05 серпня 2024 року Справа № 280/6341/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачу пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки та щодо незарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду її роботи з 25.06.1997 по 31.08.2002;
2) зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки та із зарахуванням у подвійному розмірі до її страхового стажу періоду роботи з 25.06.1997 по 31.08.2002 з 11.01.2024.
Крім того, просить стягнути на користь позивача судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Вельможко А.І., яка діє на підставі ордеру серії АР №1162812 від 12.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.01.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки набула пенсійного віку та на цей час мала необхідну кількість років загального стажу. За принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким розмір пенсії за віком позивача обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки - 3764,40 грн, проіндексованого відповідно до постанов №124, №127, №118, №168 (3764,40 грн * 1,17 * 1,11 * 1,11 *1,14 * 1,197 = 7405,03 грн). Відтак, відповідачем переведено позивача з одного виду пенсії на інший, застосувавши при цьому показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, а не за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2021-2023 роки), як передбачено статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Окрім того, із змісту розрахунку стажу Позивача вбачається, що до її страхового стажу не було зараховано у подвійному розмірі період роботи у інфекційному відділені з 25.06.1997 по 31.08.2002 згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказані дії, на думку представника позивача, порушують законні права та інтереси позивача, оскільки вони ґрунтуються на безпідставних мотивах і не відповідають критеріям правомірності, тому є протиправними. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
29.07.2024 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№35065), у якому зазначено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. З 11.01.2024 року позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та перераховано відповідно до ст.ст. 40, 42, 45 Закону № 1058. Оскільки позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років у 2002 році, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2021 - 2023 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсій у 2024 році.
Щодо зарахування у подвійному розмірі періоду роботи з 12.08.1977 по 31.08.2002 відповідач зауважує на положеннях статті 24 Закон №1058-IV, за змістом яких пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII. Так, відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. За матеріалами пенсійної справи позивача до заяви від 02.09.2002 року про призначення пенсії за вислугу років довідка про підтвердження права на пільгове зарахування стажу відповідно до ст. 60 не надавалась. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, пенсія позивачу розрахована та виплачується згідно норм чинного законодавства України, отже підстави для задоволення вимог позивача відсутні.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 15.07.2024 суд відкрив провадження у справі, призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набувши пенсійного віку та маючи необхідний загальний стаж, 11.01.2024 звернулася до Запорізького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (перехід на інший вид пенсії) відповідно до Закону №1058-ІV. Надані пенсійному органу позивачем документи отримані 11.01.2024, про що свідчить відповідна розписка-повідомлення за №126.
На підставі поданої заяви проведено перерахунок пенсії за віком позивача, відповідно до рішення № 923110137358 від 28.02.2024 загальний страховий стаж становить 27 років 10 місяців 1 день. Відповідно до розрахунку заробітку для обчислення застосовується середній заробіток за попередні роки 2017 (за 2014-2016 роки) - 3764,40 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.02.2024 № 0800-0215-8/9020 представнику позивача повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 02.09.2002 року як одержувач пенсії за вислугу років призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) з урахуванням положень п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 11.01.2024 року ОСОБА_1 подала заяву № 126 «Про перехід на інший вид пенсії». За принципом екстериторіальності заяву опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Звертаючись за призначенням пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 використала право первинного призначення пенсії по Україні. Тому, на підставі заяви від 11.01.2024 року здійснено перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком в зв'язку з досягненням пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону № 1058. При цьому, спеціалістами управління застосовано норму ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а саме 7405,03 грн (за 2014- 2016 роки). Враховуючи наведене, для застосування показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком підстави відсутні. Щодо зарахування стажу роботи з 12.08.1977 року по 31.08.2002 рік в подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пояснено, що за матеріалами пенсійної справи до заяви від 02.09.2002 року про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 довідка про підтвердження права на пільгове зарахування стажу відповідно до ст.60 не надавалась, тому надати засвідчену належним чином копію довідки надати не маємо можливості.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, а також без зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду її роботи з 25.06.1997 по 31.08.2002, позивач звернулася до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Отже, Законом № 1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності відповідного страхового стажу, вказаного у цій статті.
При цьому, відповідно до статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П= Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто за загальним правилом при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначенні середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
За пунктами 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.
