплати, з 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року, беззастосування обмеження її розміру 10-тикратним розміром прожиткового мінімумудля осіб, які втратили працездатність;
допустити негайне виконання судового рішення, в частині проведення перерахункупенсії за один місяць, в порядку пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексуадміністративного судочинства України;
відшкодувати ОСОБА_1 понесені судові витрати,стягнувши їх з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/30249/23 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року, однак протиправно застосовано обмеження виплати пенсії максимальним розміром з 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними й такими, що суперечать Конституції України і призводять до порушення прав та охоронюваних законом інтересів, що у свою чергу стало підставою звернення до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 19 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
До Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що оскільки згідно із ст.2 Закону України від 08.07.2011 р. № 3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668) максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 по справі №420/30249/23, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.02.2022 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом №16510-14012/Р-02/8-1500/24 від 29.05.2024 року ГУ ПФУв Одеській області, у відповідь на заяву позивача, повідомило про виконання рішення Одеського окружногоадміністративного суду по справі №420/30249/23 та надало копії перерахунків пенсіїстаном на 01 лютого 2022 року, на 01 березня 2022 року, на 01 березня 2023 року, на01 березня 2024 року та станом на 01 червня 2024 року.
З копії перерахунку пенсії станом на 01 лютого 2022 року, вбачається, що позивачу нараховано пенсійну виплату у розмірі 20310,95 грн., однак до виплати призначенопенсію у розмірі 19340,00 грн., що відповідає 10-тикратному розміру прожитковогомінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на 01 лютого 2022 року.
З копії перерахунку пенсії станом на 01 березня 2022 вбачається, що позивачу нарахованопенсійну виплату у розмірі 22874,48 грн., однак до виплати призначено пенсію урозмірі 19340,00 грн., що відповідає 10-тикратному розміру прожиткового мінімумудля осіб, які втратили працездатність, станом на 01 березня 2022 року.
Згідно копії перерахунку пенсії на 01 березня 2023 року вбачається, що позивачу нарахована пенсійнавиплата у загальному розмірі 24374,48 грн., однак, визначаючи розмір належної пенсійної виплати, ГУ ПФУ, призначило до виплати та сплачує мені пенсію у розмірі20930,00 грн., що відповідає 10-тикратному розміру прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність, станом на 01 березня 2023 року.
Згідно копії перерахунку пенсії на 01 березня 2024 року та станом на 01 червня 2024року позивачу нарахована пенсійна виплата у загальному розмірі 25874,48 грн., однак, визначаючи розмір належної позивачу пенсійної виплати, ГУ ПФУ, призначило довиплати та сплачує пенсію у розмірі 23610,00 грн., що відповідає 10-тикратномурозміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на 01березня 2024 року.
В червні 2024 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив поновити право на отримання, з 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року, пенсійної виплати безобмеження її розміру 10-тикратиним розміром прожиткового мінімуму для осіб, яківтратили працездатність, шляхом проведення відповідного перерахунку пенсійної виплати з 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року.
Відповідач, листом №19507-16668/Р-02/8-1500/24 від 02.07.2024 року відмовив узадоволені заяви позивача.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо виплати пенсії в обмеженому розмірі з 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закону № 2262-ХІІ).
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист (абз.3 преамбули до Закону № 2262-ХІІ).
Право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугою строків служби (ст.1 Закону № 2262-ХІ).
Положення ст.43 Закону № 2262-ХІІ свого часу були доповнені згідно з пп.4 п.29 розд.II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" новою частиною наступного змісту: "Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зазначене положення в цілому було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
В подальшому, відповідно до п.8 ч.6 розд.ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VІ, частину п'яту ст.43 Закону № 2262-ХІІ було викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність2.
Згідно з ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. № 911-VIII, чинній з 01.01.2016 р. по 20.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII зі змінами, а саме: ч.7 ст.43 вказаного Закону, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, починаючи з 20.12.2016 р. ч.7 ст.43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вважається такою, що відсутня в зазначеному Законі.
Згідно Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Тобто, протягом 2017 року ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 р. у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 р. у справі № 522/3049/17.
Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/30249/23 позивачу проведено перерахунок пенсії, однак протиправно застосовано обмеження виплати пенсії максимальним розміром з 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року.
Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 640/9677/20).
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Отже, виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач допустив протиправні дії щодо невиплати позивачу пенсії на виконання рішення у справі №420/30249/23, без обмеження пенсії максимальним розміром.
Суд зазначає, що правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Остаточне рішення суду є обов'язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено. Тому зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрати актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.
Водночас за обставин цієї справи відповідні зміни у законодавстві, зокрема положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ та ст.2 Закону № 3668-VI не змінились.
Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Водночас згідно з ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
При цьому, на думку суду, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.
У постанові від 16.12.2021 р. у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Наведені висновки Верховного Суду також мали б бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача з 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року.
Суд звертає увагу, що Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам ч.2 ст.19 Конституції України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача суд враховує, що відповідач провів позивачу перерахунок пенсії з 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року, однак обмежив розмір пенсії з 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року. максимальним розміром.
Отже, похідна позовна вимога підлягає до задоволення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату позивачу з 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо вимоги зобов'язати допустити до негайного виконання рішення суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Водночас негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення.
Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається ст.371 КАС України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, зокрема, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Отже, до негайного виконання допускається рішення суду про «стягнення» відповідних виплат, а не про зобов'язання відповідача до їх нарахування та виплати позивачеві. Тобто, саме у випадку постановлення судом рішення про стягнення на користь позивача недоплачених сум пенсії, суд повинен також визначити суму стягнення за один місяць та в цій частині допустити рішення до негайного виконання.
Разом з тим, обраний у цій справі спосіб захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити пенсіюз 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року без обмеження максимальним розміром означає, що суму недоплаченої пенсії повинен визначити сам відповідач в процесі виконання рішення суду після набрання ним законної сили.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для звернення ухваленого рішення до негайного виконання.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження , з 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385)здійснити , з 01 лютого 2022 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 червня 2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко