Справа № 761/27333/24
Провадження № 4-с/761/172/2024
02 серпня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.
за участю секретаря Чигрин К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , на дії старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ),-
У липні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 , на дії старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), у якій скаржник просила суд: визнати неправомірною бездіяльність виконавця Подільського ВДВС у м. Києві Центрального МУЮ (м. Київ), Савченко Ю.Й. , що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 21.12.20218 року та зобов'язати старшого державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києва Центрального МУЮ (м. Київ) Савченко Ю.Й. зняти арешт, наклдання в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 на все майно ОСОБА_1 , згідно з постановою про накладання арешту від 21.12.2018 року.
Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
При цьому, відповідно до ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановлює ухвалу скарги, якою, в разі обґрунтованості, визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Так, приписами ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
В свою чергу, згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
При цьому, вимогами 122-124 ЦПК України встановлено порядок обчислення процесуальних строків.
Нормами ст. 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Скарга обґрунтована тим, що в Подільському ВДВС у м. Києві Центрального МУЮ (м. Київ) на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження НОМЕР_1, відкрите на підставі виконавчого листа №2610/6404/2011 виданого 21.02.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 солідарно боргу в розмірі 11 963,42 доларів США на користь ПАТ «Кредитпромбанк». В рамках даного виконавчого провадження постановою головного державного виконавця Подільського ВДВС Савченко Ю.Й. від 21.12.2018 року було накладено арешт на все майно, що належить боржнику, про заявнику відомо не було.
В обґрунтування строку подання вказаної скарги вказано, що про існування накладеного арешту на майно скаржнику стало відомо24.07.2024, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав. Вказано, що скаржнику взагалі не було відомо про існування вказаного виконавчого провадження, яке було відкрито більше 10 років тому назад.
Так, вказана скарга була подана через канцелярію суду - 26.07.2024, що підтверджується відміткою в суді від 26.07.2024 за Вхід № 70679.
Водночас, в розумінні вищенаведених норм матеріального та процесуального права, десятиденний строк на оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця обчислюється з моменту, коли сторона виконавчого провадження дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свободи.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19, зроблено висновок, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду.
Таким чином, на день звернення заявника до суду із вказаною скаргою, а саме 26.07.2024 сплинув десятиденний строк, встановлений ст. 449 ЦПК України.
При цьому долучена до матеріалів справи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 24.07.2024 щодо майна скаржника ОСОБА_1 не являться доказом ознайомлення з вказаним арештом та виконавчим провадження саме 24.07.2024.
Відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В свою чергу, положеннями ч. 3 ст. 127 ЦПК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред'явленні скарги до суду є імперативним правилом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Враховуючи, що вказаний в скарзі арешт на майно боржника накладений 21.12.2018, а саме виконавче провадження НОМЕР_1 відкрито 26.04.2013, в скарзі не вказані підстави в якості поважності причин встановленого законом строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця і скаржником не наведено поважності причин неможливості подати вказану скаргу у строки, встановлені законодавством.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що, оскільки строк на вчинення процесуальної дії сплинув, а скаржником не заявлено клопотання про поновлення такого строку, - вказана скарга підлягає залишенню без розгляду. Після усунення умов, що були підставою для залишення скарги без розгляду, заявник має право звернутись до суду повторно.
При цьому, суддя вважає за можливе залишити заяву без розгляду на стадії прийняття її до розгляду, що відповідає положенням ст.ст. 13, 126 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства та узгоджується з позиціями, висловленими в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6..
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 13, 20, 126, 186, 259-261, 449 ЦПК України, суд,-
скаргу ОСОБА_1 , на дії старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя :