ун. № 759/8568/24
пр. № 2-а/759/118/24
05 серпня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Сержанта поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Садовського Микити Олександровича, Управління патрульної поліції в м. Києві, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
І. Позиція сторін у справі
у квітні 2024 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд визнати протиправними дії поліцейського 2 взводу 7 роти 4 батальйону полк 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Садовського Микити Олександровича щодо складання відносно ОСОБА_1 постанови серії ЕНА №1769591 від 28.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн 00 коп. за порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та скасувати постанову серії ЕНА №1769591 від 28.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а також стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає, що постановою поліцейського 2 взводу 7 роти 4 батальйону полк 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Садовського Микити Олександровича серії ЕНА №1769591 від 28.03.2024 було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн 00 коп. за порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, оскільки 28.03.2024 о 22 год. 28 хв. водій керував транспортним засобом «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 із неосвітленим номерним знаком. При зупинці працівниками поліції не включив аварійну сигналізацію, а також не мав страхового полісу, чим порушив п. 2.9 в ПДР України - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком перевернутим чи неосвітленим. Після огляду освітлення номеру, недоліки були усунені, освітлення запрацювало, однак працівників поліції це не влаштувало, що стало підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Окрім того, поліцейським не було роз'яснено прав на захист при розгляді ним адміністративної справи на місці. На зауваження про реалізацію права на захист та виклик адвоката, було безпідставно відмовлено. Відтак, жодних дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку позивачем вчинено не було.
24.05.2023 до суду надійшли пояснення третьої особи на позовну заяву, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки згідно ст. 280 КУпАП уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення. На підставі чого, під час несення служби 28.03.2024 о 22:57, сержантом поліції Садовським М.О. та його напарником було виявлено автомобіль «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , в якому номерний знак у нічну добу був неосвітлений. При зупинці працівниками поліції, позивач не включив аварійну сигналізацію та не мав страхового полісу. Із відеозапису №1 нагрудної камери працівника поліції вбачається, що задній номерний знак вказаного транспортного засобу не освітлений, водночас із вказаного відеозапису також вбачається, що позивач не заперечував факт вчинення ним правопорушення, а саме: що у його транспортному засобі номерний знак є неосвітленим. Разом з цим, відповідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Враховуючи зазначене, відповідачем винесена постанова щодо накладення адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 1190 гривень за вчинене адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Крім того, дії відповідача є правомірними, оскільки розглядаючи дану адміністративну справу, він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами (а.с. 38-42).
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 визначено головуючого - суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 14-15).
Ухвалою судді від 29.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків (а.с. 17-18).
Ухвалою судді Святошинського районного суд ум. Києва від 02.05.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 29-30).
Ухвалою суду від 28.06.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача (а.с. 51-52).
Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 -5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ІІІ. Фактичні обставини справи
судом встановлено, що поліцейським 2 взводу 7 роти 4 батальйону полк 1 Управління патрульної поліції в м. Києві сержантом поліції Садовським Микитою Олександровичем винесено постанову серія ЕНА №1769591 від 28.03.2024 згідно якої ОСОБА_1 28.03.2024 о 22 год. 28 хв. керував транспортним засобом на якому номерний знак у нічну добу був неосвітлений. При зупинці працівниками поліції водій не включив аварійну сигналізацію, а також не мав страхового полісу, чим порушив п. 2.9 в ПДР України - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком перевернутим чи неосвітленим, на підставі чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн 00 коп. (а.с. 28).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (ст. 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), ч.1 ст. 44, ст. 89, ч.2 ст. 106-1, ч.ч. 1-4,6 ст. 109, ст. 110, ч. 4 ст. 116-2, ст. 117, ч.ч. 1,2 ст. 119, ч.ч. 1-3, 5, 6, 8, 10, 11 ст. 121, ст. 121-1, 121-2, ч.ч. 1,2 ст. 121-3, ч.ч. 1-4, 6-7 ст. 122, ч.1 ст. 123, ст. 124-1, 125, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 126, ч.ч. 1-3 ст. 127, ст. 127-3, ч.ч 1, 2 ст. 127-4, ст. 128-129, ч. 1 ст. 132-1, ч.ч. 1, 5 ст. 133, ч.ч. 3, 6, 8-11 ст. 133-1, ст. 135, ст. 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), ст. 137, ч.ч. 1-3 ст. 140, ст. 148, 151, ч.ч. 6-8 ст. 152-1, ст. 161, 164-4, ст. 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст. 176, 177, ч.ч. 1, 2 ст. 178, ст. 180, 181-1, ч. 1 ст. 182, ст. 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї ст., уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до положень КУпАП та ЗУ «Про національну поліцію» з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до п. 5 розділу III Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п.п. 9-10 розділу III Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суд звертає увагу, що згідно диспозиції ч. 1 ст. 121-3 КУпАП відповідальність встановлено за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Згідно з п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Такі вимоги містять і приписи п. 30.2 ПДР, згідно яких на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.
Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Отже, експлуатація транспортного засобу без освітленого номерного знаку в темну пору доби (за наявності всіх інших необхідних ознак складу правопорушення), становить собою окремий склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Таким чином, Національна поліція України уповноважена через посадових осіб притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, у разі керування автомобілем з номерним знаком, який є неосвітленим у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості.
Відповідно до оскаржуваної постанови серії ЕНА №1769591 від 28.03.2024 згідно якої ОСОБА_1 28.03.2024 о 22 год. 28 хв. керував транспортним засобом та номерний знак у нічну добу був неосвітлений. При зупинці працівниками поліції не включив аварійну сигналізацію, а також не мав страхового полісу, чим порушив п. 2.9 в ПДР України - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком перевернутим чи неосвітленим, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Позивачем не заперечується той факт, що в момент виявлення правопорушення в темну пору доби номерний знак на транспортному засобі, яким він керував, був неосвітленим.
На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано до суду DVD-RW диск з відеозаписом зупинки транспортного засобу з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби.
Відповідно до п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
За таких обставин, суд зважає також на те, що передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП належить до правопорушень з формальним складом, і приходить до висновку, що керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком утворює склад правопорушення, визначений у цій статті.
Суд звертає увагу, що положення ч. 2 ст. 77 КАС України не є абсолютними, та перекладають обов'язок доказування на відповідача за умови того, що спочатку позивачем у позовній заяві належним чином продемонстровано порушення його прав та в достатній мірі обґрунтовано неправомірність відповідного рішення.
Суд також наголошує на тому, що під час розгляду цієї справи позивач мав можливість в достатній мірі реалізувати всі свої процесуальні права, передбачені статтею 268 КУпАП, статтями 44, 47 КАС України. Проте, ніяких пояснень по суті правопорушення позивач у позові не навів, додаткових доказів та клопотань також суду не подавав.
Оскільки обов'язок дбати про справність транспортного засобу та відповідальність за певні недоліки його стану покладається саме на водія, водночас доказів на спростування вказаних обставин позивачем до суду надано не було.
Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені позивачем аргументи є необґрунтованими, а також недостатніми для висновку про незаконність прийнятого інспектором рішення, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно із ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.
V. Розподіл судових витрат
у відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України «Про дорожній рух», ст.ст. 7, 122, 126, 247, 251, 265-4 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 19, 20, 46, 48 72, 77, 90, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України, -
у позовних вимогах ОСОБА_1 до Сержанта поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Садовського Микити Олександровича, Управління патрульної поліції в м. Києві, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.В. Ул'яновська