05 серпня 2024 року Справа № 280/4411/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. П'ятницька, буд.83а, код ЄДРПОУ 21390940)
третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 02.01.2023 № 084050013354 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її навчання з 01.09.1978 по 28.02.1982, період її роботи з 01.04.1982 по 12.07.2006, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.01.2023 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з метою призначення пенсії за віком, проте 03.05.2024 отримала рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 02.01.2023 року про відмову в призначенні пенсії. Вказує, що з підставами прийнятого рішення позивачка не погоджується. Покликається на те, що трудова книжка позивачки заповнена відповідно до вимог Інструкції № 58 та містить усі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на роботу, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять виправлень чи інших застережень, які б давали підстави для сумніву у їх достовірності. Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється. Вважає, що факт роботи позивачки в період з 01.04.1982 року по 12.07.2006 рік, відображений в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 06.04.1982 року, є доведеним належними та допустимими доказами і, відповідно, підлягає зарахуванню до страхового стажу. Також вказує, що факт навчання позивачки в Запорізькому гідроенергетичному технікумі підтверджується: трудовою книжкою (записом № 1 від 01.04.1982) позивачки серії НОМЕР_2 від 06.04.1982 року, дипломом, який знаходиться у розпорядженні позивачки, серії НОМЕР_3 від 02.03.1982 року, довідкою Відокремленого структурного підрозділу «Запорізький гідроенергетичний фаховий коледж Запорізького Національного університету» від 23.04.2024 року № 233. Вказує, що можливе виправлення року народження на титульній сторінці в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 06.04.1982 року та зазначення в дипломі серії НОМЕР_3 від 02.03.1982 року ім'я ОСОБА_2 (що не відповідає паспортним даним), не впливає на факт роботи та навчання позивачки у спірний період і отримання нею відповідного стажу. Зазначає, що доказів того, що позивачка вносила недостовірні відомості до трудової книжки та диплому відповідачем не надано, оскільки такі докази відсутні, адже докази, що надаються позивачкою є належними та достовірними. Крім того, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. На підставі чого, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву вх. № 33631 від 19.07.2024, де вказано, що у наданому позивачем дипломі зазначене ім'я не відповідає паспортним даним позивача, у зв'язку з чим період навчання з 01.09.1978 по 28.02.1982 не може бути зарахований до страхового стажу за даними вказаного диплома. Інших документів на підтвердження навчання у вказаний період позивачем не надано. Також покликається на те, що у трудовій книжці НОМЕР_2 , наданій позивачем для призначення пенсії, виправлення виконані з порушенням вимог Інструкції, отже така трудова книжка не може підтверджувати страховий стаж позивача. Покликається на те, що відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Однак стверджує, що такі документи позивачем на підтвердження спірних періодів надані не були. Враховуючи наведене, Головним управлінням було встановлено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача складає 7 років 1 місяць 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Також вказує, що період роботи з 1998 року зараховано до страхового стажу за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообо'язкового державного соціального страхування, тобто предмет спору у цій частині відсутній. Крім того, зарахування страхового стажу за даними трудової книжки можливе лише за період до набрання чинності Законом № 1058 (до 01.01.2004), а пізніше цієї дати - виключно за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Тому, вважає, що підстави для задоволення вимог позивача також повністю відсутні.
Третя особа подала пояснення по суті позовних вимог вх. № 27686 від 11.06.2024. Вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 02.01.2023 № 084050013354, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначає, що оскаржуваним рішенням за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці виправлено рік народження, що є порушенням п.п. 2.10-2.11 Інструкції № 162, яка була чинною на початок спірного періоду. Для зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених в трудовій книжці, позивачу рекомендовано надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію, або дату народження позивача занести відповідно до вимог Інструкції № 162, Інструкції № 58. Також вказує, що до страхового стажу не зараховано навчання з 01.09.1978 по 28.02.1982, оскільки в дипломі зазначено ім'я ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним, та навчання з 03.09.1990 по 03.01.1991, оскільки воно перетинається з роботою. Покликається також на недотримання позивачем строків звернення до суду з позовною заявою. Вважає, що орган Пенсійного фонду діяв в межах своїх повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, тому підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
Ухвалою суду від 27.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4411/24. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 02.01.2023 № 084050013354 відмовлено позивачу у призначені пенсії за віком. Вказано, зокрема: вік заявника 60 років 11 місяців, необхідний страховий стаж встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років, страховий стаж особи становить 7 років 1 місяць 13 днів.
Позивач не погодившись з рішенням відповідача, з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із частинами 1, 2 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно з ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Так, у спірному рішенні Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області покликалось на відсутність необхідного страхового стажу. Зазначає, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , тому що на титульній сторінці виправлено рік народження, до страхового стажу не зараховано навчання з 01.09.1978 по 28.02.1982, оскільки в дипломі зазначено ім'я ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним, та навчання з 03.09.1990 по 03.01.1991, оскільки воно перетинається з роботою. Вказано також, що до страхового стажу період роботи з 1998 року зараховано за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З приводу не зарахування періодів роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_2 , суд зауважує наступне.
Відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, чинної в період заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.11 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, чинної з 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2 Інструкції №58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем “кваліфікований робітник”, “молодший спеціаліст”, “бакалавр”, “спеціаліст” та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З наведених норм права вбачається, що трудова книжка заповнюється роботодавцем і на працівника не покладено обов'язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.
Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27 квітня 1993 року №301 (далі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки періоди з 01.04.1982 по 12.07.2006, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 06.04.1982.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про те, що періоди роботи з 1998 року зараховані за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообо'язкового державного соціального страхування, оскільки доказів зарахування певних періодів з 01.04.1982 по 12.07.2006 відповідачем не надано. Натомість, у спірному рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , без зазначення конкретних періодів.
Щодо не зарахування періоду навчання з 01.09.1978 по 28.02.1982, оскільки в дипломі зазначено ім'я " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним, суд зазначає наступне.
Так, згідно з пунктом д частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Суд зауважує, що враховуючи вищевикладені положення законодавства, період навчання у професійно-технічному училищі підлягає до зарахування до страхового стажу і такий період має бути підтверджено дипломом, посвідченням, свідоцтвом, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Як встановлено судом, на підтвердження навчання надано диплом НОМЕР_3 від 02.03.1982, довідку Відокремленого структурного підрозділу Запорізького гідроенергетичного фахового коледжу Запорізького національного університету, а також трудову книжку. Диплом НОМЕР_3 від 02.03.1982 виданий на ім'я ОСОБА_3 , у довідці також вказано, що ОСОБА_3 навчалась у Запорізькому гідроенергетичному технікумі з 01.09.1978 по 01.03.1982.
Водночас, до матеріалів справи надано копію свідоцтва про народження позивачки, де вказано її ПІБ як ОСОБА_4 , а також, згідно паспорту ПІБ позивачки ОСОБА_1 (прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 , та надалі на Бережну згідно свідоцтв про укладення шлюбу від 11.06.1982 та від 07.08.1987). Тобто, ім'я « ОСОБА_2 » вказане у дипломі про навчання та довідці дійсно не відповідає імені позивачки згідно паспорту та свідоцтва про народження.
Відтак, матеріалами справи не підтверджується належність диплома НОМЕР_3 від 02.03.1982, виданого 02.03.1982 Запорізьким гідроенергетичним технікумом позивачу у справі. Інших доказів навчання ОСОБА_1 у період з 01.09.1978 по 01.03.1982 не надано.
Тому, на думку суду, вказані докази не підтверджують період навчання позивачки у Запорізькому гідроенергетичному технікумі з 01.09.1978 по 01.03.1982.
Щодо запису у трудовій книжці, суд зауважує, що у даному записі відсутні посилання на документи, зокрема, диплом, інформація про період навчання позивачки, тому даний запис не може слугувати основною підставою для врахування спірного періоду навчання до страхового стажу.
Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для врахування зазначеного періоду навчання позивача до його страхового стажу.
Разом з цим, суд зауважує, що не зарахування відповідачем періоду згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 06.04.1982, призвело до невірного обрахунку страхового стажу позивачки, а відтак є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 02.01.2023 № 084050013354, слід визнати протиправним та скасувати.
Щодо способу захисту прав позивача, суд зазначає, що частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Водночас, адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо підрахунку стажу та вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, у даному випадку визначеного за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Чернігівській області, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
За таких обставин, з метою ефективного поновлення прав позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 02.01.2023 № 084050013354 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.04.1982 по 12.07.2006 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 06.04.1982 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 грудня 2022 року про призначення пенсії.
Обраний у справі судом спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення порушеного права позивача з урахуванням обставин цієї справи.
Щодо доводів третьої особи про порушення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що в обґрунтування дотримання строку звернення до суду позивач покликалась на те, що вперше отримала рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 02.01.2023 року про відмову в призначенні пенсії лише 03.05.2024 року, та надала копію конверту. Водночас, відповідачем та третьою особою в обґрунтування своїх доводів не надано доказів отримання позивачкою спірного рішення раніше.
З огляду на викладене, суд висновує, що матеріалами справи не підтверджено порушення позивачем строку звернення до суду, тому такі доводи третьої особи суд відхиляє.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 908,40 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. П'ятницька, буд.83а, код ЄДРПОУ 21390940) третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 02.01.2023 № 084050013354 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.04.1982 по 12.07.2006 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 06.04.1982 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 грудня 2022 року про призначення пенсії.
В іншій частині вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.08.2024.
Суддя Л.Я. Максименко