05 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5596/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинська нафтова група” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинська нафтова група” (далі - ТзОВ “Волинська нафтова група”) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 91615,57 грн та пені в сумі 1429,35 грн, а всього 93044,92 грн
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог частини першої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (далі - Закон №875-ХІІ) відповідач у 2023 році не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу робочих місць. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 91615,57 грн, яка відповідачем в самостійно не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 1429,35 грн, яку позивач просить стягнути із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.19-21). Зазначив, наказом директора ТзОВ “Волинська нафтова група” від 14 жовтня 2022 року №3.2-ОД створено робоче місця для осіб з інвалідністю “помічник оператора заправочних станцій”, чим дотримано передбачений приписами статті 19 Закону №875-ХІІ норматив створення робочих місць для осіб з інвалідністю. При цьому на посаді помічника оператора заправочних станцій у період з 01 вересня 2023 року по 17 жовтня 2023 року працював ОСОБА_1 (є особою з інвалідністю третьої групи), а з 03 листопада 2023 року на посаді майстра працює ОСОБА_2 (є особою з інвалідністю третьої групи). Відповідач також повідомив, що товариство самостійно здійснювало пошуки спеціалістів на посади, які створено для осіб з інвалідністю, однак пошуки безуспішні, що зокрема зумовлено введенням на території України воєнного стану.
Відповідач вважає, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць. Також, на думку відповідача, оскільки Законом №875-ХІІ окремо не визначено механізму дій щодо порядку сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та застосування пені після введення в Україні воєнного стану, то це зумовлює застосування аналогії закону в частині зупинення перебігу строків сплати санкцій як для платників податків у податковому законодавстві.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ТзОВ “Волинська нафтова група” 19 липня 2022 року зареєстровано як юридична особа, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.23-26).
Як видно з витягу з централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), наданого Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.10), облікова кількість штатних працівників ТзОВ “Волинська нафтова група” у 2023 році становить 16 працівників, а осіб з інвалідністю у вказаний період - 0.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік (а.с.8), норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ТзОВ “Волинська нафтова група” становить одне робоче місце.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у сумі 91615,57 грн, виходячи з розрахунку розміру середньорічної заробітної плати (91615,57 грн). Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій надіслано відповідачу в електронному вигляді 07 березня 2024 року (а.с.9).
ТзОВ “Волинська нафтова група” подало позивачу заперечення від 12 квітня 2024 року щодо розрахунку адміністративно-господарських санкцій, інформувавши про створення робочого місця для осіб з інвалідністю та працевлаштованння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є особами з інвалідністю третьої групи (а.с.11).
У зв'язку з несплатою санкцій ТзОВ “Волинська нафтова група” у встановлений термін сум адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2024 року по 24 травня 2024 року нарахована пеня у сумі 1429,35 грн (а.с.5).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд керується такими нормативно-правовими актами.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначає Закон №875-ХІІ.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ (в редакції Закону України від 18 жовтня 2022 року №2682-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю”, чинний з 06 листопада 2022 року) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).
За приписами частини четвертої статті 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Системний зміст наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що
підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у встановленому порядку; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Згідно з частинами першою, другою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону №875-ХІІ, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.
З урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 28 травня 2019 року у справі №807/554/17, від 11 липня 2019 року у справі №804/7412/15, суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Визначаючись, чи має місце порушення вимог Закону №875-ХІІ, за які передбачена відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів із забезпечення відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленому нормативу.
З матеріалів справи вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників ТзОВ “Волинська нафтова група” у 2023 році становила 16 осіб (згідно із витягом з ЦБІ, наданого Пенсійним фондом України), тому за вимогами статті 19 Закону №875-ХІІ норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить одне робоче місце.
Судом встановлено, що наказом директора ТзОВ “Волинська нафтова група” від 14 жовтня 2022 року №3.2.-ОД створено два робочих місця для осіб з інвалідністю, а саме “помічник оператора заправочних станцій”, при тому, що за приписами статті 19 Закону №875-ХІІ достатнім для відповідача є одне робоче місце для осіб з інвалідністю (а.с.30).
Частинами першою, другою статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Згідно з частиною третьою статті 18-1 Закону №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком самостійно займатись пошуком таких осіб для працевлаштування. Законом №875-ХІІ визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для їх працевлаштування.
До обов'язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до приписів частини третьої статті17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п'ятої статті 19 Закону №875-XII фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості.
Обов'язок працевлаштування осіб з інвалідністю головним чином лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для осіб з інвалідністю на підставі поданих звітів роботодавців, пошуку та направлення осіб з інвалідністю до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.
При цьому за приписами пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VІ “Про зайнятість населення” роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
На реалізацію цієї норми Міністерство економіки України прийняло наказ від 12 квітня 2022 року №827-22 “Про затвердження форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” та Порядку її подання” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 року за №565/37901).
Пунктом 1.5 розділу І цього Порядку встановлено вимоги до подання звітності форми №3-ПН: вона заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/ регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, звітність за формою №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” є формою інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення таких осіб на підприємство для працевлаштування.
Водночас періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Тому якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН у строк не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі №820/1889/17, від 11 вересня 2020 року у справі №440/2010/19, від 03 серпня 2023 року у справі №120/4975/22, від 06 березня 2024 року у справі №120/7955/21-а.
У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року (справа №806/1368/17) зроблено правовий висновок, відповідно до якого своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
У постанові від 06 березня 2024 року у справі №120/7955/21-а Верховний Суд, з поміж іншого, також виснував, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН. Додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов'язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.
Частиною першою статті 9 КАС України установлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З наявних доказів у справі видно, що в ТзОВ “Волинська нафтова група” на посаді помічника оператора заправочних станцій з 01 вересня 2023 року (наказ від 31 серпня 2023 року №24-к) по 17 жовтня 2023 року (наказ від 17 жовтня 2023 року №30-к) був працевлаштований ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю третьої групи (відповідно до довідки МСЕК серії АВ №0261235 інвалідність встановлена довічно з 22 квітня 2004 року) (а.с.31-32, 28). Крім того, наказом директора ТзОВ “Волинська нафтова група” від 03 листопада 2023 року №32-к за основним місцем роботи на посаду майстра призначено ОСОБА_2 (а.с.57) з 06 листопада 2023 року, який згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААГ №344156 є особою з інвалідністю третьої групи з 01 липня 2023 року (а.с.55). Про ці обставини ТзОВ “Волинська нафтова група” повідомило позивача у запереченнях щодо розрахунку від 12 квітня 2024 року №12/04 (а.с.46).
У поданих відповідачем за ІІІ та ІV квартали 2023 року звітах за формою “Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску” (далі - податковий розрахунок) відображено відомості про кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (а.с.36-37, 39-40).
Поряд з тим в матеріалах справи відсутні докази подання відповідачем до центру зайнятості звітності форми №3-ПН протягом трьох робочих днів з дня виникнення вакансії на робоче місце, створене для осіб з інвалідністю згідно з наказом директора ТзОВ “Волинська нафтова група” від 14 жовтня 2022 року №3.2.-ОД.
Тому відсутні підстави вважати, що відповідач у повному обсязі виконав встановлений Законом №875-XII обов'язок із забезпечення виконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю у 2023 році.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскільки з 01 січня 2023 року у відповідача була вакансія, на зайняття якої б могли претендувати особи з інвалідністю, а відповідач не надав належних та допустимих доказів інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю шляхом подання звітності форми №3-ПН або ж самостійного пошуку відповідних працівників, що підтверджувало б реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування (тобто про відсутність вини у вчиненні господарського правопорушення), то суд відхиляє аргументи відповідача про відсутність у нього обов'язку сплачувати штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць та непрацевлаштування 1 особи з інвалідністю з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року та з 18 жовтня 2023 року по 05 листопада 2023 року. Натомість позивач - суб'єкт владних повноважень - у цій справі не довів наявності підстав, передбачених законом, для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за період з 01 вересня 2023 року по 17 жовтня 2023 року та з 06 листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року (у цей час у товаристві працювала одна особа з інвалідністю). Тому позовні вимоги слід задовольнити частково: стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 65762,41 грн ((91615,57 грн (середня річна заробітна плата штатного працівника)/1) : 365) х 262 дні) та пеню у розмірі 1025,70 грн (0,04% х 65762,41 грн) х 39 днів (з 16 квітня по 24 травня 2024 року), де 0,04% - розрахунковий розмір пені (згідно з розрахунком на а.с.4).
Суд зазначає, що при вирішенні спору про стягнення адміністративно-господарських санкцій суд вправі перевірити їх правомірність нарахування та визначити правильну до стягнення суму, при цьому суд не перебирає на себе повноваження суб'єкта владних повноважень, адже санкції вже нараховані і наразі вирішується питання щодо наявності підстав для їх стягнення, а також визначення розміру стягнення.
При цьому суд відхиляє аргументи відповідача про зупинення перебігу строків для платників податків та контролюючих органів, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, та зазначає, що з огляду на сферу правового регулювання Податковим кодексом України до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення Закону України від 03 березня 2022 року №2118-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану”, якими встановлено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Однак ні Закон №875-ХІІ, ні Порядок нарахування пені та її сплати, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики від 15 липня 2007 року №223 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за №552/13819), не містять застережень щодо відсутності підстав для нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у період дії воєнного стану. Також відсутні нормативно-правові акти щодо зупинення дії нарахування таких санкцій та пені та відсутній закон, яким вносились би зміни до Закону №875-ХІІ щодо нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені під час дії воєнного стану.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем - суб'єктом владних повноважень - судового збору в сумі 3028,00 грн згідно із платіжною інструкцією від 20 травня 2024 №599 (а.с.3) розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Олімпійська, будинок 3А, ідентифікаційний код юридичної особи 13369882) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинська нафтова група” (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кафедральна, будинок 10, приміщення 10, ідентифікаційний код юридичної особи 44748531) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинська нафтова група” в дохід Державного бюджету адміністративно-господарські санкції в сумі 65762,41 грн та пеню в сумі 1025,70 грн, а всього 66788,11 грн (шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят вісім грн 11 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк