справа №380/3759/24
05 серпня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні з 25.01.2024 позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII шляхом переведення з пенсії по інвалідності, з зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів період служби в Державній установі «Личаківська виправна колонія №30»;
- зобов?язати відповідача призначити з 25.01.2024 позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII шляхом переведення з пенсії по інвалідності, з зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів період служби в Державній установі «Личаківська виправна колонія №30».
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив службу в органах кримінально-виконавчої служби, з 23.05.2018 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності у розмірі 40% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку) згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ. Станом на день його звільнення вислуга років складала: у календарному обчисленні - 21 рік 08 місяців 0 днів; у пільговому - 28 років 05 місяців 00 днів. Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII, у задоволенні якої відповідач 09.02.2024 відмовив, мотивуючи відсутністю необхідної календарної вислуги років, а саме - 23 календарних років та 6 місяців і більше. Порушення відповідачем його права на належний соціальний захист зумовило звернення до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років, передбачене пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, оскільки на момент звільнення позивач мав вислугу років у календарному обчисленні лише 21 рік 08 місяців 09 днів, при необхідних 23 календарних років і більше. Для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом №2262-XII розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні Законом №2262-XII не передбачено. Звернув увагу на зміну з 16.02.2022 правового регулювання спірних правовідносин, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 у №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» внесено зміни, згідно до яких на пільгових умовах зараховуються певні періоди служби до вислуги років саме для визначення розміру пенсії, а не для її призначення. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 22.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 13.03.2024 (вх. №5457ел) подано відзив на позовну заяву.
Позивачем 15.05.2024 (вх. №37293) подано відповідь на відзив.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Наказом Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» від 15.05.2018 року №34 о/с старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , заступника чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки звільнено зі служби за п.1 пп.2 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» /через хворобу/ з 22.05.2018.
Станом на день звільнення вислуга років позивача складає: у календарному обчисленні - 21 років 08 місяців 09 днів; у пільговому - 28 років 05 місяців 00 днів.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності у розмірі 40% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач 25.01.2024звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ.
ГУ ПФУ у Львівській області листом від 09.02.2024 №3914-3003/С-52/8-1300/24 відмовило у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності передбаченої пунктом «а» ст.12 Закону №2262-XII вислуги 23 календарних років та 6 місяців і більше.
Вважаючи відмову ГУ ПФУ у Львівській області у призначенні пенсії за вислугу років протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 2 цього Закону визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до положень пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Отже, положеннями статті 12 Закону №2262-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби ( у період з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року) та вислуга років - 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 171 цього ж Закону встановлено порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України на виконання зазначених вимог Закону №2262-XII постановою №393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі - Порядок №393; в редакції, яка діяла на день звільнення позивача зі служби).
Зазначена постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема і на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 1 Порядку №393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, зокрема служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
За приписами підпункту «г» пункту 3 вказаного Порядку, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17, і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону у частині призначення пенсії за вислугу років зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана позиція була підтримана у Верховним Судом у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, який сформував такі правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393».
При цьому, суд звертає увагу, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З урахуванням викладеного, суд вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
При цьому, моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби (15.05.2018).
Наведена правова позиція відповідає висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 10.06.2024 у справі №260/4588/23 та від 04.07.2024 у справі №620/4538/23, та спростовує доводи відповідача про врахування змін у правовому регулюванні питання обчислення вислуги років, внесених постановою Уряду від 16.02.2022 №119, що набули чинності з 19.02.2022.
Вказаними змінами усунуто розбіжності між Законом №2262-XII та Порядком №393 стосовно врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII, а саме: і статті 12 Закону №2262-XII, і Порядок №393, однаково регулюють спірні правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, відповідачем у відзиві на позовну заяву не зазначено та з матеріалів справи не встановлено.
Відповідно до абзацу першого пункту 6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 (далі - Порядок №3-1), днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
Як встановлено судом, позивач, отримуючи пенсію по інвалідності, 25.01.2024 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ, до якої долучив наказ ДУ «Личаківська виправна колонія (№30)» від 15.05.2018 №34 о/с про звільнення зі служби за п.1 пп.2 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» /через хворобу/ з 22.05.2018.
Станом на день звільнення вислуга років позивача складає: у календарному обчисленні - 21 років 08 місяців 09 днів; у пільговому - 28 років 05 місяців 00 днів.
Відповідач, відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років, виходив з того, що у нього відсутня необхідна для призначення пенсії календарна вислуги років 23 роки та 6 місяців.
При цьому відповідачем, як органом, що призначає пенсії, не вимагалось дооформлення поданих позивачем документів для призначення пенсії за вислугу років у тому числі подання додаткових документів.
Водночас позивачем, як суб'єктом звернення, було дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Оскільки вислуга років позивача у пільговому обчисленні на день звільнення становить 28 років 05 місяців 00 днів, що не заперечується самим відповідачем, то, ураховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а та від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, ОСОБА_1 у відповідності до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ набув право на призначення пенсії за вислугою років.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своє поведінки, яка є предметом оскарження.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що така не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому дії пенсійного органу щодо відмови у призначенні з 25.01.2024 позивачу на пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII є протиправними, тому перша позовна вимога є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Друга позовна вимога є похідною від першої і також підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 з 25.01.2024 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ, з зарахуванням до вислуги років один місяць служби за сорок днів період служби у ДУ «Личаківська виправна колонія (№30)».
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 211 грн 20 к., сплаченого за квитанцією № 68643954 від 19.02.2024.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 25.01.2024 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016,м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 25.01.2024 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, з зарахуванням до вислуги років один місяць служби за сорок днів період служби у Державній установі «Личаківська виправна колонія (№30)».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 к. судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома