про відмову у забезпеченні позову
05 серпня 2024 р. № 400/7120/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши у письмовому проваджені матеріали заяви про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачіввійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_3 ,
прозаява про забезпечення позову,
29 липня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_2 та військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправним і скасування наказа ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) від 26.06.2024 № 168 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час проведення мобілізації» в частині призову під час мобілізації та направлення для проходження військової служби позивача;
визнання протиправним та скасування наказа військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2024 № 178 в частині призначення позивача на посаду, зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , і приступлення ним до виконання службових обов'язків за посадою.
31.07.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі № 400/7120/24 та про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
05 серпня 2024 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову від 02.08.2024, в якій він просить забезпечити позов шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення та / або переведення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що направлення та / або переведення позивача для подальшого проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини призведе до того, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог саме до військової частини НОМЕР_1 втратить сенс. Позивач на час набрання рішенням суду законної сили буде рахуватися на іншому місці служби (в іншій військовій частині), що унеможливить ефективний захист порушений прав позивача, за захистом який він звернувся до суду. Крім цього, на його думку, оскаржувані накази є очевидно (безсумнівно, безперечно) протиправними.
Розглядаючи матеріали заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною другою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Таким чином, зазначеними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме: без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.
Перевіривши обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, доказів, поданих із заявою, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні.
Водночас суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частина перша статті 151 КАС України визначає, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Натомість заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.
Така позиція цілком кореспондується з правовою позицією, викладеною в абзаці 5 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011, відповідно до якої «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову».
Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтував подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Позивачем обрано спосіб забезпечення позову у вигляді заборони військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення позивача з навчального центру для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини.
Однак, основна позовна вимоги у цій справі стосуються протиправності наказа ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) від 26.06.2024 № 168 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час проведення мобілізації» в частині призову під час мобілізації та направлення для проходження військової служби позивача.
Інші позовні вимоги є похідними від вищевказаної основної.
Обравши вищезазначений спосіб забезпечення позову, позивач намагається в межах інституту забезпечення позову визначити, по суті, зручне для себе місце проходження військової служби - у навчальному центрі.
З огляду на це суд прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову:
по-перше, є неспівмірним заявленим позовним вимогам;
по-друге, є втручанням у повноваження військової частини, яка входить до складу Збройних Сил України.
Суд критично оцінює доводи позивача щодо застосування заходів забезпечення позову, саме таким шляхом, оскільки вважає неприпустимим втручання у повноваження військової частини як структурного підрозділу Збройних Сил України, тим більше під час дії в Україні воєнного стану.
Суд також відхилив як необґрунтоване твердження позивача про те, що його переведення до іншої військової частини унеможливить ефективний захист порушених прав, оскільки визнання протиправним наказа ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) від 26.06.2024 № 168 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час проведення мобілізації» матиме своїм наслідком протиправність усіх індивідуальних актів суб'єктів владних повноважень щодо проходження позивачем військової служби.
З огляду на вищевикладене, суд не встановив обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 02.08.2024 про забезпечення позову - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
3. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.Г.Ярощук