Справа № 761/26022/24
Провадження № 1-кс/761/16790/2024
22 липня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024110000000356, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.07.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2861 КК України, про арешт майна,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024110000000356, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.07.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2861 КК України, про арешт майна, а саме, на: автомобіль марки «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що 13.07.2024, близько 19 год. 50 хв. водій ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння (3.2 проміле), керуючи автомобілем «Volkswagen Touran» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Лесі Українки в с. Вовчків Бориспільського р-н., на заокругленні автодороги в право по ходу руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення із скутером «Jieda jd 50qt-27», без реєстраційних номерів, під керуванням ОСОБА_5 , який разом з пасажиром ОСОБА_6 рухалися по своїй смузі руху.
Після зіткнення, водій ОСОБА_4 не зупиняючись з місця події поїхав. В результаті пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події, а його пасажир госпіталізована до реанімаційного відділення Переяславської лікарні.
13.07.2024 автомобіль «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був оглянутий та вилучений, після чого доставлений та поміщений на майданчик утримання транспортних засобів: АДРЕСА_1 .
Автомобіль «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , фактично належить ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 від 14.07.2024 зазначений автомобіль визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Постановою слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 від 15.07.2024 у кримінальному провадженні призначено судово автотехнічну експертизу технічного стану транспортного засобу.
Як зазначає в своєму клопотанні прокурор, у кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих дій та експертних досліджень з використанням даного транспортного засобу, які мають суттєве значення для встановлення об'єктивних обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди та прийняття рішення за результатами досудового розслідування.
Відтак, з метою збереження речових доказів, прокурор просить накласти арешт на вищезазначене майно.
Прокурор в своєму клопотанні просив здійснити розгляд справи без його участі та задовольнити клопотання про арешт майна з підстав у ньому наведених.
Власник тимчасово вилученого майна в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, СУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024110000000356, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.07.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2861 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, накласти арешт на вказане тимчасово вилучене майно прокурор просить з метою збереження речових доказів, а також з метою забезпечення належного проведення судових експертиз, оскільки вилучений автомобіль має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Так, згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 від 14.07.2024 зазначений автомобіль визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Постановою слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 від 15.07.2024 у кримінальному провадженні призначено судово автотехнічну експертизу технічного стану транспортного засобу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Водночас, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Так, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, враховуючи приписи процесуального закону, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріалами клопотання обґрунтовано та встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, вилученого під час проведення огляду, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, що залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, з огляду на те, що у випадку його незастосування це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального правопорушення станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи викладене та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024110000000356 від 13.07.2024, та в межах якого подано дане клопотання, а також фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, псування, знищення, перетворення майна, яке постановою слідчого від 14.07.2024 визнано речовим доказом та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, дійшов висновку про наявність і достатніх підстав для накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 13.07.2024 під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, а саме на: автомобіль марки «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , із забороною відчуження, розпорядження та користуванням вказаним транспортним засобом.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1