05 серпня 2024 р. № 400/11535/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,
провизнання протиправним та скасування рішення від 10.09.2021 року № 130/14-29-13-05-18; визнання дій протиправними,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 130/14-29-13-05-18 про опис майна у податкову заставу від 10.09.2021 року, прийняте завідувачем Вознесенського сектору по роботі з податковим боргом, Головного управління ДПС у Миколаївській області Наконечним В.І.;
- визнати протиправними дії податкового керуючого контролюючого органу ОСОБА_2 , призначеного наказом Головного управління ДПС у Миколаївській області у складанні Акту опису майна № 24/14-29-13-05-14 від 04.10.2021 року.
Ухвалою від 20.12.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (головуючий суддя Лебедєва Г.В.).
21.10.2022 року було здійснено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу, головуючим у справі визначено суддю Малих О.В.
Ухвалою від 31.10.2022 року суд прийняв справу до свого провадження.
В обґрунтування свої вимог позивач зазначив, що як вбачається із оскаржуваного рішення, воно за формою не відповідає вимогам Додатка 1 до Порядку застосування податкової застави податковим органом (пункт 1 розділу II), оскільки в ньому відсутній штамп податкового органу, не зазначено власне ім'я посадової особи, а також відсутнє право посадової особи на прийняття рішення здійснення опису майна яке не перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у не суб'єкта господарювання.
Щодо вимог визнати протиправними дії щодо складання Акту позивач зазначив, що Акт опису майна є похідним від прийнятого рішення. У той же час, Акт опису майна від 04.10.2021 року складений без дотримання процедури його складання та затвердженій формі визначеній у Додатку 2.
Позивач не був запрошений для складання Акту опису майна, а відповідно і не міг відмовитися від підпису, а тому підписання понятими зазначеними у акті є протиправними. Описане майно є сумісною власністю подружжя, а не власністю суб'єкта господарювання та платника податків. Відсутнє зазначене ім'я заступника начальника, який затвердив Акт опису. Зазначено балансову вартість описаного майна, тоді як майно не є суб'єкта господарювання. Відсутня печатка в кінці Акту опису майна.
Крім того позивач звернув увагу, що 29.11.2019 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , а отже з дати припинення на нього не поширюється обов'язок зі сплати податків, зборів, платежів у зв'язку з підприємницькою діяльністю. При цьому податкова вимога контролюючим органом не виставлялась.
Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що згідно даних інтегрованих карток ITC «Податковий блок» у ОСОБА_1 станом на 10.09.2021 року обліковувався податковий борг в сумі 721165,97 грн.
Фізична особа-підприємець, відповідно до ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України, відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення.
Припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не є підставою для припинення обов'язку у Платника податків зі сплати податків і зборів, платежів та податкового боргу, що виник у нього під час здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до пп. 89.1.2 ст. 89.1 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки встановлені ПК України суми грошового зобов язання самостійно визначеної Конгролюючим органом з дня виникнення податкового боргу.
На підставі вище викладеного ГУ ДПС 10.09.2021 року вирішив здійснити опис майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 та виніс про це рішення № 130/14-29-13-05-18.
За заявою ОСОБА_1 від 10.11.2021 року рішення про опис майна надане йому під підпис 11.11.2021 року.
На підставі ПК України та наказу Міністерства Фінансів України від 16.06.2017 року № 586 «Про затвердження порядку застосування податкової застави податковими органами» контролюючий орган склав акт опису майна № 24/14-29-13- 05-14 від 04.10.2021 року, який затвердив заступник начальника ОСОБА_3 .
Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вище зазначений акт опису майна направлений за допомогою АТ «Укрпошта» ОСОБА_1 , який він отримав 29.10.2021 року.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає що оскражуване рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства, дії посадової особи Вознесенського сектору по роботі з податковим боргом ГУ ДПС правомірні, вчиненні в рамках діючого законодавства України.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Контролюючим органом проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку фізичної особі-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ПП «Аркада ЛТД» за січень 2010 року, про що складено акт перевірки від 11.05.2010 року.
За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 26.05.2010 року № 0005801702/0, яким за ФОП ОСОБА_1 визнано податкове зобов'язання у сумі 60362,38 грн.
Оскільки у ФОП ОСОБА_1 станом на дату нарахування рахувалася переплата по податку в сумі 942,78 грн, податковий борг становив 59419,60 грн.
25.11.2021 року було виставлено податкову вимогу № 143, яка відповідно до корінця рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення АТ Укрпошта № 5650110362822, була вречена ОСОБА_1 під підпис 01.12.2011 року.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року у справі № 2а-1692/12-1470 стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області податковий борг у розмірі 59419,60 грн.
Також, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року у справі № 814/2400/14 стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь державного бюджету податкову заборгованість у сумі 641663,84 грн.
Постанова набрала законної сили 15.11.2014 року.
Згідно даних інтегрованих карток ITC «Податковий блок» станом на 10.09.2021 року за ОСОБА_1 обліковувався податковий борг у розмірі 721165,97 грн.
10.09.2021 року Вознесенським сектором по роботі з податковим боргом, управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС винесено рішення № 130/14-29-13-05-18 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.
Рішення надане позивачу по особистий підпис 11.11.2021 року.
04.10.2021 року складено акт опису майна № 24/14-29-13- 05-14, у якому, на пісдтаві рішення від 10.09.2021 оку № 130/14-29-13-05-18, проведено опис майна ОСОБА_1 .
Усього описано майна на загальну суму (балансову вартість) 721165,97 грн.
Акт отриманий позивачем 29.10.2021 року, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Не погоджуючись з рішенням та актом про опис майна, позивач оскаржив їх у судовому порядку.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Згідно з п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Пунктами 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Відповідно до п. 89.2 ст. 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Згідно п. 89.6 ст.89 ПК України якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.
Пунктом 89.3 ст. 89 ПК України визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Аналогічні норми викладено у розділі ІІ Порядку застосування податкової застави податковими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 року № 586.
Судом встановлено, що на момент складання оскаржуваних акта та рішення позивач мав податковий борг у розмірі 721165,97 грн, що є більше ніж мінімально передбачено нормами ПК України для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.
Доказів погашення податкового боргу чи скасування рішень контролюючого орагну, на підставі яких виник цей податковий борг, позивачем не надано.
Щодо посилань позивача на припнення підприємницької діяльності, суд зазначає наступне:
Відповідно до п. 65.10.4 ПК України, Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
Згідно п. 97.3 ПК України, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
Відповідно до пп. 4 - 6 п. 11.18 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків зборів» від 09.12.2011 року № 1588, зняття обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків контролюючих органах здійснюється такому порядку:
- державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання;
- врегулювання питань погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) здійснюється порядку, визначеному Податковим кодексом України;
- після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись контролюючих органах як фізична особа платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки податків від провадження підприємницької діяльності, установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключено доходи від проведення підприємницької діяльності.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання таких зобов'язань, тобто не звільняє від обов'язку погасити податковий борг, який виник за час здійснення підприємницької діяльності, оскільки у відповідності до пп. 97.4.3 п. 97.4 ст. 97 ПК України особою відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа.
Отже, у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання, в тому числі щодо погашення наявної заборгованості, не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
За таких обставин суд не приймає доводи позивача та робить висновок, що рішення про опис майна у податкову заставу прийнято в рамках норм передбачених ПК України.
Щодо вимог визнати протиправними дії по складнню акта опису майна, суд зазначає наступне:
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно приписів ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Тобто, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обо'язків, їх зміни чи припинення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, серед іншого, оскаржуються дії щодо складання акта опису майна від 04.10.2021 року № 24/14-29-13-05-14.
Разом з тим, акт опису майна лише фіксує певний перелік майна та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Складання акту опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.
Суд звертає увагу на те, що в межах даної справи позивач також оспорює акт опису майна, однак, на переконання суду, позивачем обрано не той спосіб захисту.
Таким чином, суд вважає, що акт опису майна не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт як і дії по його складенню не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі. У спірній ситуації належним способом захисту може бути визначено зобов'язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.02.2020 року у справі № 560/495/19, від 20.08.2020 року у справі № 808/2726/16.
Згідно ч. 2 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для скасування акту опису майна відсутні.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027) про: визнання протиправним та скасування рішення № 130/14-29-13-05-18 про опис майна у податкову заставу від 10.09.2021 року, прийняте завідувачем Вознесенського сектору по роботі з податковим боргом, Головного управління ДПС у Миколаївській області Наконечним В.І.; визнання протиправними дій податкового керуючого контролюючого органу ОСОБА_2 , призначеного наказом Головного управління ДПС у Миколаївській області у складанні Акту опису майна № 24/14-29-13-05-14 від 04.10.2021 року - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.08.2024 року.
Суддя О.В. Малих