05 серпня 2024 року справа №320/21926/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 16.02.2023 по 23.02.2023 року; з 25.05.2023 по 15.06.2023 року; з 08.06.2023 по 15.06.2023 року; 15.06.2023 р. по 06.07.2023 року; 06.07.2023 по 01.08.2023 року, а також за періоди перебування у відпустах за станом здоров'я рекомендованих довідками ВЛК № 178 від 29.09.2022 року, № 1059 від 01.11.2022 року, № 1237 від 01.12.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за періоди з 16.02.2023 по 23.02.2023 року; з 25.05.2023 по 15.06.2023 року; з 08.06.2023 по 15.06.2023 року; 15.06.2023 р. по 06.07.2023 року; 06.07.2023 по 01.08.2023 року, а також за періоди перебування у відпустах за станом здоров'я рекомендованих довідками ВЛК № 178 від 29.09.2022 року, № 1059 від 01.11.2022 року, № 1237 від 01.12.2022 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 , де брав участь у бойових діях та 30.08.2022 був поранений, після чого проходив лікування, у тому числі у закладах охорони здоров'я. Однак відповідачем, всупереч вимогам постанови КМУ №168, не виплачено додаткову грошову винагороду за час стаціонарного лікування у відпустці за станом здоров'я.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/21926/24 передано 20.05.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/21926/24 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень. Вказує, що позивачеві за період з вересня 2022 року по серпень 2023 року виплачено належні йому суми грошового забезпечення в повному обсязі, та у Військової частини НОМЕР_1 відсутні законні підстави щодо нарахування та виплати позивачеві додаткової грошової допомоги в розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць за період вересня 2022 року по серпень 2023 року, оскільки ним не надано підтверджуючих документів щодо перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров?я за вказаний період, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров?я до іншого, та відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», військовослужбовець самостійно повинен звернутися до командира військової частини з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, встановленою законодавством.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Старший сержант ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до Довідки про обставини травми від 19.12.2022 року № 1/37/6673, старший сержант ОСОБА_1 "30" серпня 2022 року отримав: вогнепальне осколкове сліпе поранення правої руки, спини справа, вогнепальні осколкові поранення нижньої третини правого плеча, верхньої третини правого передпліччя, нижньої третини правого передпліччя з вогнепальним переломом дистального метафазу променевої та ліктьової кісток зміщенням відламків. Вогнепальне осколкове сліпе поранення поперекової ділянки справа. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку з вестибулярним синдромом.
За обставин: 30.08.2022 року з 07 год 30 хв по 08 год 20 хв в ході виконання службових обов?язків по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Вугледар Донецької області в результаті артилерійського обстрілу зі сторони противника отримав поранення.
Під час виконання бойового завдання був одягнутий в засоби індивідуального захисту. Ознак алкогольного чи токсичного сп?яніння не виявлено.
Відповідно до Виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 15726 перебував на стаціонарному лікуванні з 31.08.2022 по 01.09.2022 рік.
Відповідно до Перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 11908 перебував на стаціонарному лікуванні з 02.09.2022 по 05.09.2022 рік.
Згідно Виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 8635 госпіталізований 05.09.2022 р. та виписаний 28.09.2022 р.
Відповідно до Довідки ВЛК № 178 від 29.09.2022 року: травма, ТАК, пов?язана з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров?я на 30 (тридцять) календарних днів.
Відповідно до Довідки ВЛК № 1059 від 01.11.2022 року: поранення, ТАК, пов?язана з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров?я на 30 (тридцять) календарних днів. Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 року відноситься до тяжких травм.
Згідно Довідки ВЛК № 1237 від 01.12.2022 року: поранення, ТАК, пов?язана з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров?я на 30 (тридцять) календарних днів.
Відповідно до Виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 415 перебував на стаціонарному лікуванні з 16.02.2023 по 23.02.2023 рік.
Відповідно до Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №7584 перебував на стаціонарному лікуванні з 25.05.2023 по 15.06.2023 рік.
Відповідно до Виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 739 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.06.2023 по 15.06.2023 рік; перебував в терапевтичному відділенні з 15.06.2023 р. по 06.07.2023 р.
Згідно Виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 9534 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.07.2023 по 01.08.2023 рік
Згідно Довідки ВЛК № 801 від 24.04.2023 року: травма, ТАК, пов?язана з захистом Батьківщини. На підставі статей 39-6, 41-6, 40-в, 54-в, 61-в, 75-в графи ІІ Розкладу хвороб, обмежено придатний до військової служби. Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 року відноситься до тяжких травм.
У періоди з 16.02.2023 по 23.02.2023 року; з 25.05.2023 по 15.06.2023 року; 3 08.06.2023 по 15.06.2023 року; 15.06.2023 р. по 06.07.2023 року: 06.07.2023 по 01.08.2023 року ОСОБА_1 за стаціонарне лікування, також за періоди перебування у відпустці за станом здоров?я рекомендовану довідками ВЛК « 178 від 29.09.2022 року, № 1059 від 01.11.2022 року, № 1237 від 01.12.2022 року не здійснювали виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 25.02.022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану».
В інтересах позивача було направлено заяву від 04.01.2024 року до відповідача з вимогами, зокрема:
«нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100 тис. грн. розмірі згідно Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р. пропорційно періодам перебування:
- на стаціонарному лікуванні з 31.08.2022 року по 28.09.2022 рік, з 16.02.2023 по 23.02.2023 рік, з 25.05.2023 по 01.08.2023 рік;
- у відпустці за станом здоров?я рекомендовану довідками ВЛК № 178 від 29.09.2022 року, № 1059 від 01.11.2022 року, № 1237 від 01.12.2022 року.
- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткову винагороду для оздоровлення за 2023 рік.
- виготовити та направити довідку про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 року по 22.08.2023 року із зазначення місяців: у яких відбулось нарахування; за які відбулось нарахування».
Відповідач у відповіді, оформленій листом від 19.01.2024 року №273 вказав, що не буде здійснювати виплату додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100 тис. грн. розмірі згідно Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р.
Позивач вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 16.02.2023 по 23.02.2023 року; з 25.05.2023 по 15.06.2023 року; з 08.06.2023 по 15.06.2023 року; 15.06.2023 р. по 06.07.2023 року; 06.07.2023 по 01.08.2023 року, а також за періоди перебування у відпустах за станом здоров'я рекомендованих довідками ВЛК № 178 від 29.09.2022 року, № 1059 від 01.11.2022 року, № 1237 від 01.12.2022 року, у зв'язку чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" №168 ( у редакції з квітня 2022), якою на виконання Указів Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64 та «Про загальну мобілізацію» №69 у пункті 1 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
З 19.07.2022 редакція абз.1 п.1 Постанови №168 викладена наступним чином "Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах."
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість " 30000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом "пропорційність" із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Таким чином, на період дії воєнного стану військовослужбовці отримують додаткову винагороду до грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ № 168 у сумі 30000,00 грн. та 100000,00 грн. (за час участі у безпосередніх бойових діях), а з 19.07.2022 - у сумі до 30000,00 грн. та 10000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
В разі поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії мають право на отримання збільшеної винагороди в розмірі до 100 000 грн.
В той же час, суд зазначає, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості випадків перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
При цьому, суд зауважує, що сума додаткової грошової винагороди не є сталою, тобто не конкретно виплачується 30000,00 грн. та 100000,00 грн., а розраховується пропорційно до відпрацьованих у конкретному місяці днів або днів перебування на стаціонарному лікуванні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
При цьому, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд зазначає, що розрахунок додаткової винагороди та визначення періоду, за який вона повинна виплачуватися, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходить військову службу та який виплачує йому грошове забезпечення. Тому, саме на відповідача за наявності передбачених законодавством підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, визначивши при цьому період для її розрахунку.
Відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
На підставі вищевикладених положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи та межі позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.