05 серпня 2024 року Справа № 280/3860/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Гоголя, 34 РНОКПП 13967927), Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області (61022, Харківська обл., м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 Під'їзд, 2 Поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач - 2), Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області (далі - відповідач-3), якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів з 30 вересня 1981 року по 09 листопада 1987 року, з 19 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 роки у пільговому обчисленні та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 30 вересня 1981 року по 09 листопада 1987 року, з 19 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 роки у пільговому обчисленні;
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 084150005282 від 27 лютого 2024 року щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 роки для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до спеціального стажу роботи період з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 року, нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
Позов мотивований тим, що органами пенсійного фонду протиправно не зараховано позивачу до стажу, який дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій, періоди роботи 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 року, у зв'язку із відсутністю у довідці форми власності підприємства, а також даних про перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати. При цьому, позивач зазначає, що така форма власності як приватна, з'явилася після прийняття Конституції України, тобто, 28 червня 1996 року, з огляду на вказане спірний період роботи прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності. У зв'язку з цим, позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у призначенні та виплаті такої грошової допомоги. Також, вказує, що органами пенсійного фонду до страхового стажу безпідставно не зараховано у пільговому обчисленні періоди роботи з 30 вересня 1981 року по 09 листопада 1987 року, з 19 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 роки у зв'язку з тим, що документи, які б свідчили про факт укладання письмових трудових договорів та поширення пільг щодо кратного обчислення стажу відсутні. В той же час, наданих разом із заявою документів, з урахуванням вимог чинного законодавства було цілком достатньо для зарахування вищезазначеного періоду до спеціального стажу позивача у пільговому обчисленні. З огляду на вказане, позов просить задовольнити.
Ухвалою суду від 06 травня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а також витребувано від ГУ ПФУ в Полтавській області та ГУ ПФУ в Запорізькій області (за наявності) матеріали звернення позивача із заявою про зарахування до її страхового стажу спірних періодів та грошової допомоги.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області до суду подано відзив на позов, а також витребувані судом документи. З урахуванням доданого до відзиву листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18 квітня 2024 року № 7135-6700/А-02/8-0800/24, на який, зокрема, позивач посилається у позовній заяві, документи, за результатами розгляду яких періоди роботи з 30 вересня 1981 року по 09 листопада 1987 року, з 19 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 року були зараховані до страхового стажу позивача не у пільговому обчисленні, а у календарному, вирішувалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Також, вказано про відсутність правових підстав як для зарахування до стажу позивача спірних періодів в пільговому обчисленні, так і виплати позивачу заявленої грошової допомоги. В задоволенні позову просить відмовити.
27 травня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач-2 заперечує проти задоволення позову з огляду на наступне. У лютому 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій щодо перерахунку пенсії (допризначення у зв'язку з наданням додаткових документів (10 пенсій)). За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення № 084150005282 від 27 лютого 2024 року про відмову в перерахунку (допризначенні), так як період роботи з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 роки у дитячому садочку тресту "Центробамстрой" не зараховано до спеціального стажу, оскільки в довідці відсутня інформація щодо віднесення товариства державної або комунальної форми власності. З огляду на вказане, вважає, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 17 червня 2024 року, з урахуванням наданого відповідачем 2 відзивом на позов, до участі у справі №280/3860/24 у якості співвідповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області. Вказаною ухвалою суду у Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області зокрема витребувано засвідчені належним чином копії матеріалів звернення ОСОБА_1 із заявою про зарахування до її страхового стажу періодів роботи з 30 вересня 1981 року по 09 листопада 1987 року, з 19 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 роки в пільговому обчисленні, а також рішення, прийняте за результатами розгляду вказаного звернення.
01 серпня 2024 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву вказує, що заява про зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 30 вересня 1981 року по 09 листопада 1987 року, з 19 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 роки в пільговому обчисленні позивачем при подачі заяви про призначення пенсії від 22 січня 2024 року не подавалася. Звертає увагу суду на те, що Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяву позивача від 22 січня 2024 року та надані нею документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області для опрацювання, за розглядом якої було прийнято Рішення від 26 січня 2024 року про призначення пенсії за віком з 28 жовтня 2023 року. При цьому позивачем заява про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 30 вересня 1981 року по 09 листопада 1987 року, з 19 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 роки в пільговому обчисленні позивачем при подачі заяви про призначення пенсії від 22 січня 2024 року не подавалася. Також, вказує, що заява позивача про зарахування періодів роботи у пільговому обчисленні від 04 квітня 2024 року ГУ ПФУ в Харківській області не розглядалась. З огляду на вказане, у задоволенні позову просить відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач з 28 жовтня 2023 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
20 лютого 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою щодо призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення № 084150005282 від 27 лютого 2024 року про відмову в перерахунку (допризначенні), так як період роботи з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 роки у дитячому садочку тресту "Центробамстрой" не зараховано до спеціального стажу, оскільки в довідці відсутня інформація щодо віднесення товариства державної або комунальної форми власності та відсутні дані про перебування у відпустці без збереження заробітної плати.
Також, 04 квітня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії, у якій просив:
- зарахувати до страхового стажу у пільговому обчисленні (1 рік роботи за 1 рік 6 місяців) періоди з 30 вересня 1981 року по 09 листопада 1987 року, з 19 листопада 1987 по 31 грудня 1990 роки, які в загальній кількості складають 9 років 2 місяці 21 день;
- зарахувати до спеціального стажу періоди роботи з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 роки, нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену пункт 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18 квітня 2024 року № 7135-6700/А-02/8-0800/24 позивача повідомлено про те, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, в якій є існуючий штамп підприємства про поширення пільг щодо обчислення стажу роботи, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими нормативно-правовими актами. Документи, надані позивачем 22 січня 2024 року до відділу обслуговування громадян №6 (сервісного центру) Головного управління (далі - сервісний центр, для призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Оскільки додаткові документи, які б свідчили про факт укладання письмових трудових договорів та поширення пільг щодо кратного обчислення стажу, в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні, період роботи з 30 вересня 1981 року по 09 листопада 1987 року та з 14 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 року зараховано до страхового стажу календарно.
Не погодившись із діями відповідачів в частині відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги, а також відмовою у здійсненні зарахування до страхового стажу у пільговому обчисленні періодів роботи з 30 вересня 1981 року по 09 листопада 1987 року, з 19 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 року, позивач звернувся до суду із позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел регламентовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 3 статті 4 цього Закону передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 084150005282 від 27 лютого 2024 року, яким позивачу відмовлено у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 роки для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, суд зазначає наступне.
За приписами пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років у відповідності до підпунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З оскаржуваного в судовому порядку рішення вбачається, що невиплата грошової допомоги позивачу зумовлена тим, що ГУ ПФУ В Полтавській області не зараховано до стажу роботи, що дає право на отримання грошової допомоги, періоду її роботи у дитячому садочку тресту «Центробамстрой» з 19 листопада 1982 року по 01 червня 1992 року, у зв'язку із відсутністю у довідці інформації щодо форми власності (державне чи комунальне), а також даних стосовно перебування відповідача у відпустці без збереження заробітної плати а тому підстав для зарахування до стажу роботи, що надає їй право на призначення та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV вищезазначених періодів роботи немає.
З урахуванням пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Умови ж обчислення страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, та механізм її виплати, врегульовані «Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок № 1191).
Абзацом 2 пункту 2 вказаного Порядку передбачено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені «Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (затв. постановою КМУ від 04 листопада 1993 року №909).
Як передбачено у пункт 5 Порядку №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком у відповідності до Закону №1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років у відповідності до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону №1058-IV станом на день її призначення (пункт 6 Порядку №1191).
Відповідно до пункту 7 цього ж Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами ПФУ одноразово у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
У контексті обставин даної справи системний способ тлумачення вказаних норм дають суду підстави дійти висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується із наявністю необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних (визначених законодавством) посадах й виходу на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
До того ж, аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №462/5636/16-а та від 19 березня 2019 року у справі №466/5637/17.
Надаючи оцінку доводам ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відсутності наданій позивачем довідці інформації стосовно віднесення Дитячого садочку тресту «Центробамстрой» інформації щодо віднесення товариства до державної чи комунальної форм власності, що, на думку відповідача - 2, свідчить про відсутність у позивача такої обов'язкової умови, як наявність необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законом посадах, суд зазначає наступне.
У відповідності до статті 48 Кодексу законів про працю України, норми якої кореспондуються зі стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Вказаним нормам відповідає також пункт 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637), за приписами якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби або навчання, а також архівними установами.
Пунктами 3 та 20 зазначеного Порядку регламентовано, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи чи містяться неправильні або ж неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, що наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або ж за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (Додаток №5). У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій чи їх правонаступників. Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція з цих питань викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17, від 27 квітня 2020 року у справі №367/4230/17 та від 23 вересня 2021 року у справі №227/4273/16-а.
Так, судом встановлено та підтверджується записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 05 жовтня 1981 року, згідно якої позивач у період з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 року працювала на посаді вихователя у дитячому садочку «Дружба».
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII, невід'ємними складниками системи освіти є, зокрема, дошкільна освіта.
У силу вимог статті 5 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 року №2628-III, систему дошкільної освіти становлять заклади дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; наукові і методичні установи; органи управління освітою; освіта та виховання в сім'ї.
До стажу роботи зараховується період роботи на відповідних посадах у відповідних закладах згідно із «Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 1993 року за №909 із внесеними змінами).
Суд зазначає, що до вказаного Переліку, з-поміж інших, входять посади вчителів, вихователів загальноосвітніх навчальних закладів та вихователі дошкільних навчальних закладів всіх типів.
Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, що давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до статей 16,18 Закону Української PCP «Про народну освіту» від 28 червня 1974 року (що діяв на час роботи позивача у вказані періоди на посаді вихователя в закладах дошкільної освіти), з метою створення найсприятливіших умов для виховання дітей дошкільного віку і подання необхідної допомоги сім'ї створюються дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки загального і спеціального призначення та інші дитячі дошкільні заклади. Влаштування дітей у дитячі дошкільні заклади провадиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють.
Дитячі дошкільні заклади організовувались виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також з їх дозволу державними підприємствами, установами та організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями.
У відповідності до статті 41 вищезазначеного закону з метою всебічного розвитку здібностей і нахилів учнів, виховання громадської активності, інтересу до праці, науки, техніки, мистецтва, спорту, військової справи, а також для організації культурного відпочинку і зміцнення їх здоров'я державні підприємства, установи і організації, колгоспи, інші кооперативні, профспілкові, комсомольські та інші громадські організації створюють палаци і будинки піонерів, станції юних техніків, юних натуралістів, юних туристів, дитячі бібліотеки, спортивні, художні, музичні школи, піонерські табори та інші позашкільні заклади.
Отже, в період роботи позивача з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 року фактично визнавалося дві форми власності: соціалістична та особиста.
Підприємства у спірний період відносились до соціалістичної власності, а не до особистої.
За правилами, встановленими статтею 10 Конституції УРСР від 20 квітня 1978 року, основу економічної системи України становила соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.
У виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних і інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави (стаття 11 Конституції УРСР).
З огляду на фактичні обставини справи, суд зазначає, що в спірний період підприємство, на якому працювала позивач, відносились до соціалістичної власності, а не до особистої, а тому спірний період роботи позивача прирівнюються до роботи в закладах державної та комунальної власності.
Вищезазначене, на думку суду, свідчить про наявність підстав для зарахування зазначеного вище періоду роботи позивача з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 року в дошкільних закладах до педагогічного (спеціального) стажу позивача.
При цьому, суд акцентує увагу Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області на тому, що оскаржуване у даній справі рішення містить розбіжності щодо найменування організації, у якій позивач працювала у спірний період у порівнянні із записами у трудовій книжці позивача, копія якої містить в матеріалах справи.
Також, суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження в даній адміністративній справі у відповідача 2 витребовувалися матеріали звернення позивача із заявою про виплату грошової допомоги.
При цьому, з наданих органом пенсійного фонду до суду матеріалів звернення вбачається, що довідка про період роботи позивача у дитячому садочку тресту «Центробамстрой» у період з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 року позивачем до органів пенсійного фонду разом із заявою не подавалась.
Також, суд зазначає, що у разі наявності у відповідача -2 сумнівів щодо форми власності установи, в якій позивач працювала у спірний період, відповідач - 2 з урахуванням підпункту 2 пункту 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, не був позбавлений можливості звернутись із запитом про надання відповідної інформації як до роботодавця позивача, так і до інших організацій.
Окрім того, відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги, з підстав відсутності інформації про перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років відповідач - 1 не врахував тієї обставини, що Порядком №1191 не передбачено виключення з періодів роботи періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати та перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.
Враховуючи те, що навіть під час перебування у короткотермінових відпустках без збереження заробітної плати так чи інакше позивач продовжувала перебувати у трудових відносинах із роботодавцем, зазначені періоди, за їх наявності, мають бути включені до спеціального страхового стажу, тому правові підстави для виключення цих періодів із спеціального стажу відсутні.
Також, суд зауважує, що відповідно до приписів пункту 7-1 розділу ХV Закону України №1058, встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, та в цих приписах не наведено, що особи повинні надавати уточнюючі довідки щодо перебування цих осіб у відпустках без збереження заробітної плати.
Вищезазначене, на думку суду, свідчить про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 084150005282 від 27 лютого 2024 року, яким позивачу відмовлено у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 року та відмову у виплати грошової допомоги, та необхідність його скасування в судовому порядку.
При цьому, вимоги позивача щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до спеціального стажу періоду роботи з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 року задоволенню не підлягають, оскільки протиправне рішення про відмову у здійсненні зарахування стажу та виплату грошової допомоги приймалась іншим органом пенсійного фонду, а саме - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Стосовно вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів з 30 вересня 1981 року по 09 листопада 1987 року, з 19 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 роки у пільговому обчисленні суд вказує наступне.
Головне управління діє на підставі положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2. Пункт 2 даного Положення визначається, що у своїй діяльності управління керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунку пенсії бекофісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Так, пунктом 1.1. Розділу І Порядку № 22-1 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Пунктом 2.7. Розділу ІІ Порядку № 22-1 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
З урахуванням підпунктів 2-4 пункту 2.1 ІІ Порядку № 22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
При зміні групи інвалідності орган, що призначає пенсію, додає до пенсійної справи виписку з акта огляду МСЕК про зміну групи інвалідності.
Відповідно до пункту 4.2. Порядку Розділу IV № 22-1 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.8. Порядку Розділу IV № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».
Згідно пункту 4.7. Порядку Розділу IV № 22-1 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що у разі звернення пенсіонера з заявою про перерахунок пенсії (в тому числі у зв'язку із дозарахуванням стажу роботи/допризначенням пенсії), уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії. При цьому, рішення про відмову в перерахунку пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.
Так, судом встановлено, що 04 квітня 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про зарахування до її страхового стажу періодів роботи з 30 вересня 1981 року по 09 листопада 1987 року, з 19 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 року у пільговому обчисленні, а також допризначенням пенсії у вигляді виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
При цьому, всупереч вимог Порядку № 22-1 рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії (із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за результатами розгляду заяви позивача від 04 квітня 2024 року не приймалось.
Судом встановлено, що заява позивача про перерахунок/допризначення пенсії позивача, з урахуванням наявного в матеріалах справи листа відповідача 1 від 18 квітня 2024 року № 7135-67--/А-02/8-0800/24, розглянута в порядку та у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» від 02 червня 1996 року № 393/96-ВР, що суперечить вимогам Порядку № 22-1.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 вчинено протиправні дії в частині розгляду заяви про перерахунок/допризначення пенсії позивача а порядку звернення громадян.
З приводу вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 30 вересня 1981 року по 09 листопада 1987 року, з 19 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 роки у пільговому обчисленні суд вказує наступне.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Частиною 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Пунктом 3 частини 2 статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана здійснювати функції щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій та надання соціальних послуг.
Пункт 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що саме «орган, що призначає пенсію» повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на перерахунок пенсії.
З урахуванням вище наведених положень, рішення про призначення/перерахунок пенсій належить до повноважень пенсійного органу, а у разі відсутності таких підстав органом пенсійного фонду приймається рішення про відмову в її призначенні/перерахунку
З огляду на той факт, що рішення про відмову у зарахуванні стажу за результатами звернення позивача із заявою від 04 квітня 2024 року у відповідності до Порядку № 22-1 відповідачем 1 не приймалось, тобто заява по суті не розглядалась, наразі у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Водночас, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Суд зазначає, що дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.
З урахуванням наведеного, вимога позивача про зобов'язання відповідача призначити та нарахувати грошову допомогу не підлягає задоволенню.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, правовідносини щодо призначення пенсії, її перерахунку та здійснення нарахування та виплати допомоги позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Згідно частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Слід зазначити, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідний розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно статтею 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
За наведеного вище, суд дійшов висновку про наявність підстав часткового для задоволення позову.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, та з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 084150005282 від 27 лютого 2024 року щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 роки для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, який дає право на одержання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 року та повторно вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині судового рішення в адміністративній справі № 280/3860/24;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про зарахування стажу та виплату грошової допомоги від 04 квітня 2024 року в порядку та у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» від 02 червня 1996 року № 393/96-ВР;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування стажу у та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 04 квітня 2024 року, із винесенням відповідного рішення щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 30 вересня 1981 року по 09 листопада 1987 року, з 19 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 року у пільговому обчисленні та виплату грошової допомоги, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині судового рішення в адміністративній справі № 280/3860/24.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем у розмірі 1938,00 грн. стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як суб'єктів владних повноважень, якими було допущено протиправні дії по відношенню до позивача по 969,00 грн. з кожного.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 9, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 084150005282 від 27 лютого 2024 року щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 роки для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, який дає право на одержання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період з 19 листопада 1987 року по 01 червня 1992 року та повторно вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині судового рішення в адміністративній справі № 280/3860/24.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про зарахування стажу та виплату грошової допомоги від 04 квітня 2024 року в порядку та у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» від 02 червня 1996 року № 393/96-ВР.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування стажу у та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 04 квітня 2024 року, із винесенням відповідного рішення щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 30 вересня 1981 року по 09 листопада 1987 року, з 19 листопада 1987 року по 31 грудня 1990 року у пільговому обчисленні та виплату грошової допомоги, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині судового рішення в адміністративній справі № 280/3860/24.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 969,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 969,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ( 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927).
Відповідач 3 - Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області (61022, Харківська обл., м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 Під'їзд, 2 Поверх, ЄДРПОУ 14099344).
Повне судове рішення складено 05 серпня 2024 року.
Суддя Д.В. Татаринов