Частина третя статті 45 №1058-IV встановлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз вищезазначених положень законодавства свідчить про те, що частиною третьою статті 45 №1058-IV передбачено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого Закону (у спірних правовідносинах - Закону №1788-XII), то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, проведене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством (аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі № 334/2653/17 від 13.12.2018 у справі №185/860/17).
Суд звертає увагу, що у постановах від 10.04.2019 у справі № 211/1898/17 та від 10.07.2018 у справі № 520/6808/17 Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, судом встановлено, що 02.09.2002 позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII (пункт "е" статті 55), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивач вперше звернулася 11.01.2024.
При вирішенні даної адміністративної справи суд також враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), за якими у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №577/2576/17.
Таким чином, при зверненні із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням звернувся вперше у січні 2024 року.
Відтак при обчисленні розміру пенсійної виплати відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки, як того вимагає частина друга статті 40 Закону №1058-ІV.
Зазначений висновок суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.10.2018 у справі №577/2576/17, висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 31.07.2019 у справі №720/208/17, від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 18.08.2020 у справі №263/6611/17, від 28.09.2022 у справі №184/886/17, від 29.03.2023 у справі №240/4170/19.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01.01.2004 здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону № 1788-XII.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, а саме за 2021-2023 роки.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії слід зазначити наступне.
Суд зазначає, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.
Згідно приписів частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач, розглянувши заяву позивача про призначення пенсії за віком та призначивши таку пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, порушив права та інтереси позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення позивачу пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки, та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки з 11.01.2024.
Крім того, відповідно до статті 60 Закону №1788-XII, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до записів трудової книжки від 16.09.1974 у 12.08.1977 позивач зарахована на посаду медсестри стаціонару 2-ої дитячої лікарні м.Запоріжжя. Надалі міститься запис про реорганізацію на підставі наказу від 25.06.1997 першого та третього відділення в одне інфекційне педіатричне відділення. 31.08.2002 позивач звільнена за власним бажанням.
Аналогічне відображене у листі КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» від 05.01.2024 № 0031/01-10 щодо підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 . Крім того, робота позивача у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10», яке було перейменовано та реорганізовано з Дитячої лікарні № 2, підтверджується довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 09.01.2024 № 14.
Суд зауважує, що відповідно до розписки-повідомлення за №126 разом із заявою про призначення пенсії за віком від 11.01.2024 позивач надавала копії таких документів: трудової книжки»; довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 № 14; довідка про зміну назви організації № 01-12/011; документи про виконання роботи, яка дає право на певний вид пенсій № 0031/01-10. Відповідно до розрахунку страхового стажу позивача період її роботи з 12.08.1977 по 31.08.2002 зарахований в одинарному розмірі (25 років 20 днів).
Суд звертає увагу, що для зарахування медичному працівнику стажу у подвійному розмірі необхідно враховувати специфіку місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав. Під час розгляду справи установлено, що протягом періоду з 25.06.1997 по 31.08.2002 ОСОБА_1 працювала на посаді медичної сестри стаціонару інфекційного педіатричного відділення дитячої лікарні № 2 м. Запоріжжя. При цьому за приписами статті 60 Закону №1788-XII робота в інфекційних відділеннях закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За змістом пункту 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом 3 статті 40 Закону № 1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Прикінцевими положеннями Закону № 1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Вимогами пункту 4 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Крім того, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Водночас нормами статті 16 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV передбачено, що положення Закону №1788-XIIзастосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.
Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ураховуючи викладене, суд зазначає про наявність правових підстав для зарахування позивачу періоду роботи з 25.06.1997 по 31.08.2002 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я до страхового стажу в подвійному розмірі.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 27.02.2020 по справі №462/1713/17, від 04.12.2019 по справі №689/872/17 та від 11.12.2018 по справі №310/385/17.
Таким чином, з огляду на викладені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією від 07.07.2024 № 1858-0347-1060-4420 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 968,96 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки, та щодо незарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду її роботи з 25.06.1997 по 31.08.2002.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 11.01.2024 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки, та із зарахуванням у подвійному розмірі до її страхового стажу періоду роботи з 25.06.1997 по 31.08.2002.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.08.2024.
Суддя К.В. Мінаєва