Справа № 761/27943/24
Провадження № 2-з/761/486/2024
01 серпня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Н.В., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Каченюка Олега Ігоровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП,-
У липні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, у якій останній просив суд: стягнути на користь позивача з відповідача 128 776, 00 грн. та судові витрати.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.11.2022 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі розгляд, якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Одночасно з позовом до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Каченюка Олега Ігоровича про забезпечення позову у якій просили суд: накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , що знаходяться на будь-яких його рахунках відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог - 128776,00 грн.
Заяву обґрунтовано тим, що позовні вимоги обґрунтовуються завданими та невідшкодованими збитками внаслідок ДТП, а точніше стягненням коштів, що перевищують ліміт відшкодування, виплачений страховиком. Вважає, що існує реальна загроза невиконання рішення суду з боку ОСОБА_2 . З моменту ДТП пройшло майже пів року. З винуватцем ДТП велись переговори щодо відшкодування збитків. Позивач готовий до розстрочки сплати, до дисконтування суми та взагалі відкритий до переговорів з цього питання. Позивач спробує віднайти шляхи зменшити суму відшкодування, проте жодна з пропозицій наразі не була прийнята відповідачем.
У заяві зазначено, що відповідач, в свою чергу, має реальну можливість вільно розпоряджатися своїми грошовими коштами та майном, а з огляду на значний обсяг позовних вимог (три тисячі $), існує реальна загроза виникнення у відповідача бажання погіршити свій матеріальний стан, для створення перешкоди виконання рішення, у випадку задоволення судом позовних вимог. Відтак, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може суттєво утруднити чи зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду, ускладнити в подальшому захист порушених прав позивача, а відтак може призвести до порушення його права на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому наявні обґрунтовані побоювання, що відповідач може ухилятись від виконання Рішення та може позбутись грошових коштів на рахунках (та/або інших активів), які йому належать, задля уникнення арешту таких активів.
Представник позивача вважає, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на будь-яких рахунках відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог - 128 776 грн. спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Так, згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними з заявленими позивачем вимогами.
Також, слід зазначити, що згідно роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року за №9, вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Разом з тим, зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, а також зазначена заява не містить належного мотивування необхідності накладення арешту на грошові коштив ідповідача, як цього вимагає Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Натомість, представник заявника при зверненні до суду із даної заявою не надає відповідних беззаперечних доказів та, відповідно, не доведено того, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду. Крім цього, посилання представника заявника на існування ризиків ніяким чином не підтвердженні, оскільки не надано доказів їх існування. Адже, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач може здійснити відчуження належних йому майнових прав чи грошових коштів чи взагалі наявність будь-яких рахунків відкритих у банківських установах.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником не було надано достатніх доказів обставин щодо можливості заподіяння шкоди його інтересам до ухвалення рішення в цій справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих інтересів у майбутньому в разі задоволення позову.
Окрім того, суд дійшов висновку, що заявником не було надано достатніх доказів наявності майна відповідача ОСОБА_2 , у тому числі, грошових коштів на його банківських рахунків та наявності взагалі карткових рахунків у банківських установах.
Відтак, враховуючи те, що представником позивача не надано жодних доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову у заявлений ним спосіб може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також не надано доказів, що ОСОБА_2 є майно в тому числі карткові рахунку у банківських установах, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Каченюка Олега Ігоровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Каченюка Олега Ігоровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: