Справа № 420/15844/24
05 серпня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:
визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 протиправною;
зобов'язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 ; наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.12.2018 № 692 був звільнений з військової служби та наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 08.01.2019 № 5, виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 04.02.2019.
Проте, як стверджує позивач, під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_5 йому не в повному розмірі нараховувалось та виплачувалося грошове забезпечення, що у подальшому стало предметом судового розгляду.
Як зазначено у позові, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі № 420/488/23, відповідачем було проведено виплату позивачу грошового забезпечення, що підтверджується випискою по картковому рахунку "АТ «Райффайзен Банк" від 27.04.2024.
Водночас, як вважає позивач, відповідачем в порушення ст.ст. 1-2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку №159 не виплачено на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивач посилається на те, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу, що не зроблено відповідачем, чим порушено право позивача.
При цьому, позивач зауважив, що у зв'язку з організаційними заходами, рішенням командувача Сухопутних військ Збройних Силах України від 19.12.2019 № 39140, військова частина НОМЕР_5 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та встановленим порядком зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 з 01.01.2020, тому остання є належним відповідачем по справі.
Ухвалою суду від 28.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
12.06.2024 року відповідачем за допомогою системи “Електронний суд” подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що звернення позивача до суду із цим позовом є передчасним.
Так, відповідач зазначив, що позивачем до позовної заяви не додано жодних належних та допустимих доказів щодо звернення до військової частини НОМЕР_2 із заявою щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. З огляду на те, що у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право позивача ще не було порушено суб'єктом владних повноважень.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 ; має статус учасника бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого 28.03.2016 року (а.с. 9).
Згідно витягу із наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.12.2018 року № 692, полковника ОСОБА_1 , начальника відділу захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційних системах управління зв'язку та інформаційних систем штабу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) (а.с. 10).
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 08.01.2019 року №5, полковника ОСОБА_1 , начальника відділу захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційних системах управління зв'язку та інформаційних систем штабу, звільненого наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.12.2018 року № 692 з військової служби у запас, з 04.02.2019 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 11-12).
Як зазначено у позові, під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_5 йому не в повному розмірі нараховувалось та виплачувалося грошове забезпечення, що у подальшому стало предметом судового розгляду (адміністративна справа №420/488/23).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року у справі №420/488/23, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 року, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди отриманої під час проходження військової служби за 2015, 2016, 2017, 2018 роки; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 (Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: НОМЕР_3 АДРЕСА_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) грошової допомоги для оздоровлення отриманої під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби за 2015, 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом із позовною заявою позивачем надано до суду Виписку про находження коштів по картковому рахунку "АТ «Райффайзен Банк", відповідно до якої 27.04.2024 року на виконання судового рішення по справі №420/488/23 позивачу перераховані кошти у сумі 17789,34 грн. (а.с. 13).
Вказані обставини справи не заперечуються сторонами.
Спірним між сторонами стало питання щодо наявності підстав для компенсації позивачу втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати доходів
на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року у справі №420/488/23.
Оскільки відповідачем виплачено грошове забезпечення на виконання рішення суду без нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів його виплати, позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі також - Закон № 2050-III).
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (п. 1).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Стаття 3 Закону №2050-ІІІ визначає, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
У справі №240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Верховний Суд у справі №240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Предметом спору у зазначеній справі є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням виплати грошового забезпечення позивача.
Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року у справі №420/488/23, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 року, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди отриманої під час проходження військової служби за 2015, 2016, 2017, 2018 роки; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 (Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: НОМЕР_3 АДРЕСА_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) грошової допомоги для оздоровлення отриманої під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби за 2015, 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням раніше виплачених сум.
Зазначене судове рішення є преюдиційним для справи, що розглядається.
У контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Як встановлено судом, недоплачені суми грошової допомоги для оздоровлення з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, отриманої під час проходження військової служби за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, відповідач виплатив ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року у справі №420/488/23, яке набрало законної сили 23.01.2024 року, лише 27.04.2024 року, тобто з порушенням строків виплати грошового забезпечення більше ніж на один місяць, що підтверджується призначенням платежу (а.с. 13).
Викладене є підставою для отримання позивачем компенсації втрати частин доходу.
Відповідно приписів ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
Отже законодавець передбачив можливість прийняття рішення по стягненню суми компенсації окремо від стягнення суми основного боргу.
При цьому, норми Закону України № 2050-ІІІ і Порядку № 159 свідчать про відсутність обов'язку громадянина додатково звертатися до органу за виплатою компенсації втрати частини доходу.
Аналіз положень статей 1, 2, 4 Закону України №2050-ІІІ дає підстави для висновку, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - пенсійного органу) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі, пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку разом із відповідною несвоєчасною проведеною виплатою перерахованої пенсії.
Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону України № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону України № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись одночасно з виплатою заборгованості.
Відповідно, не виплата компенсації разом із заборгованістю свідчить про відмову виплатити таку відповідно до Закону України № 2050-ІІІ і не потребує оформлення такої окремим рішенням.
З огляду на вищевикладене суд відхиляє доводи відповідача щодо передчасності позовних вимог внаслідок відсутності звернення позивача до військової частини НОМЕР_2 із заявою щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Вирішуючи цей спір, судом встановлено, що відповідачем 27.04.2024 року разом із заборгованістю позивачу не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а отже допущено протиправну бездіяльність.
За таких обставин, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог, а саме:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 27.04.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року у справі №420/488/23, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;
зобов'язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 27.04.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року у справі №420/488/23, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Щодо належного відповідача по справі.
З матеріалів справи судом встановлено, що у спірний період позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .
У позовній заяві позивач пояснював, що у зв'язку з організаційними заходами в Збройних Силах України, рішенням командувача Сухопутних військ Збройних Силах України від 19.12.2019 № 39140, військова частина НОМЕР_5 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та встановленим порядком зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 з 01.01.2020.
Представник військової частини НОМЕР_2 у відзиві не спростовував той факт, що військову частину НОМЕР_5 було зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином, враховуючи, що військова частина НОМЕР_5 не включена до розпорядників бюджетних коштів та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 , суд вважає, що позивачем вірно визначено військову частину НОМЕР_2 у якості відповідача по справі.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач був звільнений від оплати судового збору, розподіл судових витрат на його користь не здійснюється. Доказів понесення інших судових витрат на дату ухвалення рішення позивачем не надано.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у період з 08.07.2024 року по 02.08.2024 року у відпустці, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 05 серпня 2024 року (перший робочий день).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 27.04.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року у справі №420/488/23, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 27.04.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року у справі №420/488/23, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук