Справа № 758/8000/24
3/758/3627/24
Категорія 354
30 липня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Ковбасюк О.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Подільського УП ГУНП у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 187 КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №272205 від 15.06.2024, складеним поліцейським ДОП Подільського УП ГУ НП у м. Києві Кобаідзе Л.Г., 13.06.2024 о 23 год. 40 хв. ОСОБА_1 порушив правила адміністративного нагляду, а саме: порушив заборону виходу з будинку у визначений час - о 23 год. 40 хв., чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 187 КУпАП.
Відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4-172-9,173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
На розгляд справи ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи він не заявляв.
Враховуючи те, що відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 187 КУпАП є обов'язковою, судом вжито усіх передбачених заходів щодо виклику ОСОБА_1 у судове засідання, проте у призначене судове засідання останній не з'явився.
У відповідності до ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, судом у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» враховуються положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, відповідно до якої кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Водночас суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (пункти 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 не заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступних висновків.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Диспозиція ч.1 ст. 187 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме: 1) неявку за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; 2) неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах; 3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; 4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); 5) нереєстрація в органі Національної поліції, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з ч.2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, працівники поліції на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення долучили лише протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №272205 від 15.06.2024, письмові пояснення ОСОБА_1 від 13.06.2024 та копію його паспорта.
При цьому суд звертає увагу, що протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у ньому не зазначено судове рішення, яким ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд, у зв'язку з чим неможливо встановити, яку саме заборону порушив ОСОБА_1 .
Крім того, згідно з ч.2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №272205 від 15.06.2024 відносно ОСОБА_1 складено 15.06.2024, тоді як описана у протоколі подія відбулася 13.06.2024.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на заборону складення протоколу про адміністративне правопорушення пізніше ніж 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення та приймаючи до уваги, що така особа була виявлена в момент вчинення, тоді як протокол складено не протягом 24 годин, а за декілька днів після виявлення правопорушення, такі дії працівників поліції та, відповідно, складений ними протокол слід вважати незаконними.
Крім того, як з'ясовано судом, до матеріалів справи не долучено судове рішення про встановлення відносно ОСОБА_1 адміністративного нагляду.
До протоколу додано лише копію паспорту ОСОБА_1 та його письмові пояснення.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів у розумінні ст. 251 КУпАП, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КУпАП, судом не здобуто.
Згідно з положенням КУпАП, підставою притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.
При цьому судом враховуються положення ст.62 Конституції України, у відповідності до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя, -
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 187 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва.
Суддя Олена КОВБАСЮК