Справа № 420/24107/24
05 серпня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити певні дії - нарахувати та виплатити пенсію позивачу ОСОБА_1 по інвалідності, з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), яку обчислити та перерахувати відповідно довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України від 01.12.2020 року № 21/89 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за посадою прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України станом на 01.03.2018 року та довідки від 01.12.2020 року № 21/90 про розмір заробітної плати, за нормами чинними станом на 11.09.2020 року за відповідною (прирівняною) посадою прокурора відділу: - з 01 січня 2018 року у зв'язку із підвищенням окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років в розмірах відповідно до додатків 14 та 16 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з посадового окладу прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України відповідно до додатку 7 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», у розмірі 5730,00 гривень; окладу за військовим званням (підполковник юстиції), процентної надбавки за вислугу років (40 відсотків) в розмірах відповідно до додатків 14 та 16 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», які складають 1410,00 гривень та 2856,00 гривень, відповідно, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за роботу з таємними документами у розмірі 10 відсотків, що складає 573,00 гривень; надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 70 відсотків посадового окладу, з урахуванням окладу за військове звання та вислугу років, що становить 6997,20 гривень; премії у розмірі 55 відсотків грошового забезпечення, що складає 9661,41 гривень; матеріальної допомоги для оздоровлення у розмірі 2268,97 та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2268,97 гривень; індексації заробітної плати; надбавки ОУП, яка обчислюється шляхом множення загального розміру інших виплат (без посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років) та коефіцієнту підвищення посадового окладу та надбавки до нього за військове звання (класний чин), розрахований відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства Фінансів України №226/509 від 11 серпня 2003 року; - з 26 березня 2020 року у зв'язку із ухваленням рішення Конституційним судом України у справі № 6-р/2020 обчислити виходячи з: посадового окладу прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України відповідно до ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 1,2 посадового окладу, що становить 18 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; окладу за військове звання; процентної надбавки за вислугу років (40 відсотків) в розмірах відповідно до додатків 14 та 16 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за роботу з таємними документами у розмірі 10 відсотків; надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 70 відсотків посадового окладу, з урахуванням окладу за військове звання та вислугу років; премії у розмірі 55 відсотків суми грошового забезпечення; 1/12 грошової допомоги на оздоровлення, яка обчислюється з середньомісячного розміру грошового забезпечення; 1/12 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка обчислюється з середньомісячного розміру грошового забезпечення; індексації заробітної плати; надбавки ОУП, яка обчислюється шляхом множення загального розміру інших виплат (без посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років) та коефіцієнту підвищення посадового окладу та надбавки до нього за військове звання (класний чин), розрахований відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства Фінансів України №226/509 від 11 серпня 2003 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити певні дії - виплатити позивачу ОСОБА_1 внаслідок перерахунку пенсії по інвалідності відповідну заборгованість з 1 січня 2018 року по час проведення такого перерахунку, з урахуванням вже отриманих виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року по справі №420/437/21, адміністративне провадження № К/990/11198/22, позивач 31.03.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області, проте рішенням від 04.03.2024 № 1500-0203-8/3390 позивачу знову відмовлено з аналогічних підстав у попередній відмові від 28.12.2020 № 12481-12100/К-02/8-1500/20, яка в судовому порядку визнана неправомірною.
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за адміністративним позовом слід відмовити, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року по справі №420/437/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №420/437/21 скасовано і ухвалено нову постанову про часткове задоволення позову - визнано протиправною відмову ГУПФУ в Одеській області, викладену у листі від 28.12.2020 № 12481-12100/К-02/8-1500/20, щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяви від 08.12.2020; зобов'язано ГУПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2020 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Як зазначає позивач у позові, на виконання зазначеної Постанови Верховного суду він повторно звернувся до ГУПФУ в Одеській області з відповідною заявою від 31.03.2024 року з додаванням довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України від 01.12.2020 року № 21/89 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії позивачу за посадою прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України станом на 01.03.2018 року та довідки від 01.12.2020 року № 21/90 про розмір заробітної плати, за нормами чинними на 11.09.2020 року за відповідною (прирівняною) посадою прокурора відділу.
Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.03.2024 № 1500-0203-8/33290 позивачу в перерахунку пенсії відмовлено. Повідомлено, що пенсія позивачу за вислугу років призначена відповідно до ст. 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому проведення перерахунку пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про прокуратуру» правових підстав немає. Одночасно заявнику роз'яснено, що для переходу на пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» йому необхідно звернутись до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян за місцем проживання.
Позивач зазначає, що рішення суб'єкту владних повноважень є протиправним, оскільки ГУПФУ в Одеській області відповідно наведеної Постанови Верховного суду було зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2020 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові. Проте, ГУПФУ в Одеській області обмежився аналогічною відмовою у перерахунку пенсії, оформленої листом від 04.03.2024 № 1500-0203-8/33290, яка ідентична за своїм складом попередній відмові від 28.12.2020 №12481-12100/К- 02/8-1500/20.
Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 по справі № 802/1933/18-а.
Такий порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про зобов'язання пенсійного управління призначити пенсію за віком із дати виникнення права на пенсію, замість призначеної на виконання судового рішення з дати набрання останнім законної сили.
Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Звернення позивача до ГУ ПФУ на виконання постанови Верховного Суду, а також повторний розгляд ГУ ПФУ в Одеській області заяви позивача вчинено саме на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та яким зобов'язано ГУПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2020 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові. Тобто неврахування висновків суду під час повторного розгляду заяви очевидно свідчить про невиконання (неналежне) виконання судового рішення. В такому випадку не дозволяється порушувати окреме судове провадження задля примусу суб'єкта владних повноважень виконати інше судове рішення, яке набрало законної сили та в силу закону підлягає виконанню.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Тобто, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаного рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року по справі №420/437/21, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece № 18357/91).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Суд, у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У пункті 54 даного Висновку йдеться про те, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.
При цьому, зазначений висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
При викладених вище обставинах, оскільки позовні вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, суд дійшов висновку про наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк