м. Вінниця
05 серпня 2024 р. Справа № 120/5426/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницької установи виконання покарань (№1)" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Державної установи "Вінницької установи виконання покарань (№1)" (далі - ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1)", установа, відповідач) , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності , що полягає у незабезпеченні права на належні житлові, матеріально - побутові та санітарно -гігієнічні , а також епідеміологічні умови тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи “Вінницька установа виконання покарань №1” в період з 01.01.2024 р. по 31.01.2024 р.
В обгрунтування вимог позивач зазначив, що порушено його прав на належні житлово-побутові та санітарно-гігієнічні а також епідеміологічні умови тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи “Вінницька установа виконання покарань №1” в період з 01.01.2024 р. по 31.01.2024 р., що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 29.04.2024 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Письмової позиції від відповідача не надійшло, хоча ухвала про відкритття доставлено до електронного кабінету 29.04.2024 р.
Ухвалами від 04.07.2024 р., 18.07.2024 р. витребувано додаткові докази.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наявні в ній докази, суд встановив наступне.
Вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 позивача засуджено до довічного позбавлення волі за ч. 1 ст. 115, п. 1, 2, 9, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 185; ч. 2 ст. 194, ст. 70 Кримінального кодексу України. Місцем відбування призначеного покарання є ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся 19.07.2023 р. із листом за вих.№39262.4/П-26376.25/23/ТЛ/43.4 до Міністра юстиції України щодо, серед іншого, взяття на особистий контроль вжиття заходів, спрямованих на недопущення у подальшому порушень прав позивача на належні умови утримання в державній установі “Вінницька установа виконання покарань (№1)”. Про вжиті заходи Уповноважений з прав людини просив повідомити його у місячний строк .
З метою виконання вимог подання, усунення порушень, про які у ньому зазначено, Міністерством юстиції України до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань направлене відповідне доручення (лист №55550/5444-1-23/27 від 04.05.2023). Зазначеним дорученням зобов'язано Департамент з питань виконання кримінальних покарань щомісячно повідомляти Міністерство юстиції України про вжиття заходів щодо усунення порушення вказаних у поданні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Листом від 11.08.2023 №106572/10058-1-23/26 Міністерство юстиції України повідомило Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що доручено вжити заходи для усунення порушень зазначених в листі.
При цьому, позивач вказує, що в січні 2024 р. порушено його прав на належні житлово-побутові та санітарно-гігієнічні а також епідеміологічні умови тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи “Вінницька установа виконання покарань №1” , а тому звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими є Кримінально-виконавчий кодекс України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч. 2 ст. 7 КВК України).
Відповідно до ст. 115 КВК України передбачено, що особам які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п'яти квадратних метрів. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям.
Із процитованого видно, що державою гарантовано права, свободи і законні інтереси засуджених, які користуються усіма правами людини та громадянина за винятком обмежень, визначених КВК України, законами України і встановлених вироком суду, зокрема, це стосується й права на належне матеріально-побутове забезпечення для засуджених до довічного позбавлення волі.
Так, в обґрунтування своїх вимог позивач надав до суду лист Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 19.07.2023 р. , в якому зазначено про те, що камера, в якій тримається ОСОБА_1 , перебуває в незадовільному стані.
Суд зазначає, що в позовній заяві позивач не наводить конкретні житлові, матеріально - побутові та санітарно - гігієнічні , а також епідеміологічні умови тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи “ Вінницька установа виконання покарань №1”, які не забезпечені відповідачем в січні 2024 р.
Суд звертає увагу, що лист Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини датований липнем 2023 р. та не може свідчити про те, що в січні 2024 р. не забезпечено право позивача на належні житлові, матеріально - побутові та санітарно - гігієнічні , а також епідеміологічні умови тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи “ Вінницька установа виконання покарань №1” .
Натомість, згідно довідки відповідача датованої 12.07.2024 р. зазначено, що з 01.01.2024 р. 31.01.2024 р. ОСОБА_1 відбував покарання в камерному приміщенні №133 Державної установи “Вінницька установа виконання покарань №1”. Камера має площу 7,9 м. кв. Камерне приміщення облаштоване меблями, а саме: ліжком металевим, столом з лавкою, шафою особистою, баком для питної води. Також є розетка з електричним струмом та лампочка для освітлення. Санвузол відокремлений відгороджувальною стіною висота якої складає 98 см, що дає змогу засудженому безперешкодно здійснити особисті потреби без порушення права на приватність. Камерне приміщення пофарбовано водним розчином вапна (стіни та стеля). Санітарно - побутовий стан камерного приміщення задовільний та відповідає функціональному призначенню.
Відтак, відповідачем спростовано доводи позивача стосовно незабезпечення його права на належні житлові, матеріально - побутові та санітарно - гігієнічні , а також епідеміологічні умови тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи “Вінницька установа виконання покарань №1” в період з 01.01.2024 р. по 31.01.2024 р. Позивачем же навпаки факт не забезпечення такого права в січні 2024 р. не доведено.
Суд зауважує, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені (див., серед іншого постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2022 у справі № 9901/480/19).
Водночас у вже згаданій вище постанові № 320/950/19 від 16.02.2021 Верховний Суд зазначив, що умовою розгляду судом питання про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів такою бездіяльністю. Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, і у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 360/1193/17.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що під час розгляду справи судом не встановлено, а стороною позивача не доведено факту неправомірної бездіяльності відповідача, що мала місце в січні 2024 р. та полягала у незабезпеченні права на належні житлові, матеріально - побутові та санітарно -гігієнічні , а також епідеміологічні умови тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи “Вінницька установа виконання покарань №1”, то фактичні підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому, в задоволені позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, код ЄДРПОУ08562602)
Повний текст рішення сформовано 5.08.2024 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна