05 серпня 2024 року Справа №320/9448/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), в якому просить суд:
1.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15.09.2023 № 58283240207;
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15.09.2023 № 58284240207;
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15.09.2023 № 58285240207;
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15.09.2023 № 58286240207;
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15.09.2023 № 58287240207;
6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15.09.2023 № 58288240207;
7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення і Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15.09.2023 № 58289240207;
8. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15.09.2023 про застосування штрафних санкцій № 58292240207.
9. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15.09.2023 про застосування штрафних санкцій № 58291240207;
10. Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 15.09.2023 № Ф-58290.
Позиції сторін
17.10.2023 ОСОБА_1 стало відомо про проведену ГУ ДПС у м. Києві документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ФОП, про складений акт та винесені 15.09.2023 податкові повідомлення - рішення, вимога про сплату бору та рішення про застосування штрафної санкції. Оскільки позивач не отримував жодних документів щодо проведення перевірки, акту перевірки, податкових повідомлень-рішень, рішень, вимогу про сплату боргу, він 20.10.2023 звернувся до відповідача із листом, в якому просив надіслати усі наявні документи щодо підстав та наслідків перевірки. 16.11.2021 ОСОБА_1 , отримав листа від відповідача та документи, ознайомившись із якими, наполягає, що ним не було отримано жодного документа, запиту, наказу про призначення перевірки, ні податкові повідомлення-рішення, ні рішення про застосування штрафної санкції, ні вимоги про сплату боргу, та вважає, що перевірка була призначена безпідставно, без законних на те підстав, висновки в акті перевірки є необґрунтовані, винесені на підставі таких спірні рішення є протиправними та такі, що підлягають скасуванню.
Зокрема, позивач вказує, що порушено порядок повідомлення позивача про призначення та проведення перевірки на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 13.07.2012 №3484-п. Вказуючи на положення п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України зазначає, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Посилаючись на положення п. 42.1, п. 42.2, п. 42.5 ст. 42, п. 82.2 ст. 82 ПК України щодо умов проведення перевірки для фізичних осіб підприємців які не мають найманих працівників, щодо належного вручення платнику податків документів контролюючим органом, встановлення належного листування між платником податків та контролюючим органом за заявою платника податків та у спосіб визначений останнім. Із отриманого на вимогу копії конверта, копії опису про вкладення та копії поштової накладної штрих-кодовим ідентифікатором 0101140820289, за якими нібито направлено наказ ГУ ДПС у м. Києві від 13.07.2023 №3484-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, направлення на перевірку від 13.07.2023 №12307/26-15-24-02-07 18 від 13.07.2023 №12308/26-15-24-02-07, позивач зауважив, що зазначений лист не отримав, більше того йому не було відомо про направлення даного листа. Крім того, з наданих копій конверта, копії опису про вкладення та копії поштової накладної вбачається, що згідно наданої копії конверту дата відправлення та відбиток поштового штемпеля відсутній, опис вкладення, доданий відповідачем як один з доказів надсилання наказу та направлень на проведення перевірки не містить штрихкодового ідентифікатора, який може підтвердити направлення саме цих документів позивачу, крім того дата відтиску поштового штемпеля на описі заретушована та не підтверджує дату направлення. Отже, зазначений опис вкладення до листа не підтверджує направлення наказу та направлень на перевірку із штрихкодовим ідентифікатором 0101140820289, що свідчить про відсутність у відповідача доказів надсилання/вручення позивачу наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 13.07.2023 року №3484-п та направлень на перевірку від 13.07.2023 №212307/26-15-24-02-07 та №212308/26-15-24-02-07. Відповідно, оскільки зазначені конверт, опис та поштове повідомлення не можуть бути однозначно ідентифіковані щодо направлення саме наказу про проведення перевірки та направлень на її проведення, вони не можуть бути належними та допустимими доказами її направлення на адресу позивача.
Зазначаючи положення п. 78.5 ст. 78, п. 81.1, 81.2 ст. 81 ПК України щодо допуску посадових осіб до перевірки, зокрема, зауважує, у разі відмови від допуску до перевірки за місцем її проведення контролюючим органом складається відповідний акт, який реєструється контролюючим органом не пізніше наступного для та підлягає надісланню платнику податків. Згідно із абзацом 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України визначено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, шо оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущения посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відповідно, відповідач акту про відмову від допуску до перевірки не складено, що свідчить про відсутність факту відмови позивача від допуску до перевірки, враховуючи наявні документи щодо підстав перевірки, позивач або його представник не відмовлялись від підпису у направленнях, акту про відмову від підпису не складено, відповідно у відповідача були відсутні підстави для початку проведення позапланової документальної виїзної перевірки.
Позивач вказує, що відповідач приступив до перевірки без належного повідомлення позивача про її проведення, без наявності доказів належного повідомлення про перевірку. Згідно акту перевірки вбачається, що наказ та направлення про перевірку були направлені позивачу лише 18.07.2023, а перевірку розпочато з 19.07.2023 по 25.07.2023, що як наслідок позбавило позивача бути належним чином повідомленим про перевірку та підготувати до неї документи, пояснення. При цьому зазначає, що направлення на перевірку можуть бути дійсними лише в разі пред'явлення службового посвідчення, які проводять перевірку. ОСОБА_2 наполягає, що відповідач не мав права приступати до перевірки, а розпочавши її проведення порушив норми ПК України.
Покликаючись на висновки Верховного Суду серед вказаних зокрема на постанови від 24.01.2019 у справі №805/1941/17-а та від 22.04.2021 у справі №820/2993/16, зазначає, що право контролюючого органу на проведення планової/позапланової перевірки, фактичної перевірки виникає у разі сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених направлення та наказу на проведення перевірки, а також службового освідчення осіб, які зазначені в направлені на проведення перевірки (формальна підстава). Дотримання цих умов у сукупності може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки. Виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться перевірка. В податковому кодексі відсутня норма, яка б встановлювала право контролюючому органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну.
Позивач застосовуючи також висновки Верховного Суду викладені у постанові від 13.02.2024 у справі №140/3135/19, у постанові від 30.09.2021 у справі №520/8519/19 зауважив, що перевірка відносно нього призначена за наказом від 13.07.2023 №3484-п як документальна виїзна, та за актом перевірки від 01.08.2023 №51426/Ж5/26-15-24-02-07/3048521352 про результати документальної виїзної перевірки перевірка проводилась в приміщенні податкового органу, вимоги та порядок проведення якої визначено положеннями п. 79.1, п. 79.2, п. 79.3, 79.5 ст. 79 ПК України. Таким чином відповідач проводив документальну позапланову невиїзну перевірку чим порушив наказ від 13.07.2023 №3484-п. Акт про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки не складався, перевірка мала бути виключно виїзна. Додав, що своїми діями відповідач також порушив право платника податків подати свої заперечення на акт перевірки задля доведення відсутності порушень встановлених в акті перевірки. Застосування адміністративного арешту визначеного пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України за вказаних обставин є неправомірним.
Відповідно, порушення порядку призначення та проведення перевірки тягнуть за собою протиправність прийняття податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючого органу відносного об'єкта перевірки, є самостійною підставою для їх скасування, на що позивач вказує із посиланням на правові висновки, серед інших вказаних, викладені в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, від 07.12.2021 у справі №826/17875/18.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.09.2023 № 58284240207 про застосування штрафної санкції в сумі 1020 грн. за ненадання посадовим особам контролюючому органу в повному обсязі всіх документів, що належать до перевірки або пов'язані із предметом перевірки. Позивач вказує на його протиправність, посилаючись на положення пп. 16.1. 5 п. 16.1 ст. 16, п 85.2 ст. 85 ПК України щодо надіслання контролюючим органом належним чином оформленої вимоги про надання до перевірки документів, порядку їх надання та наслідки не надання документів, складання посадовими особами контролюючого органу акту про відмову від надання документів. Відповідно до наданого та долученого до листа від 13.11.2023 запиту 14.07.2023 №26837/1/26-15-24-02-07-08, у якому зазначено про необхідність надання документів, позивач відмічає, що докази направлення відповідачем листа від 14.07.2023 №26837/1/26-15-24-02-07-08 відсутні, відповідачем не надано ні квитанції про надсилання листа, ні конверту, який повернувся (у випадку невручення), ні опису вкладення в конверт, ні повідомлення про вручення. Крім того, зазначений лист датований до дати початку так званої перевірки, відтак ненадання документів на цей запит не є порушенням пункту 85.2 статті 85 ПК України, який встановлює обов'язок платника податків надати документи під час (а точніше після початку) перевірки. Відповідачем не надано акту про ненадання документів. В акті перевірки від 01.08.2023 відсутні будь-які посилання на акт про ненадання позивачем документів, що свідчить про його відсутність, а тим більше, про надсилання/вручення акту про ненадання документів позивачеві або про відмову позивача від отримання цього акту та/або його підписання. Так, обов'язок платника податків надавати усі первинні документи, пов'язані із предметом перевірки, знаходиться у прямій залежності від факту реальної обізнаності платника податків із призначеною відносно нього перевіркою та її предметом і забезпечення йому можливості взяти участь у її проведенні, чого відповідачем здійснено не було. Позивач наполягає, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, зокрема прийняття податкових повідомлень-рішень за її результатами, у зв'язку з чим, застосовуючи висновки Верховного Суду викладені у постанові від 13.02.2024 у справі № 140/3135/19, вказане податкове повідомлення-рішення від 15.09.2023 №58284240207 про застосування штрафу за ненадання документів є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 15.09.2023 № 58283240207, № 58285240207, № 58286240207, № 58287240207, позивач зазначає про положення пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, що також зазначено в акті перевірки, відповідно до якого передбачено здійснення документальної позапланової перевірки якщо розпочато процедуру припинення ФОП, п. 65.2 ст. 65, 67.1.2 п. 67.1 ст. 67, пп. 65.10.1 п. 65.10 ст. 65 ПК України та Порядок №1588 щодо порядок проведення обліку самозайнятих осіб, підстави та порядок зняття із обліку, внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказує, що позивачем були вчинені усі необхідні дії, дотримано порядок припинення ФОП, а саме подав 03.05.2019 державному реєстратору документи для проведення реєстраційної дії, після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності подав 26.07.2019 декларацію за 1 півріччя 2019 року - останній базовий податковий (звітний період).
Позивач посилаючись на положення п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону № 540-ІХ від 03.03.2020, із відповідними змінами Законами №591-ІХ від 13.05.2020, №2120-ІХ від 15.03.2020 щодо мораторію на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину щодо COVID-19, крім, зокрема, документальних позапланових перевірок з підстав визначених пп. 78.1.7 та пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на абз. 3 пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України згідно якого тимчасово до 01 серпня 2023 року податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті зупиняються, крім документальних позапланових перевірок з підстав визначених пп.78.1.5, пп. 78.1.7 та пп. 78.1.8, пп. 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та пп. 78.1.22 п. 78.1 ст. 78 ПК України, у зв'язку з чим мораторій діяв навіть з підстав визначених пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України з 18.03.2020 по 08.08.2020 - 143 дні, з 07.03.2022 по 27.05.2022 - 81 день. Всього 224 дні. Але, після припинення позивачем ФОП 06.05.2019, контролюючий орган не проводив перевірки, а провів її під час дії мораторію та карантинних обмежень. Позивач наполягає, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки, що призводить до протиправності та скасування вказаних спірних податкових повідомлень - рішень від 15.09.2023 № 58283240207 про збільшення грошового зобов'язання з єдиного податку, № 58285240207 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ, № 58286240207 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору, № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з ПДФО.
Щодо рішення від 15.09.2023 № 58291240207 про застосування штрафу за несвоєчасно нарахований єдиний внесок в сумі 51 600,78 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф58290 на 103 201,56 грн., позивач вказуючи на положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зауважив, що при визначенні зобов'язань зі збору на загальнообов'язкове державне страхування податковим органом застосовуються положення ПК України, в тому числі й в частині порядку проведення перевірок, повідомлення платників податків та визначення зобов'язань. Проте, невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про проведення перевірки призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої, тому вказані рішення та вимога є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач вказує, що документальна позапланова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 проводилась на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві №3484-п від 31.07.2023 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.06.2017 по 06.05.2019. правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 12.06.2017 по 06.05.2019.
За результатами перевірки складено акт від 01.08.2023 №51426/Ж5/26-15-24-02-07/3048521352 та встановлено наступні порушення пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України; п. 291.4 ст. 291, абзац 1, абзац 5 п. 293.4 ст. 293, абзац 2 п. 293.8 ст. 293, пп. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 ПК України, абзац 1, абзац 9 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України; пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп.49.18.5 п.49.18 ст. 49, пп. 177.5.2 п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 ПК України, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 ПК України; п.16 підр. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями; п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) та п. 11 розділу ІІІ «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року № 511); абзацу 3, частини 8, ст. 9 Закону № 2464-VI, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.4 ст. 183, ст. 187, п. 201.8 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями; п. 44.1. п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України.
Вказуючи на положення п. 42.2 ст. 42, п. 79.1 ст. 79 ПК України, позицію Другого апеляційного адміністративного суду у постанові від 28.10.2021 у справі № 520/1195/2020, зазначає, що лише дотримання пункту 2 статті 79 ПК України, надає право представникам податкового органу розпочати документальну виїзну перевірку платника податків. А саме, документальна позапланова виїзна перевірка повинна здійснюватися виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке супроводжується наказом. Також повинні бути надані докази надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомлення про вручення копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Враховуючи те, що податковим органом виконано вимоги податкового законодавства, це надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної позапланової виїзної перевірки. А отже, посадові (службові) особи органів державної служби під час проведення перевірки діяли виключно у межах повноважень, визначених ПК України та відповідно до ст. 19 Конституції України.
Щодо порушення позивачем податкового законодавства, відповідач вказує на те, що перевірка проводилась з 19.07.2023 по 25.07.2023, керуючись вимогами п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України було направлено позивачу запит №104951/6/26-15-07-09-07-26 від 16.11.2021 про надання інформації та її документального підтвердження щодо отримання доходів та понесення витрат від здійснення фінансово господарської діяльності за період з 12.06.2017 по 06.05.2019. Відповідно до корінця рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення лист повернуто за закінченням терміну зберігання. На лист Головного управління ДПС у м. Києві самозайнята особа ОСОБА_1 пояснення та їх документальне підтвердження не надав. Також, 14.07.2023 був надісланий з повідомленням про вручення за податковою адресою ФОП ОСОБА_1 лист №26837/ФОП/26-15-24-02-07-08 від 14.07.2023 про необхідність надання документів, які підтверджують дані річних податкових декларацій за період з 12.06.2017 по 06.05.2019, a саме формування доходу та витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу з розшифровкою витрат, підтвердження взаємовідносин та взаєморозрахунків 1 постачальниками та замовниками послуг, забезпечення надання руху коштів по розрахунковим рахункам. З метою вручення направлення на перевірку працівниками відділу було здійснено виїзд за податковою адресою платника, а саме: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою двері ніхто не відчинив, про що складено відповідні акти від 18.07.2023р. та від 21.07.2023. Контролюючим органом направлено копію направлень від 13.07.2023 за №12307/26-15-24-02-07 та №12308/26-15-24-02-07 та копію наказу ГУ ДПС у м. Києві № 3484-п від 13.07.2023 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки направлено засобами поштового зв'язку 18.07.2023 на податкову адресу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ).
ФОП ОСОБА_1 з 12.06.2017 по 06.05.2019 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, здійснював діяльність із застосування ставки єдиного податку встановленої для 2 групи. Враховуючи положення пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49, п. 291.4 ст. 291 ПК України в редакції чинній на 01.01.2018, п. 294.1 ст. 294, п. 296.2 ст. 296 ПК України, податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2018 рік платником податків до Головного управління ДПС у м. Києві, (ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) подана не своєчасно, а саме фактично подано 24.07.2019, граничний термін подання 01.03.2019, відповідно, в порушення пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями податкову декларацію платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2018 рік до Головного управління ДПС у м. Києві (ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) подано не своєчасно.
Щодо визначення обсягу доходу, єдиного податку, відповідач вказує на положення п. 292.1, п. 292.6 ст. 292 ПК України, встановлено, що фактично в періоді з 01.07.2017 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності на ІІ групі надавав послуги здійснював діяльність спортивних залів. ФОП ОСОБА_1 подано повідомлення про об'єкт оподаткування спортивний зал, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Платником податків згідно виторгів з РРО МАРІЯ-304Т (фіскальний номер 3000369986) отримано дохід за 2017 рік у сумі 1018479,34 грн, за 2018 рік в сумі 17656212,42 грн. у тому числі з 01.01.2018 по 31.03.2018 дохід у сумі 5902402,42, в період з 01.04.2018 по 31.12.2018 дохід у сумі 11753810,00. ФОП ОСОБА_1 на запит № 26837/ФОП/26-15-24-02-07-08 від 14.07.2023 га №104951/6/26-15-07-09-07-26 від 16.11.2021 документи не надано. У зв'язку з не наданням до перевірки документів (книги обліку доходів, банківських виписок та інших документів) повноту декларування доходів в повному обсязі дослідити не є можливим. Покликаючись на п. 293.4, абз. 2 п. 293.8 ст. 293, пп. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296, абз. 1 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України зазначає, що платником податків згідно виторгів з РРО МАРІЯ-3047 (фіскальний номер 3000369986) отримано дохід за 2018 рік в сумі 17656212,42 грн. Перевіркою встановлено, що відповідно до виторгів з РРО МАРІЯ-3047 (фіскальний номер 3000369986) дохід у сумі 1500000,00 перевищено 30.01.2018 року, в період з 31.01.2018 по 31.03.2018 отримано дохід склав 4402402,42. Відтак, з 01.04.2018 платник податків повинен перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом. У 2018 році платником податків отримано дохід у сумі 11753810,00грн., який підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. У зв'язку з не наданням до перевірки документів (книги обліку доходів, банківських виписок та інших документів) повноту декларування доходів в повному обсязі дослідити не є можливим. За результатами перевірки встановлено заниження обсягу доходу по єдиному податку з фізичних осіб за 2018 рік на суму 16756083,17 грн., чим порушено п. 291.4 ст. 291, абзац 1, абзац 5 п. 293.4 ст. 293, абзац 2 п. 293.8 ст. 293, пп. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296, абзац 1. абзац 9 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями.
Вказуючи на п. 293.2 ст. 293 ПК України зазначає, що ФОП ОСОБА_1 перебуваючи на спрощеній системі оподаткування другій групі перевищив обсяг доходу визначений для платників єдиного податку другої групи у сумі 1500000,00. Дохід у сумі 1500000,00 перевищено 30.01.2018 року, в період з 31.01.2018 по 31.03.2018 отримано дохід склав 4402402,42. Розрахунок єдиного податку з фізичних осіб за 2018 рік: 4402402.42 15%-660360,36 грн. Перевіркою визначення та сплати в бюджет сум податкових зобов'язань по єдиному податку від провадження діяльності на спрощеній системі оподаткування, виявлено порушення абз.1 та абз.5 п. 293.4 ст. 293 Кодексу, а саме занижено суму податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 на суму 660360,36 грн. Перевіркою правильності визначення податкових зобов'язань по єдиному податку встановлено: ФОП ОСОБА_3 у 2018 році не задекларовано дохід платника єдиного податку, отриманий від провадження діяльності на суму 4402402,42 грн., що призвело до не нарахування та не сплати єдиного податку з цього доходу на загальну суму 660360,36 грн., у т.ч. за ставкою 15% 660360,36 грн., чим порушено п. 291.4 ст. 291. п. 292. 1, п. 292.6 ст. 292, п. 293.4 ст. 293 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями. У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до норм Кодексу, ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний був перейти на сплату інших податків і зборів з 01.04.2018 року.
По ПДФО від здійснення господарської діяльності контролюючим органом зафіксовано перевищення граничного обсягу доходу у 1 кварталі 2018 року для платників на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, 2 групи та перевищення граничного обсягу доходу для платників єдиного податку 2 групи за результатами перевірки з 01.04.2018 переведено на сплату інших податків і зборів. Припинено реєстрацію ФОП позивачем 06.05.2019 за номером припинення 20670060003165941. Вказуючи на вимоги пп. 49.18.2, пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, пп. 177.5.2 п. 177.5, п. 177.11 ст. 177, ПК України зафіксовано неподання податкових декларацій за майновий стан і доходи за другий квартал 2018 року, за 2018 рік, 2019 рік (ліквідаційна).
Вказуючи на наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №418 щодо вимоги до ведення Книги обліку доходів та витрат та мати документи на підтвердження походження товару, положення п. 177.10 ст. 177 ПК України, у зв'язку із ненаданням на перевірку Книги обліку доходів і витрат, неможливо встановити додержання ФОП ОСОБА_1 порядку ведення книги обліку доходів і витрат.
Покликаючись на положення пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 22.1 ст. 22, пп. 83.1.1, пп. 83.1.2, пп. 83.1.6 п. 83.1 ст. 83, пп. 162.1.1 п. 162 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, . 164.1 ст. 164 ПК України, відповідач зазначив, що перевіркою встановлено, згідно виторгів з РРО МАРІЯ-304Т (фіскальний номер 3000369986) отримано дохід, в період з 01.04.2018 по 31.12.2018 рік, в сумі 11753810,00 грн. В період з 01.01.2019 по 06.05.2019 відсутня інформація щодо отримання доходів ФОП ОСОБА_1 . ФОП ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік до контролюючого органу не подав та не визначив суму загального оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 11753810,00 грн. за 2018 рік. Отже, за результатами перевірки встановлено заниження загального оподатковуваного доходу за період з 01.04.2018 по 06.05.2019 на загальну суму 11753810,00грн. У зв'язку з не наданням до перевірки документів (книги обліку доходів, банківських виписок та інших документів) повноту декларування доходів в повному обсязі дослідити не є можливим. ФОП ОСОБА_1 податкові декларації про майновий стан і доходи за 2018 та 2019 роки до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДПС у м. Києві не подав та не визначив загальну суму понесених витрат за період з 01.04.2018 по 06.05.2019. Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця. ФОП ОСОБА_1 було направлено лист № 26837/1/ФОП/26-15-24-02-07-08 від 14.07.2023, засобами поштового зв'язку на податкову адресу, запропоновано забезпечити надання всіх необхідних документів, що пов'язані з проведенням перевірки. ФОП ОСОБА_1 до перевірки документи не надав, тому за результатами перевірки, витрати за період з 01.04.2018 по 06.05.2019 роки складають 0.00 грн. У зв'язку з не наданням до перевірки документів (книги обліку доходів, банківських виписок та інших документів) повноту декларування доходів та витрат в повному обсязі дослідити не є можливим.
Відповідач наполягає, що позовні вимоги заявлені безпідставно, такі, що не підлягають задоволенню.
Процесуальні дії та рішення у справі
29 лютого 2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі; визначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження; розпочати підготовку справи до судового розгляду; призначено підготовче засідання на 03 квітня 2024 року о 09:30 год.
03.04.2024 в підготовче судове засідання прибули представник позивача ОСОБА_4 та представник відповідача Разманов Ю.В.
В ході підготовчого судового засідання представник відповідача заявив клопотання із проханням надати час для подання до суду відзиву на позовну заяву та враховуючи думку учасника процесу, судом на місці ухвалено відкласти судове засідання на іншу дату та час.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 25.04.2024 об 11:00 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.
Підготовче судове засідання призначене на 25.04.2024 об 11:00 год. знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 12.06.2024 о 09:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.
Підготовче судове засідання призначене на 12.06.2024 о 09:30 год. знято з розгляду у зв'язку із оголошеною в м. Києві повітряною тривогою.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 05.07.2024 о 10:00 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.
12.06.2024 до суду надійшов відзив від відповідача.
04.07.2024 від позивача надійшла до суду відповідь на відзив.
05.07.2024 до суду прибули представник позивача Лосік Ю.В. та представник відповідача Ліщук О.В.
Представники подали до суду заяви щодо закриття підготовчого провадження у порядку письмового провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 05.07.2024 закрито підготовче провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25 липня 2024 року о 10:00год.
25.07.2024 в судове засідання з'явились представник позивача Лосік Ю.В. та представник відповідача Ліщук О.В.
Представник позивача Лосік Ю.В. позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити.
Представник відповідача Ліщук О.В. в задоволенні позову просив суд відмовити.
Встановивши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, за згодою сторін, судом на місці оголошено про продовження вирішення справи у порядку письмового провадження.
Таким чином, суд продовжує розгляд справи у порядку письмового провадження враховуючи позиції сторін та наявні в матеріалах справи письмові докази.
Встановлені обставини судом
ФОП ОСОБА_1 отримав свідоцтво про державну реєстрацію від 12.06.2017 за №20670000000165941 та перебував на спрощеній системі оподаткування, здійснював діяльність із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для 2 групи.
Місцезнаходження ФОП: АДРЕСА_1 .
Вид економічної діяльності:
63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у. (основний)
93.13 Діяльність фітнес-центрів
96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси
47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах
63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.
73.11 Рекламні агентства
ФОП ОСОБА_1 взятий на облік в контролюючому органі 12.06.2017 №265317162424.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 06.05.2019 було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .
Дата проведення державної реєстрації припинення 06.05.2019, номер проведення державної реєстрації припинення 20670060003165941.
Спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок винесених ГУ ДПС у м. Києві рішень за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , зафіксованих в акті перевірки висновків.
Зокрема, на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.7 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі Кодексу), з урахуванням внесених змін до п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, Законом України від 14 липня 2020 року № 786-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців», відповідно до п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами внесеними Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», та з проведенням державної реєстрації припинення платника податків п. 2 ст. 13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі Закону № 2464-VI), наказу Головного управління ДПС у м. Києві № 3484-п від 13.07.2023 головним державним інспектором відділу перевірок самозайнятих осіб по припиненню підприємницької діяльності управління податкових перевірок фізичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві Залевським В.С. та головним державним інспектором відділу перевірок самозайнятих осіб по припиненню підприємницької діяльності управління податкових перевірок фізичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві Невмержицькою Н.П. проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.06.2017 по 06.05.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 12.06.2017 по 06.05.2019.
За результатами перевірки складено акт від 01.08.2023 №51426/Ж5/26-15-24-02-07/3048521352.
В акті перевірки зазначено, що ГУ ДПС у м. Києві, керуючись вимогами п.п. 78.1.7. п. 78.1 ст. 78 Кодексу направлено запит №104951/6/26-15-07-09-07-26 від 16.11.2021 про надання інформації та їй документального підтвердження щодо отримання доходів та понесення витрат від здійснення фінансово-господарської діяльності за період з 12.06.2017 по 06.05.2019.
Відповідно до корінця рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення лист повернуто за закінченням терміну зберігання.
На лист ГУ ДПС у м. Києві самозайнята особа ОСОБА_1 пояснення та їх документальне підтвердження не надав.
Також, 14.07.2023 ГУ ДПС у м.Києві був надісланий з повідомленням про вручення за податковою адресою ФОП ОСОБА_1 лист № 26837/ФОП/26-15-24-02-07-08 від 14.07.2023 про необхідність надання документів, які підтверджують дані річних податкових декларацій за період з 12.06.2017 по 06.05.2019, а саме формування доходу та витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу з розшифровкою витрат, підтвердження взаємовідносин та взаєморозрахунків з постачальниками та замовниками послуг, забезпечення надання руху коштів по розрахунковим рахункам.
З метою вручення направлення на перевірку працівниками відділу було здійснено виїзд за податковою адресою платника, а саме АДРЕСА_1 , за вказаною адресою двері ніхто не відчинив, про що складено відповідні акти від 18.07.2023р. та від 21.07.2023.
ГУ ДПС у м. Києві направлено копію направлень від 13.07.2023 №12307/26-15-24-02-07 та №12308/26-15-24-02-07 та копію наказу ГУ ДПС у м. Києві № 3484-п від 13.07.2023 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки направлено засобами поштового зв'язку 18.07.2023 на податкову адресу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ).
Перевірка проведена у приміщенні ГУ ДПС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Лескова, буд. 4, каб. 315.
Журнал реєстрації перевірок самозайнятою особою до перевірки не надано.
Перевірка проводилась з 19.07.2023 по 25.07.2023.
Контролюючий орган в акті перевірки фіксує, що фактично в періоді з 01.07.2017 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності на ІІ групі надавав послуги здійснював діяльність спортивних залів.
ФОП ОСОБА_1 подано повідомлення про об'єкт оподаткування спортивний зал, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Платником податків згідно виторгів з РРО МАРІЯ-304Т (фіскальний номер 3000369986) отримано дохід за 2017 рік у сумі 1018479,34 грн, за 2018 рік в сумі 17656212,42 грн. у тому числі з 01.01.2018 по 31.03.2018 дохід у сумі 5902402,42, в період з 01.04.2018 по 31.12.2018 дохід у сумі 11753810,00.
ФОП ОСОБА_1 на запит № 26837/ФОП/26-15-24-02-07-08 від 14.07.2023 та №104951/6/26-15-07-09-07-26 від 16.11.2021 документи не надано. У зв'язку з не наданням до перевірки документів (книги обліку доходів, банківських виписок та інших документів) повноту декларування доходів в повному обсязі дослідити контролюючий орган не мав можливості.
Контролюючим органом встановлений виторг з РРО МАРІЯ-304Т (Фіскальний номер 3000369986), за яким отримано дохід за 2018 рік в сумі 17656212,42 грн.
Відповідно, перевіркою зафіксовано, що згідно виторгів з РРО МАРІЯ-304Т (Фіскальний номер 3000369986) дохід у сумі 1500000,00 перевищено 30.01.2018 року, в період з 31.01.2018 по 31.03.2018 отримано дохід який склав 4402402,42.
Відповідно з 01.04.2018 з позиції контролюючого органу платник податків повинен перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом. У 2018 році платником податків отримано дохід у сумі 11753810,00грн, який підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Та, у зв'язку з не наданням до перевірки документів (книги обліку доходів, банківських виписок та інших документів) повноту декларування доходів в повному обсязі дослідити контролюючий орган не мав можливості.
Застосовуючи показники податкової звітності з єдиного податку за 2017 рік у сумі -1018479,34, за 2018 рік - 900129,25 та за 2019 рік -0, контролюючий орган фіксує розбіжність за 2018 рік на 16756083,17 та відповідно зазначає про встановлення заниження обсягу доходу по єдиному податку з фізичних осіб за 2018 рік на зазначену суму розбіжності.
ФОП ОСОБА_1 перебуваючи на спрощеній системі оподаткування другій групі перевищив обсяг доходу визначений для платників єдиного податку другої групи у сумі 1500000,00. Дохід у сумі 1500000,00 перевищено 30.01.2018 року, в період з 31.01.2018 по 31.03.2018 отримано дохід склав 4402402,42. Розрахунок єдиного податку з фізичних осіб за 2018 рік: 4402402,42 15%-660360,36 грн.
Відповідно, взявши відомості з декларацій з єдиного податку за 2017 та 2018 роки, враховуючи встановлену суму розбіжності 16756083,17 за 2018 рік, контролюючий орган щодо сплати податку до бюджету фіксує, що ФОП ОСОБА_5 у 2018 році не задекларовано дохід платника єдиного податку, отриманий від провадження діяльності на суму 4402402,42 грн., що призвело до не нарахування та не сплати єдиного податку з цього доходу на загальну суму 660360,36 грн., в т.ч.: за ставкою 15% 660360,36 грн., у зв'язку з чим, ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний був перейти на сплату інших податків і зборів з 01.04.2018 року.
Враховуючи дату проведення припинення ФОП 06.05.2019, номер проведення державної реєстрації припинення 20670060003165941, контролюючий орган зазначає про неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за другий квартал 2018 року (термін подання до 09.08.2018), за 2018 рік (термін подання до 09.02.2019), 2019 рік (ліквідаційна) (термін подання до 06.07.2019).
Також, у зв'язку із ненаданням на перевірку Книги обліку доходів і витрат, неможливо встановити додержання ФОП ОСОБА_1 порядку ведення книги обліку доходів і витрат.
В наступному, відповідно до встановленого контролюючим органом виторгу з РРО МАРІЯ-304Т (Фіскальний номер 3000369986) в акті вказано, що ФОП отримано дохід, в період з 01.04.2018 по 31.12.2018 рік, в сумі 11753810,00 грн. В період з 01.01.2019 10 06.05.2019 відсутня інформація щодо отримання доходів ФОП ОСОБА_1 , останній податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік до контролюючого органу не подав та не визначив суму загального оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 11753810,00 грн. за 2018 рік. Отже, за результатами перевірки зафіксовано про заниження загального оподатковуваного доходу за період з 01.04.2018 по 06.05.2019 на загальну суму 11753810,00 грн.
Відповідно, ФОП ОСОБА_1 податкові декларації про майновий стан і доходи за 2018 та 2019 роки до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДПС у м. Києві не подав та не визначив загальну суму понесених витрат за період з 01.04.2018 по 06.05.2019.
ФОП ОСОБА_1 було направлено лист № 26837/1/ЦПР/26-15-24-02-07-08 від 14.07.2023, засобами поштового зв'язку на податкову адресу, запропоновано забезпечити надання всіх необхідних документів, що пов'язані з проведенням перевірки.
ФОП ОСОБА_1 до перевірки документи не надав, тому за результатами перевірки, витрати за період з 01.04.2018 по 06.05.2019 роки складають 0,00 грн.
Перевіркою також зафіксовано заниження чистого оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_1 за 2018 рік у розмірі 11753810,00 грн. Податок з даного доходу 18% зафіксовано у розмірі - 2115685,80 грн., що підлягала сплаті з позиції контролюючого органу до бюджету за 2018 рік. Як наслідок, контролюючий орган фіксу заниження ПДФО за 2018 рік на 2115685,80 грн.
Також, зафіксовано не нарахування та не сплату військового збору за 2018 рік у розмірі 15 % від чистого оподатковуваного зафіксованого доходу за 2018 рік -11753810,00 грн., що складає 176307,15 грн.
Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 , мав категорію страхувальника 244, контролюючий орган фіксує про 22 % єдиного внеску який нараховується самостійно із сум доходу та вказує в акті про відхилення за 2018 рік на 301563,00 грн. та про несплачений єдиний внесок за період з 01.04.2018 по 31.12.2018 у розмірі 103201,56 грн.
Перевіркою встановлено, що у звітах щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2018 та 2019 роки у таблиці 1 за листопад платником податків задекларовано у стовбці № 3 «Самостійно визначена сума доходу» дохід у сумі 3723,00 грн за 2018 рік та у сумі 4173,00 грн за 2019 рік, фактично платник податків в період з 01.04.2018 по 06.05.2019 мав перебувати на загальній системі оподаткування, в період з квітня по вересень 2018 сума доходу на яку нараховується єдиний внесок складає 1958968,33 гри (з урахуванням максимальної величини на яку нараховується єдиний внесок 55845,00), в період з 01.10.2018 по 06.05.2019 доходів не отримував.
В акту вказано, що ФОП звіт про нарахування єдиного внеску подано не своєчасно (додаток 5) та не за встановленою формою за 2019 рік та не за встановленою формою за 2018 рік.
Щодо ПДВ, враховуючи зафіксований контролюючим органом дохід за період з 01.04.2018 по 31.12.2018 у розмірі 11753810,00 грн., та зазначено, що за результатами перевірки дохід від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, ФОП ОСОБА_1 протягом 12 календарних місяців з 01.01.2018 року по 31.03.2018 року, сукупно перевищує 1000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Відтак, дохід, отриманий на спрощеній системі оподаткування за період з 01.01.2018 року по 31.03.2018 складає 4402402,42 грн. З 01.04.2018 ФОП ОСОБА_1 повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість у зв'язку із перевищенням загальної суми операцій з постачання товарів/послуг.
Перевіркою зафіксовано про не визначення ФОП ОСОБА_1 зобов'язання по податку на додану вартість. За результатами перевірки база оподаткування податком на додану вартість ФОП ОСОБА_1 визначено з 11.04.2018 по 31.12.2018 у розмірі 10855298,00 грн., а саме по періодах: квітень - 1553794, травень - 2292257, червень - 2499904, липень - 2142865, серпень - 1815043, вересень - 551435, жовтень, листопад, грудень - 0. З позиції контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 з 11.04.2018 по 31.12.2018 здійснював господарську діяльність без додаткового нарахування податку на додану вартість, вказаний податок не нараховувався та до бюджету не перераховувався. Отже, контролюючий орган вказує про заниження податкового зобов'язання з ПДВ за період 11.04.2018 по 31.12.2018 на суму 10855298,00 грн. ФОП ОСОБА_1 заяву про реєстрацію платником ПДВ у зазначені строки не надав та не зареєструвався платником податку на додану вартість з 01.04.2018 року. Суму ПДВ з квітня 2018 по грудень 2018 року не визначено до бюджету - 2717060 грн.
Як наслідком, за актом встановлено наступні порушення:
1. пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями податкову декларацію платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2018 рік до Головного управління ДПС у м. Києві, (ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) подано не своєчасно;
2. п. 291.4 ст. 291, абзац 1, абзац 5 п. 293.4 ст. 293, абзац 2 п. 293.8 ст. 293, пп. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296, абзац 1, абзац 9 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, а саме занижено дохід платника єдиного податку, отриманий від провадження діяльності, на суму 4402402,42 грн., що призвело до не нарахування та не сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 660360,36 грн.;
3. пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп.49.18.5 п.49.18 ст. 49, пп. 177.5.2 п. 177.5, m. 177.11 ст. 177 Кодексу, а саме неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за другий квартал 2018 року, за 2018 рік, 2019 рік (ліквідаційна);
4. пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, а саме занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2115685,80 грн. за 2018 рік;
5. п.16 підр. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, а саме занижено податкові зобов'язання з військового збору у розмірі 176307,15грн. за 2018 рік;
6. п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) та п. 11 розділу ІІІ «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року № 511) фізичною особою підприємцем звіт про нарахування єдиного внеску подано не своєчасно (додаток 5) та не за встановленою формою за 2019 рік та не за встановленою формою за 2018 рік;
7. абзацу 3, частини 8, ст. 9 Закону № 2464-VI № 2464-VI, встановлена не сплата сум єдиного внеску за період з 01.04.2018 по 31.12.2018 у сумі 103201,56. 8. п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.4 ст. 183, ст. 187, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, а саме занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2171060 грн.;
9. п. 44.1. п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Кодексу, а саме ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
На підставі зафіксованих в акті перевірки порушень ГУ ДПС у м. Києві винесено:
1. податкове повідомлення-рішення від 15.09.2023 №58283240207 про збільшення грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 825450, 45 грн.;
2. податкове повідомлення-рішення від 15.09.2023 58284240207 про застосування адміністративного штрафу за ненадання документів на загальну суму 1 020,00 грн.;
3. податкове повідомлення-рішення від 15.09.2023 №58285240207 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 713 825, 00 грн.;
4. податкове повідомлення-рішення від 15.09.2023 №58286240207 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 220 383, 94 грн.;
5. податкове повідомлення-рішення від 15.09.2023 №58287240207 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 644 607,25 грн.;
6. податкове повідомлення-рішення від 15.09.2023 №58288240207 про застосування штрафної санкції за несвоєчасне подання податкових декларацій про майновий стан та доходи на загальну суму 1020, 00 грн.;
7. податкове повідомлення-рішення від 15.09.2023 №58289240207 про застосування штрафної санкції за несвоєчасне подання податкової декларації платника єдиного податку на загальну суму 340, 00 грн.;
8. рішення від 15.09.2023 №58292240207 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» на загальну суму 340, 00 грн.;
9. рішення від 15.09.2023 №58291240207 про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на загальну суму 51 600, 78 грн;
10. вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.09.2023 №Ф58290 на загальну суму 103 201, 56 грн.
Позивач отримавши 16.11.2023 спірні рішення контролюючого органу, акт перевірки, наказ про перевірку та інші супроводжуючі документи щодо перевірки, не погоджуючись із діями та рішеннями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
В ході розгляду справи представник позивача наполягав на порушенні відповідачем підстав та порядку проведення перевірки, чим допущено порушення ПК України та позбавлено позивача щодо надання пояснень, зауважень до перевірки, документів та усіх можливих доказів на спростування висновків перевірки, що є самостійною підставою для скасування спірних рішень ГУ ДПС у м. Києві.
В свою чергу відповідач вважає, що підстави та порядок перевірки дотримано, висновки акту перевірки є обґрунтованими, спірні рішення законними.
Відповідно, предметом спору у справі є податкові повідомлення-рішення від 15.09.2023 № 58283240207, № 58284240207, № 58285240207, № 58286240207, № 58287240207, № 58288240207,№ 58289240207, рішення від 15.09.2023 № 58292240207 та № 58291240207, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.09.2023 № Ф-58290, які підлягають перевірці судом на дотримання вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.
Застосовано судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно з пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компаній. організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з п. 82.2 ст. 82 ПК України, документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у підпункті 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, для фізичних осіб підприємців, які не мають найманих працівників, проводиться у строк, визначений абзацом першим цього пункту, за наявності за два останні календарні роки одночасно таких умов: платником податку подано податкову декларацію про відсутність доходів від провадження господарської діяльності; платник податку не зареєстрований як платник податку на додану вартість; в контролюючих органах відсутня податкова інформація щодо: використання платником податку найманої праці фізичних осіб; відкритих платником податку рахунків у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг електронних гаманцях в емітентах електронних грошей.
Відповідно до п. 42.1 ст. 42 ПК України, податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За п. 42.5 ст. 42 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З матеріалів справи вбачається, що наказ ГУ ДПС у м. Києві від 13.07.2023 №3484-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення на перевірку від 13.07.2023 №12307/26-15-24-02-07, № 12308/26-15-24-02-07 були направлені поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та лист повернуто 04.08.2023 із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Вказані обставини підтверджені відповідачем та відображені в листі ГУ ДПС у м. Києві №104593/6/26-15-24-02-07-08 від 13.11.2023 надісланого на адресу позивача за його вимогою.
Зокрема, до листа контролюючим органом додано копію конверта, копію опису про вкладення та копія поштової накладної із штрих-кодовим ідентифікатором 0101140820289 тип доставки «Склад-Склад», відправлення «Укрпошта-Експрес», дата: «13.07.2023», розрахункова дата доставки « 20.07.2023», як докази надіслання наказу про перевірку та направлень.
Суд враховує положення п. 42.5 ст. 42 ПК України, відповідно до якого якщо пошта не може вручити поштову кореспонденцію адресату з відповідних причин, то документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Та, суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 визначено правила порядку надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Згідно даної постанови №270 вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу; поштове відправлення з оголошеною цінністю - реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником; поштовий конверт - упаковка, виготовлена за встановленим стандартом і призначена для пересилання письмових повідомлень та іншого вкладення відповідно до цих Правил; приймання поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає в оформленні поштового відправлення, поштового переказу, що подаються для пересилання; рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення; штампувальний поштовий пристрій - пристрій, призначений для оформлення поштових відправлень, поштових переказів, супровідної та іншої поштової документації; штриховий кодовий ідентифікатор - штрихова позначка, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень.
Відповідно до п. 7 Постанови КМУ № 270 зразки бланків, що використовуються під час надання користувачам послуг поштового зв'язку, зокрема, з пересилання внутрішніх поштових відправлень - затверджуються оператором поштового зв'язку.
Оператори поштового зв'язку самостійно визначають перелік послуг поштового зв'язку, що надаються ними з урахуванням попиту користувачів, державних замовлень, та забезпечують виконання відповідних нормативів, які затверджуються Мінінфраструктури.
За п. 8 постанови КМУ №270 оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До внутрішніх поштових відправлень належать: поштові картки - прості, рекомендовані; листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю; бандеролі - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю; відправлення для сліпих - прості, рекомендовані; посилки - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю; прямі контейнери - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Згідно п. 11 постанови КМУ №270 поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Поштові перекази залежно від способу пересилання поділяються на прості (пересилаються мережею поштового зв'язку) та електронні (пересилаються телекомунікаційними мережами).
Відповідно до п. 12 постанови КМУ №270 поштові відправлення, поштові перекази поділяються на внутрішні (пересилаються в межах України) та міжнародні (пересилаються за межі України, надходять до України, переміщуються через територію України транзитом).
Вказана постанова КМУ №270 передбачає вимоги до внутрішніх поштових відправлень, які повинні мати відповідні розміри і граничну масу (п. 14). Зокрема, за видом відправлення - Лист, визначено граничну масу 2 кг. та розмір упаковки в міліметрах максимальний: 600 в одному вимірі (причому сума довжини, ширини і товщини не може перевищувати 900), а згорнутих трубкою.
Згідно п. 19 постанови КМУ №270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Відповідно до п. 42 постанови КМУ №270 на поштовому відправленні, поштовому переказі зазначається: 1) найменування адресата: для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові (у називному відмінку), для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також якщо відомо посада, ім'я та прізвище адресата.
На простих та рекомендованих поштових картках, листах і бандеролях (крім тих, що адресуються до запитання) може бути зазначено лише прізвище та ініціали або ім'я та прізвище адресата.
За п. 44 постанови КМУ №270 найменування адресата та його поштова адреса зазначаються внизу праворуч з лицьового боку поштового відправлення без пробілів між рядками і літерами у словах.
Найменування відправника та його поштова адреса зазначаються вгорі ліворуч з лицьового боку поштового відправлення або у верхній частині зворотного боку поштового конверта.
На поштовому відправленні, для якого використовується ярлик, на бланку супровідної адреси, бланку поштового переказу найменування та поштова адреса відправника та адресата зазначаються у спеціально призначеному для цього місці.
Відповідно до п.п. 45 та 46 постанови КМУ №207 поштова адреса повинна бути точною та повною, без скорочених найменувань чи будь-яких знаків, що її не стосуються.
Найменування відправника та адресата, їх поштові адреси на поштовому відправленні, бланку супровідної адреси, бланку поштового переказу пишуться розбірливо чорнилом чи кульковою ручкою (крім червоного, жовтого та зеленого кольорів) або друкуються.
На поштове відправлення можна наклеювати ярлик з адресою (адресний ярлик), написаною від руки або надрукованою. Для такого ярлика використовується папір світлих тонів.
Цінність поштових відправлень оголошується лише в гривнях цілим числом. Сума оголошеної цінності та післяплати зазначається цифрами та словами (п. 52 постанови КМУ №270).
За п. 59 постанови КМУ №720 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.
Відповідно до пунктів 61 та 62 постанови КМУ №270 у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
У разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Відповідно до п. 73 постанови КМУ №270 під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля.
Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення.
Проставлення календарного штемпеля не є обов'язковим для письмової кореспонденції, що оплачується з використанням відбитків маркувальних машин, відбитків про оплату, нанесених друкарським чи іншим способом, пересилається за договірними тарифами, якщо на відбитках та поштових відправленнях зазначено найменування оператора поштового зв'язку, дату та об'єкт поштового зв'язку місця приймання.
За пбз. 2 п. 119 постанови КМУ №270 невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - не виплачені. Невручені поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку до закінчення шестимісячного строку з дня прийняття їх для пересилання, невиплачені поштові перекази - протягом трьох років з дня прийняття їх для пересилання.
Суд зазначає, що вимоги до заповнення опису вкладення до поштового відправлення визначені АТ «Укрпошта» з форою №107 та зауважує, що основною метою використання опису вкладення є одержання відправником офіційних доказів направлення адресату конкретного переліку документів, а особливістю пересилання таких цінних листів є те, що одержати їх може лише особа, яка пред'явила свій паспорт або офіційне доручення від адресата.
Враховуючи положення вказаної постанови КМУ №270 суд зазначає, що представник пошти перевіряє вміст конверта і опис поштового відправлення, і лише після цього ставить відтиск штемпеля та засвідчує його своїм підписом. Цінний лист має надаватися у відкритому вигляді, разом з двома примірниками опису вкладеного. Перший примірник опису після перевірки запаковується в конверт і надсилається отримувачу. Другий примірник повертається відправнику. Та, суд звертає уваг, що на другому примірнику, який отримує відправник зазначається номер поштового відправлення. Відправнику відповідно видається фіскальний чек, на якому зазначено 13 символів, та за якими можна відстежувати стан вручення кореспонденції (номер накладної).
В даному випадку судом встановлено, що наявний поштовий конверт який наданий до справи у вигляді доказу на підтвердження надіслання контролюючим органом позивачу наказу про перевірку та направлень, має поштові марками, але на них відсутній відбиток календарного штемпеля.
Щодо опису вкладення, суд зазначає, що вказаний примірник відправника не заповнений належним чином, відповідно до згаданих вище положень постанови КМУ №270 та відповідно до вимог форми №107, опис вкладення хоча і має перелік документів, які надсилаються адресату, але такий не містить штрихкодового ідентифікатора, який може підтвердити направлення саме зазначених в ньому документів позивачу, не містить номеру поштового відправлення, крім того дата відтиску поштового штемпеля на описі заретушована та не підтверджує дату направлення, яка хоч і вказана у накладній - 13.07.2023, але не відбита на описі. Та, оскільки зазначені конверт, опис та поштове повідомлення не можуть бути однозначно ідентифіковані щодо направлення саме наказу про проведення перевірки та направлень на її проведення, вони не можуть бути належними та допустимими доказами направлення на адресу позивача спірних документів.
Суд також вважає необхідним зазначити та врахувати, що згідно наявної накладної №0101140820289 від 13.07.2023 вбачається вид відправлення «Укрпошта Експрес» та тип доставки «Склад-Склад», що відповідно до Порядку пересилання відправлень «Укрпошта Експрес» (далі - Порядок), який розроблено відповідно до Закону України «Про поштовий зв'язок», Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 та внутрішніх документів АТ «Укрпошта» та дія Порядку поширюється на підрозділи АТ «Укрпошта», які задіяні в технологічному процесі з пересилання відправлень «Укрпошта Експрес».
Зокрема, в пункті 1.4 цього Порядку терміни вживаються у такому значенні, відповідно, адресат - фізична чи юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім'я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці; двері (як тип доставки) - приміщення відправника або адресата, де здійснюється приймання або вручення відправлень Експрес; одержувач - адресат або особа, уповноважена ним на одержання відправлення, коштів за поштовим переказом; повідомлення про вручення - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення відправлення Експрес; склад (як тип доставки) - приміщення ОПЗ, де здійснюється приймання або вручення відправлень Експрес.
ОПЗ - об'єкт поштового зв'язку (пункт 1.5 Порядку).
Згідно пункту 5.1 Порядку для кожного відправлення Експрес засобами АС «АРМ ВЗ»/ через особистий кабінет (на Web-сайті АТ «Укрпошта»)/ API формується супровідна адреса затвердженої наказом товариства форми. В окремих випадках супровідну адресу до відправлення дозволяється заповнювати кульковою ручкою. В адресі відправника і адресата, що зазначаються у супровідній адресі, обов'язково повинні бути зазначені повні назви та поштові індекси ОПЗ. Обов'язковою умовою є зазначення номерів телефонів відправника і адресата (рекомендується вказувати номери мобільних телефонів).
За п. 5.3 Порядку відправлення Експрес можуть бути адресовані: фізичним особам - на адресу за місцем проживання, роботи (до дверей), на адреси ВПЗ та ДКД (до складу - дозволяється вказати повну адресу одержувача з індексом /індекс об'єкта поштового зв'язку, П.І.Б., номер телефону).
Відповідно до п. 10.1.1 Порядку при надходженні до ОПЗ відправлення Експрес з типом доставки Склад-Склад або Двері-Склад на номер мобільного телефону адресата, який зазначено в супровідній адресі, автоматично надходить sms/viber-повідомлення з інформацією про надходження відправлення Експрес до ОПЗ із зазначенням контактного номеру телефона ОПЗ.
За пунктом 10.1.2 Порядку у разі невручення відправлення Експрес (адресованого до складу) протягом трьох робочих днів від дати надходження до автоматизованого ОПЗ, на номер мобільного телефону адресата автоматично надходить sms/viber-повідомлення з інформацією про знаходження відправлення Експрес у ОПЗ та датою початку платного зберігання.
Відповідно до пункту 10.2 Порядку відправлення Експрес, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату або контактній особі, яка зазначена на супровідній адресі, за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу.
Суд зазначає, що за накладною № 0101140820289 зазначено тип доставки «Склад-Склад» та вказано номер телефону адресата одержувача ОСОБА_1 - « НОМЕР_3 », відповідно враховуючи тип доставки та вказані вище положення Порядку, за даних обставин адресат не міг отримувати sms/viber-повідомлення з інформацією про знаходження відправлення Експрес у ОПЗ, оскільки номер телефону не є мобільним, відтак, не міг знати про надходження спірної кореспонденції від контролюючого органу для отримання такої та бути належним чином повідомленим про проведення перевірки.
Відтак, дослідивши надані до справи докази, які не спростовані відповідачем відповідно до способів доказування визначених положеннями ст. ст. 72, 73, 76 у розрізі абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, суд враховує зауваження до опису вкладення, до поштового конверту, до типу доставки використаній відповідачем, та на переконання суду вказані вище встановлені обставини свідчать про відсутність у відповідача доказів належного надсилання/вручення позивачу наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 13.07.2023 року №3484-п та направлень на перевірку від 13.07.2023 №№212307/26-15-24-02-07 та №212308/26-15-24-02-07.
Слід зазначити, що відповідно до п. 78.5 ст. 78 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі. найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу). які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Абзацом 5 цього пункту визначено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відповідно до п. 81.2 ст. 81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
У разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (абз. 4 п. 81.2 ст. 81 ПК України).
Згідно наказу ГУ ДПС у м. Києві від 13.07.2023 №3484-п призначено провести документальну позапланову виїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з 19.07.2023 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.
Та, враховуючи встановлені обставини неналежного вручення позивачу наказу про перевірку та направлень на перевірку, суд зазначає, що відповідач приступив до перевірки не повідомивши позивача належним чином про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, та не підтвердив до початку проведення перевірки так і в ході розгляду справи належними та допустимими доказами надсилання/вручення наказу про проведення перевірки та направлень на проведення перевірки позивачу.
Суд зазначає, що направлення на проведення перевірки можуть вважатись дійсними лише при пред'явленні службового посвідчення осіб, які направлені відповідно до даних направлень для проведення перевірки.
Також, суд зазначає, що відповідно до акту перевірки, у вступній його частині, відповідачем зазначено, що ГУ ДПС у M. Києві направлено копію направлень від 13.07.2023 №212307/26-15-24-02-07 та №212308/26-15-24-02-07 та копію наказу від 13.07.2023 №3484-п засобами поштового зв'язку 18.07.2023, хоча в ході розгляду справи за накладною №0101140820289 встановлено відправлення - 13.07.2023, розрахункова дата доставки « 20.07.2023».
В акті від 01.08.2023 №51426/Ж5/26-15-24-02-07/3048521352 про результати документальної позапланової виїзної перевірки також зазначено, що перевірка проводилась з 19.07.2023 по 25.07.2023, що свідчить про проведення відповідачем перевірки без перевірки та наявності доказів належного повідомлення позивача про перевірку.
Як встановлено судом, з метою вручення направлення на перевірку працівниками відділу було здійснено виїзд за податковою адресою платника, а саме АДРЕСА_1 , за вказаною адресою двері ніхто не відчинив, про що складено відповідні акти від 18.07.2023р. та від 21.07.2023. Та, актів від 18.07.2023р. та від 21.07.2023 відповідачем в силу абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України до суду не надано, відтак, суд констатує, що такі акти посадовими особами відповідача не складено.
Відповідно, суд фіксує, що відповідач без належного повідомлення позивача про перевірку, перед початком її проведення, здійснив, за його доводами контролюючого органу, двічі вихід за податковою адресою ОСОБА_1 . Та, суд зазначає, що такий вихід та складення актів, за даною справою не є належним повідомленням платника податків про проведення перевірки.
Зазначення в акті перевірки надіслання наказу та направлення на перевірку 18.07.2023 суд враховує як повторна спроба повідомити платника податків належним чином про перевірку, та в силу не надання достатніх та належних доказів на підтвердження такої відправки контролюючим органом до суду, у суду відсутні можливість їх перевірки та надання відповідної оцінки.
Суд враховує, що досліджені докази направлення наказу про перевірку та направлення 13.07.2023 і зазначені в акті перевірки дата направлення вказаних документів як 18.07.2023 є різними, та у зв'язку із недоведеністю відповідачем та не надання доказів належного надіслання наказу та направлень щодо перевірки позивачу, суд вказує, що такі розбіжності встановлені судом в даті відправлення свідчать не на користь суб'єкта владних повноважень.
Відповідно, враховуючи зазначені в акті перевірки відомості про надіслання платнику податків 18.07.2023 наказу та направлень про перевірку, суд зазначає, що таке направлення зафіксовано як таке, що направлено за 1 день до початку перевірки, яка розпочалась 19.07.2023.
Відтак, суд констатує, що фактично позивача не було повідомлено про дату початку проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки та копію наказу про проведення перевірки було направлено не належним чином, засобами поштового зв'язку, дослідженого судом, а перевірку було проведено в період з 19.07.2023 по 25.07.2023, що позбавило позивача можливості реалізації свого права на ознайомлення з ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень і документів для здійснення об'єктивної та повної перевірки. Та, не отримавши доказів підтвердження отримання позивачем наказу та направлень на проведення перевірки та непред'явлення службових посвідчень, з висновків суду, відповідач протиправно провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача.
Суд робить висновок, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Та, дотримання цих вимог в їх сукупності може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки. При цьому, виїзна перевірка має проводиться виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. В Податковому кодексі України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку.
Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду викладеної у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, у постановах Верховного Суду від 17.05.2019 у справі №823/2530/18, від 23.04.2020 у справі №826/20146/15, від 24.01.2019 у справі №805/1941/17-а, від 22.04.2021 у справі № 820/2993/16.
Також, суд зазначає та враховує, що в пункті 1 Наказу №3484-п від 13.07.2023 передбачено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача.
Та, згідно акту про перевірку судом встановлено, що посадовими особами проводилась перевірка в приміщенні ГУ ДПС у м. Києві.
Відповідно до п. 79.1. ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Згідно з п. 79.2. ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до п. 79.3. ст. 79 ПК України, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Згідно з п. 79.5. ст. 79 ПК України, за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було проведено фактично документальну позапланову невиїзну перевірку, що є прямим порушенням наказу ГУ ДПС в м. Києві від 13.07.2023 №3484-1 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача. Відповідного наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючим органом не прийнято, такого наказу до суду не надано.
Відтак, проведена позапланова невиїзна перевірка в приміщенні податкового органу, без належних законних підстав є порушенням ПК України, що узгоджується із висновками Верховного Суду викладені у постанові від 30.09.2021 у справі №520/8519/19, та у постанові від 13.02.2024 у справі № 140/3135/19.
Суд вважає необхідним зазначити, що згідно з пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Порядок надання документів під час перевірки та наслідки їх ненадання встановлені ст. 85 ПК України.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 85.6 ст. 85 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Аналогічна норма міститься й у абзаці 16 пункту 5.1.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених Наказом Державної податкової служби України від 25.02.2021 року №244, де зазначено, що у разі ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів, пояснень. довідок, інформації тощо посадова особа контролюючого органу складає акт у довільній формі, що засвідчує такі факти, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи (керівника або уповноваженої ним особи) платника податків здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, а також причин такої відмови стосовно кожного документа. Зазначений акт підписується посадовою особою контролюючого органу та керівником платника податків або уповноваженою ним, особою. Інформація про складання такого акта та факт відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначеного акта також відображається в акті (довідці) перевірки.
Суд зазначає, що за актом перевірки контролюючим органом вказано про надіслання платнику податків запиту щодо документів на перевірку від 16.11.2021 №104951/6/26-15-07-09-07-26 про отримані доходи за період з 12.06.2017 по 06.05.2019 (по дату припинення діяльності), листа від 14.07.2023 №26837/ФОП/26-15-24-02-07-08 щодо річних податкових декларацій за період з 12.06.2017 по 06.05.2019, та наявність вказаних запиту та листа судом не встановлено, доказів їх належного надіслання платнику податків контролюючим органом до суду не надано. Зокрема, лист від 14.07.2023 датований до дати початку так званої перевірки, відтак ненадання документів на цей запит не є порушенням пункту 85.2 статті 85 ПК України, який встановлює обов'язок платника податків надати документи під час перевірки, тобто після її початку. Відповідачем не надано акту про ненадання документів, та в акті перевірки від 01.08.2023 відсутні будь-які посилання на акт про ненадання позивачем документів, що свідчить про його відсутність, про надсилання/вручення акту про ненадання документів позивачеві або про відмову позивача від отримання цього акту та/або його підписання.
Так, обов'язок платника податків надавати усі первинні документи, пов'язані із предметом перевірки, знаходиться у прямій залежності від факту реальної обізнаності платника податків із призначеною відносно нього перевіркою та її предметом і забезпечення йому можливості взяти участь у її проведенні, чого відповідачем здійснено не було. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, зокрема прийняття податкових повідомлень-рішень за її результатами.
Суд враховує та зазначає висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 13.02.2024 по справі № 140/3135/19, в яких зазначено «Стосовно посилання відповідача на неврахування пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України щодо ненадання документів під час проведення перевірки слід зазначити що обов'язок платника податків надавати усі первинні документи, пов'язані з предметом перевірки, знаходиться у прямій залежності від факту обізнаності платника податків із призначеною відносно нього перевіркою та її предметом і забезпечення йому можливості взяти участь у її проведенні. За змістом пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Оскільки позапланову виїзну документальну перевірку проведено у приміщенні податкового органу не можна достеменно вважати, що контролюючий орган вчинив дії, направлені на фактичне отримання від позивача первинних документів після початку проведення перевірки.».
За обставинами по справі, підстав проведення перевірки а саме припинення ФОП позивачем 06.05.2019, суд також вважає необхідним зазначити, що за пунктом 65.2 ст. 65 ПК України визначено, що облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб платників податків (далі Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Відповідно до підпункту 1 пункту 11.18 розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588 (у редакції наказу від 22.04.2014 року №462) із змінами та доповненнями (далі - «Порядок обліку»), зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку: підставою для зняття фізичної особи підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання й безвісно відсутньою.
Дата зняття з обліку фізичної особи-підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою № 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою № 6-ОПП.
Дані про зняття з обліку фізичної особи-підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.
Підпунктом 6 цього пункту Порядку обліку визначено, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.
Пунктом 11.6 Порядку обліку визначено, що при проведенні заходів податкового контролю, пов'язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку. визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог.
Підпунктом 67.1.2 п. 67.1 ст. 67 ПК України визначено, що підставою для зняття з обліку у контролюючих органах юридичної особи, її відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб є наявність хоча б однієї з підстав, визначених пунктом 65.10 статті 65 цього Кодексу для самозайнятої особи.
Відповідно до пп. 65.10.1 п. 65.10 ст. 65 ПК України, внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.
Враховуючи вищезазначене, судом встановлено що ОСОБА_1 при припиненні власної підприємницької діяльності зобов'язаний був вчинити наступні дії: після прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності, подати діяльності, подати державному реєстратору документи для проведення реєстраційної дії «Внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності», що було вчинено позивачем 03.05.2019 року; після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, і якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, що було вчинено, позивачем, 26.07.2019 подано декларацію за 1 півріччя 2019 року останній базовий податковий (звітний період).
Враховуючи дату припинення ФОП 06.05.2019, подання декларації 26.07.2019, проведення перевірки з 19.07.2023 по 25.07.2023 з підстав визначених пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, враховуючи твердження позивача та його представника, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону №540-ІХ від 30.03.2020 року; із змінами, внесеними згідно із Законами №591-ІХ від 13.05.2020 року, №2120-ІХ від 15.03.2022 року, установлено мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім, зокрема, документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX зупиняється на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно пункту 2 розділу II Закону № 2120-IX від 15.03.2022.
Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, тобто з 01.07.2023 року припинено дію карантину.
Згідно з абз. 3 пп. 69.2. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону № 2719-IX від 03.11.2022, який набув чинності 25.11.2022, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).
Документальні позапланові перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності під час проведення перевірок безпечного:
доступу, допуску до територій, приміщень та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування такими платниками податків;
доступу, допуску до документів, довідок про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншої інформації, пов'язаної з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансової і статистичної звітності у порядку та на підставах, визначених законом;
проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Враховуючи всі зміни, які вносились в пункт 52-2, підпункт 69.2. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, мораторій на проведення перевірок, зокрема, з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, не діяв, у зв'язку з чим, суд вважає необґрунтованими в даній частині твердження позивача та його представника.
Суд вважає необхідним зазначити, що за обставинами по справі після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності 06.05.2019, відповідачем не було проведено перевірку позивача, не було визначено податкові зобов'язання позивача та не направлено жодних документів з вимогами про сплату позивачем податків та інших обов'язкових платежів, контроль за справлянням яких покладено на відповідача, перевірка призначена наказом від 13.07.2023 та проводилась лише з 19.07.2023.
Враховуючи вищевстановлене та зазначене судом, суд вказує, що Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Відтак, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Зазначені висновки викладені також у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі №826/17875/18 та від 19 березня 2024 року у справі № 160/12714/22.
Відтак, суд приходить до висновку, що встановлення обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, рішення та податкова вимога, є достатнім для висновку про їх протиправність, тому, в межах розгляду даної справи, відсутня необхідність перевірки судом порушення позивачем вимог податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки.
Таким чином, суд зазначає про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкції та податкової вимоги, такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
У висновку, суд визнає протиправними та скасовує податкові повідомлення-рішення від 15.09.2023 № 58283240207, № 58284240207, № 58285240207, № 58286240207, № 58287240207, № 58288240207,№ 58289240207, рішення від 15.09.2023 № 58292240207 та № 58291240207, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.09.2023 № Ф-58290, оскільки такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивач просить стягнути витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору 15 140,00 грн. та витрат на правничу допомогу 15000,00 грн.
Згідно положень ч.1 ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у повному розмірі.
Щодо правничої допомоги надав Договір №16/02-24 від 16.02.2024 укладеного із Адвокатським об'єднанням «Агард», Ордер Серії ВВ №1037935 від 20.02.2024, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЛГ №000366 від 21.08.2010 №21/8-8 та зазначає, що в силу положень ч. 7 ст. 139 КАС зобов'язується надати усі необхідні документи щодо заявлених витрат у відповідно визначений процесуальним кодексом строк.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15.09.2023 № 58283240207, № 58284240207, № 58285240207, № 58286240207, № 58287240207, № 58288240207, № 58289240207, рішення від 15.09.2023 № 58292240207, № 58291240207, вимогу від 15.09.2023 № Ф-58290.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ; код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 15 140,00 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.