Житомирський апеляційний суд
Справа №296/1570/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/453/24
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
01 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар: ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
володільця майна ОСОБА_7 ,
представника володільця майна- адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу представника володільця майна- адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21.02.2023,
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Житомирської обласної прокуратури про арешт майна в кримінальному провадженні № 12023060000000044, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст. 358 КК України.
Накладено арешт, на майно, яке було вилучене 17.02.2023 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- посвідчення серії НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_7 ;
- документи, які містять вільні зразки підписів та почерку ОСОБА_7 , а саме:
- клопотання у справі №296/11169/14-к від 06.06.2022 на 1 аркуші;
- заява у справі №296/11169/14-к від 06.06.2022 на 1 аркуші;
- клопотання про застосування амністії від 01.11.2022 на 1 аркуші;
- скарга до ради адвокатів Житомирської області від 19.09.2022 з додатками, всього на 7 аркушах;
- виступ у дебатах у справі №296/11169/14-к від вересня 2022 на 1 аркуші;
- апеляційна скарга у справі №296/11169/14-к від 17.11.2022 на 1 аркуші;
- 2 заяви до фінансово-господарського управління від 27.02.2020 та 17.03.2020 на 1 аркуші кожна;
- 5 аркушів чернетки із рукописними записами ОСОБА_7 ;
- блокнот коричневого кольору з написом «для дипломної роботи» із рукописними записами ОСОБА_7 ;
- блокнот зеленого кольору із написом «Бригада» із рукописними записами ОСОБА_7 .
заборонивши власнику користування та розпорядження вказаним майном.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою тимчасово вилучене майно ОСОБА_7 - повернути їх володільцю.
Зазначає, що клопотання про арешт майна особи, яка не має у кримінальному провадженні статусу підозрюваного, обвинуваченого або засудженого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, подається виключно прокурором та з дотриманням вимог ч.2 ст.171 КПК України щодо змісту такого клопотання.
На даний час, за минуванням півтора роки розслідування вказаного кримінального провадження, відпала потреба в обмеженні конституційних прав громадянина у виді арешту його майна.
Вказує, що 16.03.2023 року завершилась експертиза, проведена Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, у межах кримінального провадження № 12023060000000044 від 18.01.2023 року. У резолютивній частині експертизи у п.п.4, 5 вказано, що "підпис у графі "особистий підпис" у посвідчені серії НОМЕР_1 ймовірно виконано громадянином ОСОБА_7 , а не іншою особою.
Рукописний текст у графах "Прізвище", "Ім'я", "По батькові" в посвідченні серії НОМЕР_1 ймовірно виконано ОСОБА_7 , а не іншою особою".
Зазначає, що у відповідь на адвокатський запит Мінсоцполітики повідомило: "Відповідно до відомосте', внесених до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги станом на 20.05.2024, запитувана особа є особою з інвалідністю ІІІ групи.
Згідно з відомостей, внесених до Єдиноії інформаційної системи соціальної сфери, запитуваній особі, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» користується 100- відсотковою знижкою на оплату житлово-комунальних послуг в межах норм споживання.
На апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подані письмові заперечення, в яких останній просить зазначену апеляційну скаргу повернути представнику володільця майна - адвокату ОСОБА_8 , у зв'язку із закінченням строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскільки останній в апеляційній скарзі не порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Також зазначає, що у разі поновлення строку на апеляційне оскарження даної ухвали слідчого судді просить залишити апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_8 заявив усне клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження даної ухвали. В обґрунтування поважності пропуску даного строку послався на те, що ні він, ні ОСОБА_7 не були обізнані про судовий розгляд клопотання прокурора про накладення арешту на майно, участі в його розгляді не приймали, копію ухвали не отримували. Про існування даної ухвали дізнались випадково від слідчого, після чого було подано апеляційну скаргу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе поновити адвокату ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2023 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Як вважає апеляційний суд, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, надав достатні і належні докази тих обставин, на які пославсь у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст.94 КПК України, належним чином оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
З матеріалів провадження убачається, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.
Як зазначено в клопотанні про накладення арешту на майно, в провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування №12023060000000044 від 18.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 та ч.4 ст.358 КК України, про те, що в період з 2008 по 2022 роки мешканець м. Житомира громадянин ОСОБА_7 , шляхом обману, не маючи відповідного статусу та використовуючи завідомо підроблене посвідчення інваліда війни, заволодів грошовими коштами в загальній сумі близько 100 тис. грн, які були йому виплачені як інваліду війни, чим заподіяв державі значної шкоди.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в 2008 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав статус та посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_1 , на якому наявна печатка Управління Служби безпеки України в Житомирській області «СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Управління в Житомирській області Для господарських та грошових документів Код 20001510».
Однак, відповідно до листа УСБУ в Житомирській області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 військової служби в УСБУ в Житомирській області не проходив.
Крім того, відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що ОСОБА_7 з 20.07.2004 перебуває на військовому обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Даних щодо участі в бойових діях та наявності статусу інваліда-війни ОСОБА_7 в ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні.
Крім того, відповідно до листа Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради встановлено, що ОСОБА_7 була встановлена друга група інвалідності, травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Разом з тим, ОСОБА_7 використовуючи вищевказане посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_1 в період 2008 - 2022 років отримував соціальні виплати як інвалід війни на загальну суму близько 100 тис. грн.
Таким чином проведеними слідчим (розшуковими) діями встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень причетний громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_7
17.02.2023 в період часу з 06:56 год. по 08:31 год., на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира у справі №296/1183/23 №1-кс/296/430/23 від 08.02.2023, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме в квартирі за адресою:
АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено:
- посвідчення серії НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_7 ;
- речі та документи, які містять вільні зразки підписів та почерку ОСОБА_7 , а саме: клопотання у справі №296/11169/14-к від 06.06.2022 на 1 арк.; заява у справі №296/11169/14-к від 06.06.2022 на 1 арк.; клопотання про застосування амністії від 01.11.2022 на 1 арк.; скарга до ради адвокатів Житомирської області від 19.09.2022 з додатками, всього на 7 арк.; виступ у дебатах у справі №296/11169/14-к від вересня 2022 на 1 арк.; апеляційна скарга у справі №296/11169/14-к від 17.11.2022 на 1 арк.; 2 заяви до фінансово-господарського управління від 27.02.2020 та 17.03.2020 на 1 арк. кожна; 5 аркушів чернетки із рукописними записами ОСОБА_7 ; блокнот коричневого кольору з написом «для дипломної роботи» із рукописними записами ОСОБА_7 та блокнот зеленого кольору із написом «Бригада» із рукописними записами ОСОБА_7 , які вилучено в якості речових доказів до СУ ГУНП в Житомирській області.
Вищевказані вилучені в ході обшуку 17.02.2023 за адресою: АДРЕСА_1 речі та документи, зокрема посвідчення серії НОМЕР_1 являється предметом злочину, передбаченого ст.358 КК України та знаряддям вчинення злочину, передбаченого ст.190 КК України, а речі і документи, які містять вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_7 тобто містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому відповідно до ст. 98 КПК України, постановою слідчого вказані речі та документи 17.02.2023 визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів вказаного кримінального провадження.
Вилучені речі є предметами та знаряддями кримінального правопорушення, їх визнано речовими доказами, а тому з метою їх збереження і проведення у подальшому судових експертиз прокурор просив задовольнити клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
В даному випадку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту, та що майно, на яке накладено арешт та зазначене в клопотанні, підпадає під ознаки майна, передбаченого статтею 98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному проваджені і ці обставини доведено доданими до клопотання доказами, а відтак існували реальні підстави для накладення арешту на майно, з метою збереження і використання як доказів у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, правильно встановлено, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слід накласти арешт, відповідає вимогам ч.2 ст.170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.
Крім того, слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на майно вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати щодо наявності існування ризиків, передбачених ч.11 ст.170 КПК України.
Доводи апелянта про те, що на даний час, за минуванням півтора роки розслідування вказаного кримінального провадження, відпала потреба в обмеженні конституційних прав громадянина у виді арешту його майна, колегія суддів визнає безпідставними.
Як пояснив прокурор в судовому засіданні апеляційного суду, досудове розслідування даного кримінального провадження триває, вилучене посвідчення є засобом вчинення злочину, що підлягає безпосередньому дослідженню під час судового розгляду, а вилучені документи, що містять вільні зразки підпису, були та можуть бути у майбутньому предметом експертного дослідження, а тому потреба досудового розслідування щодо застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна не відпала.
При цьому зазначив, що представник володільця майна- адвокат ОСОБА_8 звертався до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира з клопотанням про скасування арешту на майно, та ухвалою даного суду від 19.07.2024 року відмовлено в задоволенні даного клопотання.
Крім того ОСОБА_7 повідомив, що пільги, які він отримував до вилучення та накладення арешту на посвідчення отримує й надалі.
Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.
Безпідставними також є доводи апелянта, про те, що клопотання про арешт майна особи, яка не має у кримінальному провадженні статусу підозрюваного, обвинуваченого або засудженого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, подається виключно прокурором та з дотриманням вимог ч.2 ст.171 КПК України щодо змісту такого клопотання, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що з клопотанням про накладення арешту на майно звернувся саме прокурор та зміст клопотання у повній мірі відповідає вимогам ч.2 ст.171 КПК України, та прокурором подано достатню кількість доказів в обґрунтування даного клопотання.
Доводи апеляційної скарги щодо істотних порушень слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, а зазначені в апеляційній скарзі обставини є необґрунтованими.
З огляду на зазначене, як вважає апеляційний суд, висновки слідчого судді про арешт майна, викладені в оскаржуваному рішенні, цілком доведені матеріалами кримінального провадження та долученими до клопотання про накладення арешту документами на підтвердження того, що обмеження прав власника співвідносяться із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для їх арешту.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси як власника майна, так і інших осіб. Слідчий суддя дотримався вимог п.п.5, 6 ч.2 ст.173 КПК України, та врахував розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що для проведення повного та неупередженого розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження, накладення арешту на майно із заборонами є необхідним, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є предметом, знаряддям та доказом вчинення кримінального правопорушення та підлягає збереженню.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника володільця майна- адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21.02.2023 про накладення арешту на майно, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :