05 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/12317/23
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 09.12.2022 р. №301 (пункт 33), в частині призначення у зменшеному розмірі одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю її сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язків військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити одноразову грошову допомогу, у зв'язку із загибеллю її сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язків військової служби, в розмірі 1/2 частини 15 000 000,00 грн. (п'ятнадцять мільйонів гривень), в сумі - 7 500 000,00 грн. (сім мільйонів п'ятсот тисяч гривень), з урахуванням раніше виплаченої позивачу суми одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування зазначено, що позивач не погоджується із рішенням оформлене протоколом від 09.12.2022 р. №301 (пункт 33), в частині призначення позивачу у зменшеному розмірі одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач зобов'язаний частку ОСОБА_3 , батька загиблого військовослужбовця, розподілити в рівних частках між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Отже, частка позивача становить - 7 500 000,00 грн., а не 5 000 000,00 грн, як і частка ОСОБА_4 .
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 від імені та в інтересах якого дії законний представник малолітньої дитини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Від Міністерства оборони України надійшов до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить, відмовити у задоволенні позову, з наступних підстав, заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги від батька загиблого військовослужбовця, хоч і не надходила, але він може скористатися своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення права це право реалізувати.
Треті особи своїм правом на подання письмових пояснень до суду не скористались.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно із витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.12.2022 р. №301 прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 та сину загиблого ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 2/3 частини 15 000 000,00 грн., в сумі - 10 000 000,00 (десять мільйонів) грн, у рівних частках кожному. Відносно іншої частини коштів - 1/3 частини 15 000 000,00 грн. в рішенні нічого не зазначено (п.33).
При цьому, батько загиблого, ОСОБА_6 не подав до Комісії заяву про отримання вищевказаної одноразової грошової допомоги.
Позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням в частині призначення їй у зменшеному розмірі одноразової грошової допомоги, а тому звернулася до суду.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 1, 2 статті17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно зі статтею 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) (в редакції на дату загибелі військовослужбовця) передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
За приписами статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24 лютого 2022 року по даний час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Положеннями частини першої статті 16-3 Закону № 2011-XIІ передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
За положеннями ч. 6, 8, 9 статті 16-3 Закону № 2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі п. 3, 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
За пунктом 14 Порядку № 975 одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати.
Якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи (члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова № 168, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 Постанови № 168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У пункті 5 постанови Кабінету Міністрів України №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і випачyєтьcя рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманням загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста. Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Як вбачається з листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.09.2022 №6223 та визнається позивачем, нотаріально посвідчена заява про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги від ОСОБА_6 не надходила, трьох річний строк також не пройшов. Для реалізації права на отримання допомоги звернулися дві особи, так як була відома інформація наявність третьої особи, яка має право на частину цієї виплати, тому, суд приходить до висновку, що підстав для розподілення частки ОСОБА_6 , одноразової грошової допомоги між іншими особами, на момент прийняття спірного рішення не було.
Таким чином, зважаючи на предмет та підстави заявленого позову, суд дійшов висновку, що суб'єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій відповідно заявлені позовні вимоги не підглядають до задоволення.
Разом з тим вимоги зобов'язального характеру щодо зобов'язання відповідача призначити й виплатити одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 у сумі 7500000,00 грн також не підлягають задоволенню як похідні від основної вимоги.
Окрім того, як було з'ясовано під час розгляду справи, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що у зв'язку із зміною обставин, ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися із заявою про доотримання одноразової грошової допомоги.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
В рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, беручи до уваги кожен аргумент сторін, суд дійшов висновку, що відповідач при розгляді заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця (батька) діяв у межах повноважень та відповідно до вимог Закону № 2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та Порядку № 45, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова