Справа № 761/27872/24
Провадження № 1-кс/761/18128/2024
02 серпня 2024 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100000000800
В провадження слідчої судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100000000800.
В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що 04.07.2024 СУ ГУНП в м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100000000800 за ч. 4 ст. 190 КК України щодо обставин заволодіння у 2022 році співзасновниками ТОВ «ДІАМАНТ-АГРО» в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шляхом зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_3 в особливо великому розмірі.
ОСОБА_3 з метою забезпечення цивільного позову просить арештувати частку корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «ДІАМАНТ-АГРО», все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти належні ТОВ «ДІАМАНТ-АГРО», нерухоме та рухоме майно, яке належить ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився будучи повідомленим належним чином.
Володільці майна, у судове засідання не викликалися, з огляду на положення ч.2 ст. 172 КПК України.
Слідча суддя, вивчивши клопотання та дослідивши додані до нього копії документів, приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню.
Як встановлено ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно з ч.1 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.
Враховуючи приписи ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Згідно вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як встановлено під час судового розгляду клопотання з долучених до клопотання матеріалів у кримінальному провадженні № 12024100000000800 за ч. 4 ст. 190 КК України ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування, постановою слідчого 04.07.2024 ОСОБА_3 визнано цивільним позивачем, водночас до клопотання цивільний позов не долучено, крім того, вбачається, що на теперішній час жодній особі про підозру не повідомлено, у тому числі особам, щодо арешту майна яких порушується питання, що не узгоджується із приписами ч. 6 ст. 170 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, слідча суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання.
Керуючись ст. ст. 26,61,128,170, 171, 172, 309, 395 КПК України, слідча суддя
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100000000800.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідча суддя ОСОБА_1