Справа № 761/19716/24
Провадження № 1-кс/761/12934/2024
24 липня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
адвоката ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому засіданні в приміщенні суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2023 (справа № 757/2318/23-к) у кримінальному провадженні № 12021070000000095 від 10.03.2021,
установив:
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід. № 51304) клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2023 (справа № 757/2318/23-к) у кримінальному провадженні № 12021070000000095 від 10.03.2021.
Обґрунтовуючи клопотання, адвокат зазначила, що цією ухвалою слідчого судді від 09.02.2023 накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_5 , а саме на транспортний засіб: VOLKSWAGEN POLO, рік випуску 2017, д.н.з. НОМЕР_1 .
07.05.2024 зазначене кримінальне провадження передано до Головного слідчого управління Служби безпеки України, на підставі постанови першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_6 про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування.
На думку адвоката, накладений арешт підлягає скасуванню, оскільки:
1)жодних повідомлень та/або викликів до суду з приводу розгляду клопотання про арешт майна, власник майна та його представник не отримував; на думку адвоката, сторона обвинувачення мала намір здійснювати розгляд поданого клопотання за відсутності власника майна, оскільки метою було створити формальні підстави для невиконання ними ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.11.2022 у справі № 757/27431/22-к, якою зобов'язано уповноважену особу у кримінальному провадженні № 12021070000000095 від 10.03.2021 повернути ОСОБА_5 вищезазначений транспортний засіб;
2)оскаржувану ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва постановлено 09.02.2023, тобто більш ніж через десять місяців з проведення обшуку та вилучення майна, за відсутності нагальної потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження, чим грубо порушено вимоги ч. 5 ст. 171 КПК України;
3)оскаржувана ухвала слідчого судді від 09.02.2023 не містить заборону користування арештованим майном;
4)з аналізу мотивувальної частини оскаржуваної ухвали слідчого судді вбачається, що вимоги кримінально процесуального закону не дотриманні щодо вирішення питання про арешт майна; зазначенні у клопотання про арешт майна доводи прокурора не підтверджуються доказами та не доводять потребу у втручання права власника майна ОСОБА_5 ;
5)оскаржувана ухвала не містить жодної обставини, яка б підтверджувала причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, оскільки жодного процесуального статусу остання немає;
6)незрозуміло, яке відношення має належний ОСОБА_5 транспортний засіб, який останньою придбано у 2017 році, до обставин та подій, які є предметом досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні; обставини набуття права власності ОСОБА_5 на транспортний засіб у повному обсязі відповідають вимогам діючого законодавства;
7)транспортний засіб перебуває у органу досудового розслідування більше двох років, чого більш ніж достатньо для проведення його огляду та експертних досліджень, якщо такі необхідні;
8)жодна із наведених прокурором та підтримана слідчим суддею обставин не свідчить про те, що арештований транспортний засіб має ознаки речового доказу;
9)оскаржувана ухвала слідчого судді не містить будь-якого обґрунтування стосовно того, яким чином потреби досудового розслідування виправдовують такий спосіб втручання у права і свободи особи;
10)втручання державного органу у право на мирне володіння майном порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника, тобто становить «особистий і надмірний тягар для особи», враховуючи його перебування й невизначеному стані.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 28.05.2024, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 29.05.2024 клопотання з додатками передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання про скасування арешту підтримала та просила задовольнити.
Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти клопотання про скасування арешту майна, зазначивши, що досудове розслідування триває, проводяться слідчі дії.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Так, у судовому засіданні встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному № 12021070000000095 від 10.03.2021.
Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2023 (справа № 757/2318/23-к) накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_5 , а саме на транспортний засіб: VOLKSWAGEN POLO, рік випуску 2017, д.н.з. НОМЕР_1 .
Підставою для накладення арешту на майно, послугувала наявність розумної підозри вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є речовим доказом.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Зазначена процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється скасування арешту, обов'язок доведення зазначених обставин.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Таким чином, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право користуватись та/або розпоряджатись ним, зокрема до завершення проведення експертного дослідження, завершення кримінального провадження тощо.
У судовому засіданні встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021070000000095 від 10.03.2021 наразі триває, проводяться слідчі дії.
Під час розгляду клопотання про скасування арешту не встановлено, що майно, на яке ухвалою слідчого судді накладено арешт, не відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалою обґрунтовано накладено арешт на зазначене майно, за наявності правових підстав, визначених ст. 170 КПК України, тому підстав вважати, що арешт накладено необґрунтовано - немає.
Крім того, як вбачається з матеріалів доданих до клопотання, доводи клопотання не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2023 (справа № 757/2318/23-к), що дає слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала, оскільки обставини, на які посилається адвокат в обґрунтування клопотання, підлягають з'ясуванню в ході досудового розслідування.
Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного, виходячи із завдань кримінального провадження, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2023 (справа № 757/2318/23-к) у кримінальному провадженні № 12021070000000095 від 10.03.2021.
Керуючись статтями 2, 7, 9, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2023 (справа № 757/2318/23-к) у кримінальному провадженні № 12021070000000095 від 10.03.2021 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1