Справа № 761/26006/24
Провадження № 1-кс/761/16779/2024
01 серпня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №72024031300000003, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 204 КК України, про арешт майна,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №72024031300000003, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 204 КК України, про арешт майна, а саме, на: транспортний засіб «MERCEDES-BENZ 412 D», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Клопотання мотивоване тим, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024031300000003, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 204 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи, діючи на території м. Луцьк та Волинської області, налагодили незаконне виготовлення, придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, а також транспортування з метою збуту та збут незаконно виготовлених спирту етилового та алкогольних напоі?в через мережу інтернет.
Крім цього, на території Волинської області встановлено факт вчинення невстановленими особами, мешканцями Волинської області, незаконного виготовлення, зберігання, транспортування та збуту незаконно виготовлених лікеро-горілчаних виробів, що становлять загрозу для життя та здоров'я людей.
Так, у ході досудового розслідування згаданого кримінального провадження, на виконання доручення слідчого, надійшли матеріали про те, що група осіб, за адресою: АДРЕСА_1 , налагодила виготовлення, зберігання, перевезення та збут через мережу поштового оператора «Нова пошта» незаконно виготовленої алкогольної продукції - горілки, коньяку, а також спирту етилового. За вказаною адресою розташовані складські та виробничі приміщення, у яких зберігається обладнання для незаконного виготовлення алкогольної продукції, готова продукція та сировина. При цьому перевезення незаконно виготовленої алкогольної продукції та спирту етилового з виробництва до місця відправки здійснюється транспортним засобом «MERCEDES-BENZ 412 D», державний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до відомостей ТСЦ зареєстрований та на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З урахуванням отриманої інформації, на адресу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва направлені відповідні клопотання про надання дозволу на проведення обшуків у приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , та у автомобілі «MERCEDES-BENZ 412 D», державний номерний знак НОМЕР_1 , які 06.05.2024 задоволені.
За результатами проведення 08.05.2024 обшуку у приміщеннях, вилучено великий обсяг незаконно виготовленої алкогольної продукції, устаткування для її виготовлення, а також мобільний телефон. Вилучене майно постановою слідчого від 10.05.2024 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та на нього ухвалою слідчого судді від 20.05.2024 накладено арешт.
За результатами проведення 08.05.2024 обшуку в автомобілі, вилучено 209 коробок, що містять тетрапаки заповнені рідиною з різким запахом спирту, а також сам автомобіль «MERCEDES-BENZ 412 D», державний номерний знак НОМЕР_1 . Вилучене майно постановою слідчого від 10.05.2024 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, при цьому на 209 коробок з незаконно виготовленими алкогольними напоями ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.05.2024 накладено арешт, а у накладенні арешту на тимчасово вилучений автомобіль цією ухвалою відмовлено.
В той же час, як зазначає прокурор в своєму клопотанні, що на цей час наявні підстави для накладення арешту на згаданий автомобіль, з огляду на наступне.
Так, на даний час у органу досудового розслідування є підстави вважати, що телефон, який був вилучений у приміщеннях де зберігалась незаконно виготовлена алкогольна продукція та устаткування для її виготовлення, належить володільцю автомобіля «MERCEDES-BENZ 412 D», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 .
Таким чином, ОСОБА_4 був обізнаний про незаконне використання належного йому автомобіля в якості знаряддя для вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, а саме - транспортування незаконно виготовлених алкогольних напоїв з метою збуту, отже, на цей час є додатні підстави вважати що вказаний автомобіль підлягатиме спеціальній конфіскації.
Крім того, оскільки вказаний транспортний засіб є знаряддям вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, він, згідно положень ст. 98 КПК України, за ознаками відповідає статусу речового доказу у кримінальному провадженні та з цих підстав на нього, згідно положень ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладний арешт.
Постановою детектива Бюро економічної безпеки України ОСОБА_5 від 10.05.2024 транспортний засіб «MERCEDES-BENZ 412 D», державний номерний знак НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відтак, з метою збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, з метою запобігання можливості приховування, розтрати майна, прокурор просить накласти на нього арешт.
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, однак подав до суду заяву, в якій просив здійснити розгляд клопотання без його участі та задовольнити клопотання про арешт майна з підстав у ньому наведених.
Представник власника тимчасово вилученого майна в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
Так, у провадженні Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України перебувають матеріали кримінального провадження №72024031300000003 від 19.01.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 204 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою детектива Бюро економічної безпеки України ОСОБА_5 від 10.05.2024 транспортний засіб «MERCEDES-BENZ 412 D», державний номерний знак НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, що залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою детектива від 10.05.2024, оскільки є знаряддям вчинення кримінального правопорушення приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, а саме, на: транспортний засіб «MERCEDES-BENZ 412 D», державний номерний знак НОМЕР_1 .
В той же час, розглядаючи клопотання прокурора, в частині накладення арешту на вищезазначений транспортний засіб з метою забезпечення спеціальної конфіскації, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України).
Разом з тим, як вбачається з наданих слідчому судді матеріалів клопотання, у даному кримінальному провадженні за №72024031300000003 від 19.01.2024, що розслідується Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 204 КК України, жодній особі не повідомлено про підозру, що виключає арешт цього транспортного засобі з метою спеціальної конфіскації.
Таким чином, слідчий суддя не знаходить правових підстав для накладення арешту на вказаний транспортний засіб, з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №72024031300000003, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 204 КК України, про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на транспортний засіб «MERCEDES-BENZ 412 D», державний номерний знак НОМЕР_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користуванням вказаним транспортним засобом.
У задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1