Житомирський апеляційний суд
Справа №290/1141/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/735/24
Категорія ч.1 ст.115 КК України Доповідач ОСОБА_2
01 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої: ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі, кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 20 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст.115 КК України,
Цим вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Камінь, Романівського району, Житомирської області, незаміжня, має двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно яких 09.07.2021р. прийнято рішення суду про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, не працює, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Чуднівського районного суду Житомирської області від 20.10.2022 у виді 1 (одного) року позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.
Зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 21.06.2023 по день набрання вироком законної сили, відповідно ч.5 ст.72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 05.07.2023, на виріз зі штори із плямами речовини бурого кольору, недопалок цигарки «Ротманс» з нашаруванням речовини бурого кольору, виріз із килима з нашаруванням речовини бурого кольору, 2 змиви з підлоги із нашарування речовини бурого кольору, кепку чоловічу чорного кольору, скляну пляшку об'ємом 0,2 л. із надписом «Гріндей» та три скляні чарки, дві полімерні пляшки об'ємами 1,5 л із етикетками ТМ «Караван», гумові чоловічі тапки синього кольору, 43 розміру, мобільний телефон «Самсунг», без задньої кришки чорно-червоного кольору, які вилучені в ході огляду проведеного в житловому будинку по АДРЕСА_3 ; спортивну кофту чорного кольору, шорти чорного кольору та кольорову футболку вилучені в ході затримання ОСОБА_7 ; светр чорного кольору, штани чорного кольору, які вилучені в ході огляду проведеного на березі водойми, річки «Лісної» поблизу АДРЕСА_3 ; футболку чорного кольору, штани чорного кольору, кросівки сіро-синього кольору, які видав ОСОБА_10 ; футболку червоного кольору, шорти коричневого кольору, кросівки чорного кольору, які видав ОСОБА_11 ; джинсові шорти, футболку рожевого кольору, кросівки червоного кольору, які видав ОСОБА_12 .
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Згідно вироку, близько 14 год. 00 хв. 21 червня 2023 року ОСОБА_7 перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_3 , спільно із ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 розпивала спиртні напої. Під час розпивання спиртних напоїв у ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , ОСОБА_7 у вказаний вище час, день та місці, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наблизилася до ОСОБА_13 , який сидів на ліжку у кімнаті будинку, умисно, зі значною силою прикладання нанесла йому близько чотирьох ударів кулаком в область обличчя, від яких останній впав на підлогу. Після цього, ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, умисно нанесла ОСОБА_13 , який лежав на підлозі кімнати один удар ногою в область голови.
У подальшому, переконавшись, що ОСОБА_13 втратив свідомість та не чинить активний опір, ОСОБА_7 , заручившись допомогою ОСОБА_10 винесли ОСОБА_13 на беріг річки «Лісна» поблизу АДРЕСА_3 , де ОСОБА_7 умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, зі значною силою прикладання нанесла ОСОБА_13 один удар правою ногою в область голови, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці правого лобного бугра, синця правої скроневої ділянки, синця над правою надбрівною дугою, садна правої білявушної ділянки, садна біля зовнішнього кута правого ока, синця правої виличної ділянки, синця лівої навколоорбітальної ділянки, двох синців правої потиличної ділянки, синця в ділянці потиличного бугра, забійної рани підборіддя, крововиливу в м'які тканини голови в лівій скроневій ділянці, двох крововиливів в лівій скроневій ділянці, двох крововиливів в правій потиличній ділянці, крововиливу в правій завушній ділянці, в ділянці потиличного бугра, крововилив під м'які мозкові оболонки правої лобно-тім'яної долі головного мозку з переходом на між дольову поверхню, крововиливи в шлуночки головного мозку, крововиливу в речовину головного мозку (гістологічно), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в непрямому причинному зв'язку зі смертю.
Після цього, ОСОБА_7 , перебуваючи на березі річки «Лісна» поблизу вул. Східна в смт. Романів Житомирського району Житомирської області, вирішила вбити, тобто умисно протиправно заподіяти смерть ОСОБА_13 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, 21 червня 2023 близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_7 зіштовхнула ОСОБА_13 , який перебував у непритомному стані, у водоймище річки «Лісна» та наступила ногою на шию останнього, зануривши його голову у воду і утримувала таким чином, поки останній не помер від утоплення у воді на місці події.
Кримінальна відповідальність за вчинене передбачена ч.1 ст.115 КК України, а саме за умисне вбивство, тобто за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 не оспорюючи фактичних обставин провадження та правову кваліфікацію вчиненого злочину, просить вирок Богунського районного суду м. Житомира від 20.06.2024 року в частині призначення покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити їй мінімальне покарання передбачене ч.1 ст.115 КК України.
Посилається на те, що суд першої інстанції не вповній мірі врахував її щире каяття, визнання вини у вчиненому злочині, сприяла розкриттю злочину під час досудового розслідування та проведення слідчого експерименту за її участю.
Також судом першої інстанції не враховано і негативну поведінку ОСОБА_14 , яка і стала підставою для виникнення конфлікту.
Вважає, що призначене покарання у виді 10 років позбавлення волі є надто суворим без врахування всіх обставин справи.
На апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 , представником потерпілої ОСОБА_15 - адвокатом ОСОБА_9 подані письмові заперечення, в яких останній просить апеляційну скаргу обвинуваченої залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції, залишити без змін.
Потерпіла ОСОБА_15 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Разом з тим, представник потерпілої ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_9 надіслав на електронну адресу апеляційного суду заяву в якій просив здійснювати розгляд апеляційної скарги як у його відсутність так і - потерпілої. При цьому адвокат ОСОБА_9 приймав участь в апеляційному розгляді та вважав за можливе провести розгляд даного провадження у відсутність потерпілої, яка обізнана про час та місце розгляду та не бажала приймати участь в розгляді.
Враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України вважає можливим розглянути провадження у відсутність потерпілої.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_6 , та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України вирок суду першої інстанції переглядається апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за обставин, встановлених і викладених судом у вироку, обґрунтовано доказами, дослідженими у встановленому законом порядку, та ніким із сторін кримінального провадження не оспорюється.
Дії обвинуваченої ОСОБА_7 за ч.1 ст.115 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Згідно з вимогами ст.50 КК України покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, призначаючи покарання, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Доводи обвинуваченої ОСОБА_7 , щодо неврахування судом 1-ї інстанції усіх пом'якшуючих обставин, колегія суддів визнає безпідставними.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд дотримався загальних засад, передбачених ст.50, 65 КК України.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що при вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , судом першої інстанції враховано характер та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що ОСОБА_7 обвинувачується в вчиненні умисного злочину, внаслідок якого настала смерть людини, і який відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжкого злочину. Судом також враховано особу винну, яка свою вину у вчиненому спочатку не визнавала, але згодом вину визнала в повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялась, просила у потерпілої вибачення під час судового розгляду, під час досудового розслідування активно сприяла у розкритті злочину, має судимість не зняту та не погашену у встановленому законом порядку, вчинила злочин в період іспитового строку, призначеного за вироком суду, неодружена, має двох неповнолітніх дітей, яких було відібрано без позбавлення батьківських прав, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, веде бродячий спосіб життя, проводить час в компанії чоловіків сумнівної репутації. На обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Крім того, судом першої інстанції враховано й думку потерпілої, яка наполягали на суворому покаранні обвинуваченій.
Як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченої, суд визнав щире каятті та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, суд визнав вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
Сукупність цих обставин було враховано судом першої інстанції при призначенні обвинуваченій покарання в межах санкцій статті кримінального закону, яка передбачає відповідальність за вчинений злочини, за правилами ч.1 ст.71 КК України.
З урахуванням цих обставин суд дійшов до обґрунтованого висновку, що покарання у виді 10 років позбавлення волі буде необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченої і сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень. За таких обставин посилання апелянта на ту обставину, що судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_7 не в повній мірі дотримані вимоги ст.50,65,66 КК України, є неспроможними.
Обставини, на які посилається в апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 , як на підстави для твердження про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченій внаслідок суворості, були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, вказані підстави не є безумовними і достатніми для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.
Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості.
При цьому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти росії» ( рішення від 09.06.20015), «Фрізен проти росії» ( рішення від 24.03.2005), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значними, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти росії» (п.38 рішення від 16.10.2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого, а також те, що ОСОБА_7 має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, вчинила особливо тяжкий злочин в період іспитового строку, зловживає спиртними напоями, веде бродячий спосіб життя, проводить час в компанії чоловіків сумнівної репутації, представляє собою виключну небезпеку для суспільства, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що покарання у виді позбавлення волі буде відповідати принципам справедливості, оскільки у відповідності до ст.ст.3, 27 Конституції України, людина, її життя, здоров'я, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід'ємним правом людини і ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
З урахуванням наведеного, призначене обвинуваченій покарання є справедливим і співмірним заходом примусу з вчиненим злочином та даними про особу обвинувачену, що забезпечить виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст.412 КПК України, які би тягнули за собою безумовне скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не допущено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м.Житомира від 20 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст.115 КК України, -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.
Судді: