Рішення від 17.07.2024 по справі 465/1456/22

465/1456/22

2/465/855/24

РІШЕННЯ

Іменем України

17.07.2024 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Мартинишин М.О.

з участю секретаря - Кондрашин В.Р.

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: державного реєстратора Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Наталії Євгенівни, державного реєстратора П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кірілової Тетяни Миколаївни про скасування рішення державного реєстратора, записів про проведену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання права власності -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача ЦаОСОБА_5 , в якому просить:

1) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 509909963 від 05.02.2020 року, на житловий будинок позначений на плані під літерою «Б-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 , прийняте державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н.Є.;

2) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності 35352173, внесений на підставі рішення державного реєстратора Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 509909963 від 05.02.2020 року;

3) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок позначений на плані під літерою «Б-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане 24.07.2020 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за №3-1111 після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім'я ОСОБА_2 ;

4) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53280626 від 24.07.2020 року, на житловий будинок позначений на плані під літерою «Б-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , прийняте державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 24.07.2020 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №3-1111;

5) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності 37459369, внесений на підставі рішення державного реєстратора П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кірілової Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53280626 від 24.07.2020 року;

6) визнати за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м., житловою площею 39,9 кв.м., що позначений на плані під літерою «Б-1» та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н.Є. проведена реєстрація права власності на житловий будинок за ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому Ленінської міської ради депутатів трудящих від 13.06.1972 року №523, яке не підтверджує набуття права власності ОСОБА_6 на житловий будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 , оскільки в такому не вказано про перехід права власності на сарай гр. ОСОБА_6 , та за відсутності документу, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. З тих підстав вважає, що це рішення державного реєстратора підлягає скасуванню. Свідоцтво про право ОСОБА_2 на спадщину за заповітом ОСОБА_6 належить визнати недійсним, оскільки на момент відкриття спадщини, ОСОБА_6 не належало право власності на житловий будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 . Зазначає, що рішенням виконкому Залізничної Ради народних депутатів від 14.01.1992 року №26 надано ОСОБА_7 у безстрокове користування земельну ділянку АДРЕСА_2 площею 600 кв.м. для будівництва індивідуального житлового будинку житловою площею до 80 кв.м. з огляду на сім'ю з 6-ти осіб: ОСОБА_7 , чоловік ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_2 , зять ОСОБА_8 , внучка ОСОБА_9 , в якому зазначено, що в квартирі АДРЕСА_3 залишається проживати дочка ОСОБА_4 . Вважає, що право власності на цей будинок належить позивачу, оскільки згідно з виданою ОСОБА_4 довідкою Департаменту містобудування ЛМР про погодження прийняття об'єкта будівництва до експлуатації від 30.12.2010 року №257, ОСОБА_4 є забудовником житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_1 .

Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом арешту житлового будинку літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 та заборони ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження та розпорядження цим будинком, мотивуючи тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист майнових прав позивача, адже перереєстрація права на спірне майно із відповідача на інших осіб знівелює позитивний ефект від задоволення позовних вимог, оскільки потрібно буде знову звертатись до суду з метою скасування нових рішень про реєстрацію права на спірне майно.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2022 року для розгляду справи визначено суддю Франківського районного суду м.Львова Кузь В.Я.

Ухвалою від 18.03.2022 року задоволено самовідвід судді Франківського районного суду м.Львова Кузь В.Я.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2022 року для розгляду справи визначено суддю Франківського районного суду м.Львова Гладишева Х.В., а ухвалою судді від 22.03.2022 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні від 15.04.2022 року суд постановив у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, оскільки позивачем не надано доказів, які свідчать, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна або можливого вчинення будь-яких дій, направлених на його відчуження, тобто недоведено, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

11.05.2022 від представника відповідача адвоката Басистий В.О. на адресу суду надійшов відзив, в якому заперечує проти позовних вимог та просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 21.07.2021 року у справі №465/5325/18 задоволено позов ОСОБА_2 та скасовано рішення виконкому ЛМР від 29.12.2010 року №1828 «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку на АДРЕСА_1 ». Доданий позивачем технічний паспорт від 07.10.2016 року містить недостовірні відомості. Спірний будинок збудований батьком відповідача ОСОБА_6 до 05.08.1992 року на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради трудящих від 13.06.1972 року №523, що підтверджується наявністю такого на плані присадибної ділянки від 10.12.1991 року, який міститься в інвентаризаційній справі, і після його смерті все майно, в тому числі й спірний будинок, за заповітом успадкувала ОСОБА_2 , про що отримала свідоцтво про право на спадщину. Покликаючись на висновок Верховного Суду у постанові від 10.10.2018 року по справі 557/1209/16-ц стверджує, що індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані в період до 05.08.1992 року не підлягають походженню процедури прийняття в експлуатацію, оскільки до того часу така не передбачалась при оформленні права власності. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації. Звертає увагу, що 12.06.1972 року профспілковим комітетом Львівської меблевої фабрики «Карпати», де з 1954 року працював ОСОБА_6 , подано звернення до житлового сектору Ленінського райвиконкому з проханням надати ОСОБА_6 дозвіл на закінчення будівництва цегляного сараю по АДРЕСА_1 . Будівництво будинку Б-1 здійснювалось коштом батьків відповідача: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яке частково завершено у 1974 році: збудовано кухню, туалет та ванну кімнату, у 1979 році добудовано кімнату, а в 1991 році - ще дві кімнати. Будівництво здійснювалось на земельній ділянці, закріпленій за меблевим комбінатом. За результатами інвентаризації нерухомого майна у 1991 році виготовлено технічний паспорт на будинок АДРЕСА_4 . Відтак, не відповідає фактичним обставинам твердження позивача у заяві від 26.07.2010 року, якою ОСОБА_4 подавала до ЛМР документи на введення будинку в експлуатацію, що спірний будинок збудовано нею без дозволу на виконання будівельних робіт у 2006 році. Відносно рішення виконкому Залізничної Ради народних депутатів від 14.01.1992 року №26 зазначає, що таким нікого в оману не введено, оскільки у відповідності до цього рішення позивач, як і на 1992 рік, так і на даний час, зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 , яка належить їй на праві спільної сумісної власності.

Ухвалою суду від 17.05.2022 року задоволено клопотання представника позивача, адвоката Коваль О.Р., витребувано в Управління державної реєстрації юридичного департаменту ЛМР матеріали реєстраційної справи на будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 , а в П'ятої Львівської державної нотаріальної контори спадкову справу після смерті ОСОБА_6 , та викликано у судове засідання свідків.

31.05.2022 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача ОСОБА_1 зазначає, що рішенням виконкому Ленінської районної ради трудящих від 13.06.1972 року №523 надано дозвіл на переобладнання дерев'яного сараю на цегляний та влаштування у ньому комунальних вигод, а тому це рішення не може вважатися правовстановлюючим документом до реєстрації права власності на будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 . Оскільки, самочинний будинок є допоміжним приміщенням квартири АДРЕСА_3 і призначається для покращення житлових умов ОСОБА_6 та членів його родини, до яких належить позивач, то реєстрація права власності за відповідачем порушує майнові права позивача. Вважає, що оскільки на момент смерті за ОСОБА_6 право власності на будинок не реєструвалось, то такий об'єкт не може бути предметом спадкування. Звертає увагу, що при реєстрації права власності на будинок за ОСОБА_6 не було подано всіх необхідних документів, а саме документ, що посвідчує правовий режим земельної ділянки під спорудою та документ із місцевої ради про присвоєння поштової адреси.

Ухвалою суду від 29.06.2022 року відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача, адвоката Коваль О.Р., про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки представником позивача не доведено і не обґрунтовано, що обставини, які підлягають встановленню за допомогою експертизи та докази, які вимагає витребувати позивач, встановлюють наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування і має значення для вирішення даної справи.

17.10.2022 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, а саме:

2) скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 03.02.2020 року за ОСОБА_6 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2023959446101, номер запису про право власності: 35352173, проведену державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н.Є.;

5) скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 24.07.2020 року за ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2023959446101, номер запису про право власності: 37459369, проведену державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Тетяною Миколаївною;

Згідно з розпорядженням керівника апарату Франківського районного суду м.Львова від 29.03.2023 року №713/Р та рішення зборів суддів №1 від 16.01.2023 року, дана справа передана судді Марків Ю.С. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023 року.

Ухвалою судді від 11.04.2023 року справу прийнято до свого провадження.

27.04.2023 року представником позивача повторно подано заяву про забезпечення позовушляхом арешту житлового будинку літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 та заборони ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження та розпорядження цим будинком, мотивуючи тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист майнових прав позивача, адже перереєстрація права на спірне майно із відповідача на інших осіб знівелює позитивний ефект від задоволення позовних вимог, оскільки потрібно буде знову звертатись до суду з метою скасування нових рішень про реєстрацію права на спірне майно.

Ухвалою суду від 02.05.2023 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не доведено, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

23.06.2023 року представником позивача, адвокатом Коваль О.Р., подано до суду заяву про відвід судді мотивуючи, що суддя Марків Ю.С. розглядала справу №465/5324/18, предмет спору якої був аналогічний тому, що і у даній справі, а саме спір з приводу житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 28.06.2023 року заяву про відвід судді Марків Ю.С. від розгляду даної справи задоволено, матеріали справи передано до загальної канцелярії для повторного автоматизованого розподілу.

04.07.2023 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, для розгляду якої визначено суддю Франківського районного суду м.Львова Мартинишин М.О., а ухвалою судді від 08.08.2023 року справу прийнято до свого провадження.

07.12.2023 року на електронну адресу суду від третьої особи державного реєстратора Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н.Є. надішли пояснення на позовну заяву, в яких просить відмовити в задоволення позовних вимог. Зазначає, що індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05.08.1992 року не належать до самочинного будівництва відповідно до п.3.2 Інструкції по порядок технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127. Відповідно до п.42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05.08.1992 року, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна, а законодавство не передбачало процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Відтак, твердження позивача, що на момент відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_6 не належало і не могло належати спірне майно в силу закону, не відповідає дійсності, оскільки державна реєстрація права власності на нерухоме майно, побудоване до 1992 року є лише підтвердженням (визнанням) державою факту права власності на таке майно, а не створення такого факту. Звертає увагу, що заявником разом із заявою було подано технічний паспорт на індивідуальний (садибний) житловий будинок (літ. Б-1) на АДРЕСА_1 , де рік побудови вказано 1991 рік, що підтверджує побудову такого до 1992 року, в силу чого підтверджує його прийняття в експлуатацію. Вважає, що рішення виконкому Ленінської міської ради депутатів трудящих від 13.06.1972 року №523, технічна документація на будинок із зазначенням адреси, довідка 5-ї нотаріальної контори і витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі є по закону достатніми документами для проведення державної реєстрації спірного об'єкта.

12.12.2023 року ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

07.02.2024 року у судовому засіданні протокольною ухвалою суд задовольнив клопотання представника позивача та постановив повернутись у стадію підготовчого провадження, а ухвалою витребував від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради матеріали реєстраційної справи на будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 .

27.03.2024 року канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача від 26.03.2024 року про уточнення позовних вимог у зв'язку зі зміною адреси спірного житлового будинку літ. «Б-1» по АДРЕСА_5 , виклавши такі у редакції:

1) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 509909963 від 05.02.2020 року, на житловий будинок позначений на плані під літерою «Б-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 , прийняте державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н.Є.;

2) скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 03.02.2020 року за ОСОБА_6 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2023959446101, номер запису про право власності: 35352173, проведену державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н.Є.;

3) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 3-1111, видане 24.07.2020 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Тетяною Миколаївною після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім'я ОСОБА_2 на житловий будинок позначений на плані під літерою «Б-1» за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на: АДРЕСА_1 ;

4) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53280626 від 24.07.2020 року, прийняте державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. на житловий будинок позначений на плані під літерою «Б-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , прийняте державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. за ОСОБА_2 на житловий будинок позначений на плані під літерою «Б-1» за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на: АДРЕСА_1 ;

5) скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 24.07.2020 року проведену державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. за ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна житловий будинок позначений на плані літерою «Б-1» за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2023959446101, номер запису про право власності: 37459369;

04.04.2024 року у судовому засіданні суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача про виклик свідків.

31.05.2024 року ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 , адвокат Коваль О.Р., позов з врахуванням уточнень підтримала повністю із підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та просила такий задовольнити. Зазначила, що спадкодавець ОСОБА_6 заповів усе своє майно ОСОБА_2 , однак згідно з довідкою БТІ від 10.07.2018 року право власності на спірний будинок за ОСОБА_6 зареєстроване не було. У зв'язку з тим, нотаріус у спадковій справі роз'яснила спадкоємцю, що за таких обставин слід звернутися до суду про визнання права власності на будинок, що й було вчинено ОСОБА_2 21.09.2019 року шляхом подання до Франківського районного суду м.Львова відповідного позову до Львівської міської ради обґрунтовуючи тим, що реалізація її спадкового права в позасудовому порядку неможлива. Разом з тим, відповідачка знайшла можливість позасудового вирішення цього питання та зареєструвала це майно за покійним батьком, у зв'язку з чим 12.11.2020 року ухвалою суду залишено цей позов без розгляду за заявою ОСОБА_2 . Звернула увагу, що рішення виконкому Ленінської міської ради депутатів трудящих від 13.06.1972 року №523 не є правовстановлюючим документом, і таким було надано дозвіл на переобладнання дерев'яного сараю на цегляний, який обладнати кухнею, туалетом та ванною з метою поліпшення житлових умов сім'ї ОСОБА_6 , що проживала у квартирі АДРЕСА_3 . Втім, згідно з цим рішенням спірний об'єкт продовжував залишатися допоміжним приміщенням квартири та не був виділений в окремий будинок, не переведений у житлові приміщення, не вказано про перехід права власності на такий за ОСОБА_6 . Також, технічний паспорт на спірний будинок містить відомості про житлові кімнати, які не передбачені цим рішенням виконкому. При реєстрації права власності на спірний будинок не було дотримано вимог законодавства, оскільки не надано документа про присвоєння адреси за відсутності реєстрації права на земельну ділянку, на якій він збудований. Відтак, будинок не міг входити в спадкову масу. До того ж, у рішенні виконкому Залізничної Ради народних депутатів від 14.01.1992 року №26, яким надано ОСОБА_7 у безстрокове користування земельну ділянку АДРЕСА_2 для будівництва індивідуального житлового будинку, зазначається, що у квартирі АДРЕСА_3 , яка складається з кімнати 24 кв.м., а також кухні, ванної кімнати та туалету, облаштованих в результаті переобладнання сараю, залишається проживати позивачка зі сім'єю. Тобто, в обох рішеннях органу місцевого самоврядування йдеться про одні і ті ж приміщення, в яких повинна була залишитись проживати ОСОБА_4 . У 1996 році всі члени сім'ї взяти участь у приватизації квартири АДРЕСА_6 . Вважає, що спірний будинок є допоміжним приміщенням квартири АДРЕСА_3 , призначення якого є покращення житлових умов мешканців цієї квартири, яка є єдиним житлом позивачки, натомість відповідачка проживає у будинку, збудованому на земельній ділянці, наданій ОСОБА_7 для покращення житлових умов. Зазначила, що протягом 2013-2019 років довіреною особою ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , у спірному будинку проводились будівельні роботи, у 2018-2019 роках там проживав ОСОБА_10 до його виселення відповідачкою. Під керівництвом ОСОБА_10 у спірному будинку встановлено лічильник електроенергії, нову систему опалення, вікна, проведено ремонт даху та димоходу, каналізації, заміну сантехніки, ремонт ванної кімнати та туалету, гідроізоляцію фундаментів, утеплення будинку та інше. Зі слів ОСОБА_10 вказані роботи проведено за кошти позивачки.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник, адвокат Басистий В.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав, викладених у відзиві, просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач ОСОБА_2 зазначила, що після 1972 року, коли мати з батьком перейшли проживати у спірний будинок, у квартирі АДРЕСА_6 почали влаштовувати вигоди: туалет, ванну, кухня там вже була. З 1984 року у квартирі вже були всі вигоди. У 1979 році батьки вирішили з кухні у спірному будинку зробити кімнату і добудувати маленьку кухню. У 1991 році батько вирішив добудувати ще дві кімнати, у будівництві яких брала участь особисто разом зі своїм чоловіком, купувала цеглу, шифер тощо. Пояснила, що після смерті батька задумувалась як зареєструвати спірний будинок, але все бракувало часу, оскільки доглядала за хворою (лежачою) матір'ю з 2008 року. Мати в квартирі АДРЕСА_3 не проживала, а здавала таку в оренду на підставі угоди з орендарями. Коли дізналась, що сестра незаконно отримала рішення про прийняття спірного будинку в експлуатацію, зазначивши при цьому, що це вона збудувала цей будинок у 2006 році, вирішила черговий раз звернутися в нотаріальну контору для оформлення права власності за померлим, на що отримала відповідь, що краще з таким питанням звертатися у ЦНАП, де її документи вивчили та підтвердили можливість такої реєстрації, сформували необхідний для цього пакет документів та пояснили, що зареєструвати може будь-який реєстратор в межах Львівської області. При цьому повідомили, що у ЦНАПі реєстрація може тривати до пів року, а районі протягом 10 днів, порекомендували районних реєстраторів і тому звернулась у м. Дрогобич.

Представник відповідача доповнив, що завершення будівництва спірного житлового будинку у грудні 1991 року підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи у тих самих розмірах, які є на сьогодні.

Третя особа - державний реєстратор Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н.Є. в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Втім по справі подала клопотання про слухання справи у її відсутності, позові вимоги не визнає та у прийняті рішення покладається на думку суду.

Третя особа - державний реєстратор П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кірілова Т.М. у судове засідання не з'явилася, втім направляла суду листи про розгляд справи без її участі.

За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності третіх осіб, на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, покази свідківОСОБА_10 та ОСОБА_11 , дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом установлено, що право власності на житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м., позначений на плані літ. «Б-1», за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 24.07.2020 року державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівського міського нотаріального округу Кіріловою Т.М. на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 3-1111, виданого 24.07.2020 року П'ятою Львівською державною нотаріальною конторою, за відповідачем ОСОБА_2 , розмір частки 1/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2023959446101, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 30.10.2020 року №230449709, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.07.2020 року №217607463 (том 1, а.с.17, 105).

Рішення про державну реєстрацію даного права власності за ОСОБА_2 прийняте 24.07.2020 року державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М., індексний номер 53280626 (том 2, а.с.232).

На підставі витягу з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ), серія та номер: AR01:4383-5775-3685-7740 від 24.07.2022 року, та Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 27.09.2021 року №470 (том 2, а.с.246), адресу об'єкта нерухомого майна №2023959446101 змінено на: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 25.03.2024 року №371264661 (том.3, а.с.5-6).

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , позначеного на плані літерою «Б-1», загальна площа 58,4 кв.м., житлова площа 39,9 кв.м., видано ОСОБА_2 як спадкоємцю 24.07.2020 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. на підставі заповіту ОСОБА_6 , посвідченого 14.12.1999 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Красовською А.В., реєстровий №4926 (том 1, а.с.104).

Як зазначено у свідоцтві про право на спадщину за заповітом, житловий будинок належав спадкодавцю на підставі рішення органу місцевого самоврядування, виданого 13.06.1972 року виконкомом Ленінської районної ради народних депутатів трудящих №523, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.02.2020 року №35352173, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2023959446101.

Відповідно до заповіту від 14.12.1999 року, посвідченого 14.12.1999 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Красовською А.В., реєстровий №4926, ОСОБА_6 на випадок смерті заповів своїй доньці ОСОБА_2 все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати на день смерті і на що за законом матиме право (том 1, а.с.19).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (том 1, а.с.20).

Водночас, 05.02.2020 року державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Наталією Євгенівною прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50990963 (том 2, а.с.217), та 03.02.2020 року зареєстровано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м., позначений на плані літ. «Б-1», за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.02.2020 року №199142344 (том.1, а.с.18).

При цьому, підставою виникнення права власності у ОСОБА_6 вказано рішення виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих від 13.06.1972 року №523.

Рішенням виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих від 13.06.1972 року №523 дозволено ОСОБА_6 , мешканцю квартири АДРЕСА_3 , переобладнати дерев'яний сарай на цегляний в існуючих межах, в частині якого обладнати кухню, туалет з ванною (том 1, а.с.29).

Згідно з технічним паспортом присадибної ділянки по АДРЕСА_1 від 26.03.1971 року, який міститься в Інвентаризаційній справі на будинок АДРЕСА_1 (квартал 617), на земельній ділянці розташовано: А. Основні будівлі - двоповерховий цегляний житловий будинок корисною площею 109 кв.м.; Б.Допоміжні споруди: цегляний сарай літ. «Б» площею 12,9 кв.м.(3,85 х 3,36), дерев'яний сарай літ. «Б-1» площею 9,0 кв.м. (2,6 х 3,45); цегляний сарай літ. «Б-2» площею 24,2 кв.м. (6,55 х 3,7); дерев'яний сарай літ. «Б-2» площею 5,5 кв.м. (2,4 х 2,3); В. Споруди: паркан 28,7 пог.м, мощення асфальтове 70,6 кв.м.

Будинок АДРЕСА_1 введено в експлуатацію у 1958 році, а його власником зазначено Львівський меблевий комбінат.

Разом з тим, відповідно до Акта біжучих змін, при обстеженні працівниками Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації виявлено, що бувший сарай переобладнано під коридор площею 2,9 кв.м., ванну кімнату площею 3,3 кв.м. та житлову кімнату площею 14,5 кв.м.

За результатами цього обстеження, 04.09.1973 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації складено Поверховий план на споруду літ. «А-1» по АДРЕСА_1 розмірами 7,9 м х 3,6 м, з відміткою, що приміщення площею 14,5 кв.м. переобладнано під житлову кімнату без відповідного дозволу.

Таким чином, переобладнання дерев'яного сараю на цегляний по АДРЕСА_1 здійснено всупереч Рішення виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих від 13.06.1972 року №523, а саме не в існуючих межах та без дозволу влаштовано житлову кімнату площею 14,5 кв.м., тобто збудовано самочинно.

У подальшому, при обстеженні 05.12.1991 року працівниками Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації виявлено самочинно збудований житловий будинок літ. «Б-1», що підтверджується відповідним штампом щодо виявлення самочинного будівництва із відміткою від 10.12.1991 року на Плані присадибної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1201,2 кв.м., а також на Поверховому плані будівлі літ. «Б-1» від 10.12.1991 року.

При цьому, відповідно до експлікації внутрішніх площ до плану будинку літ. «Б-1», площа такого становить 58,4 кв.м. та складається з: житлової кімнати площею 18,3 кв.м., житлової кімнати площею 6,7 кв.м., житлової кімнати площею 14,9 кв.м., коридору площею 5,4 кв.м., коридору площею 2,9 кв.м., ванної кімнати площею 3,2 кв.м., кухні площею 7,0 кв.м.

Згідно з п.4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 Міністерством комунального господарства Української РСР та погодженої 15.01.1966 Верховним судом Української РСР, реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Під будинком, як об'єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під домоволодінням розуміється два і більш будинків з приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі (п.2 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР).

Пунктом 3 цієї Інструкції передбачено, що якщо домоволодіння складається з двох або більше жилих будинків, які належать громадянам на праві особистої власності, такі будинки з приналежними до них надвірними будівлями підлягають виділенню зі складу домоволодінь, як самостійні, з закріпленням за кожним з них окремої земельної ділянки під окремим номером по вулиці, провулку, площі. Коли виділити такі будинки з складу домоволодіння неможливо з технічних причин, що підтверджується рішенням виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, реєстрація цих будинків (їх частин) провадиться в складі домоволодіння.

У випадку виявлення будинків, що збудовані самовільно, бюро технічної інвентаризації повідомляє про це виконком місцевої Ради депутатів трудящих для вжиття заходів у відповідності зі ст.105 Цивільного кодексу УРСР, яка застосовується незалежно від часу будівництва будинку (п.24 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР).

Аналогічні положення передбачено й п.4.9 Інструкції про порядок проведення реєстрації житлового фонду з типовими формами обліку документації будинків, затвердженої Наказом Центрального статистичного управління СРСР від 15.07.1985 року №380, що у випадку виявлення самовільно збудованого будинку, бюро технічної інвентаризації повідомляє про це виконком місцевої Ради народних депутатів для вжиття заходів на основі відповідних статей республіканського Цивільного кодексу. Реєстрації самовільно збудовані будинки не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.105 ЦК Української РСР, у діючій на той час редакції, громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).

За позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів такий будинок або частина його можуть бути безоплатно вилучені судом і зараховані до фонду місцевої Ради народних депутатів або за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів знесені громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Знесення чи вилучення будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадиться, коли громадянин не привів його, після попередження, у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами.

Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.

Аналогічні норми містить стаття 376 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 (зі змінами) (далі - Інструкція №127), передбачено, що не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року; у разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка (абзац пункту 3.2 розділу 3 в редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 09.08.2012 року №404).

Після одержання бюро технічної інвентаризації рішення місцевого органу державної виконавчої влади щодо самочинного будівництва в примітки раніше проставлених штампів уноситься запис номера та дати цього рішення.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 року №95 (далі - Порядок №95), документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Пункт 3.2 розділу 3 Інструкції №127 та пункт 3.1. Порядку №95, за своїм змістом встановлюють ретроспективну дію визначених ними правових норм, тобто застосовуються до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року по справі №301/123/15-ц дійшов висновку, що не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року, якщо їх відповідність вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил підтверджується технічним паспортом, складеним за результатами технічної інвентаризації.

За визначенням, наданим у пункті 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.

Відповідно до п. 3.56 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», індивідуальний (садибний) будинок - це житловий будинок з присадибною ділянкою та господарськими спорудами, призначеними для одного домогосподарства.

Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями (ч.1 ст.381 ЦК України).

За результатами обстеження 05.12.1991 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації на присадибній ділянці по АДРЕСА_1 виявлено самочинно збудований житловий будинок літ. «Б-1» площею 58,4 кв.м., про що проставлено штамп щодо виявлення самочинного будівництва на плані присадибної ділянки та поверховому плані будинку, а також про це зазначено в акті біжучих змін від 05.12.1991 року.

Рішення органу місцевого самоврядування (місцевого органу державної виконавчої влади) щодо виявленого самочинного будівництва по АДРЕСА_1 сторонами суду не надано.

Доказів того, що земельна ділянка, на якій розташований спірний житловий будинок, була виділена та належала ОСОБА_6 , чи була зареєстрована за ним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суду не надано.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що спірний житловий будинок є індивідуальним (садибним) будинком.

Крім того, суду не надано доказів того, що виконавчим органом місцевого самоврядування станом на момент реєстрації права власності за ОСОБА_6 приймалося рішення про присвоєння адреси спірному будинку.

Також, суд критично оцінює надані сторонами технічні паспорти на спірний будинок (том 1, а.с.26-27, 110-112, 226-227), оскільки такі не містять відомостей про погашення раніше проставлених штампів щодо виявленого самочинного будівництва, а також підтвердження відповідності будинку вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.

За таких обставин, слід дійти висновку, що житловий будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки здійснений без встановленого дозволу, тобто не відповідно до вимог закону, чинного на момент його будівництва.

Дані обставини підтвердила допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , яка повідомила, що проживає у будинку по АДРЕСА_7 . Із батьками позивачки одночасно поселилися в свої будинки у січні місяці 1958 року і з того часу подружилися. ОСОБА_6 добився, щоб дали дозвіл на будівництво туалету та кухні, бо туалет був дерев'яний на вулиці. Ніяких коштів на будівництво ОСОБА_12 не давала. Працюючи начальником цеху з виробництва меблів ОСОБА_6 будівельні матеріали (цеглу та дерево) на будівництво спірного будинку виписав на роботі, а цемент та інше допомагав йому кращий товариш ОСОБА_13 , який працював прорабом на будівництві, і також допомагав будувати цей будинок. Оскільки, йому ( ОСОБА_6 ) дали там маленьку площу, а зробили більшу, то треба було встигнути до приходу комісії швидко збудувати та накрити (дахом), бо як споруда була накрита, комісія вже не зачіпала. Тому, так і збудували: ОСОБА_13 з робітниками, допомагав її чоловік та чоловік свідка. А пізніше, коли у 1985 році вийшла ОСОБА_14 заміж, вже було мало місця, бо прийшов зять, то ОСОБА_6 сказав, що треба добудувати ще нам буде, і вони до тієї прибудови зробили ще прибудову: одну кімнатку та другу маленьку. Цю другу частину фінансово допомагали будувати батьки зятя. Батьки планували, що будинок на Білогорщі дістається Наталі, а на АДРЕСА_1 залишається Галині.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.06.2012 року №6-54цс12 та постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №557/1209/16-ц.

Таким чином, ОСОБА_6 не набув права власності на житловий будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 , оскільки такий є самочинним будівництвом, а рішення органу місцевого самоврядування (місцевого органу державної виконавчої влади) відносно цього самочинного будівництва відсутнє.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 просила суд скасувати рішення та державну реєстрацію права власності на житловий будинок позначений на плані під літерою «Б-1» по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та визнати недійсним свідоцтво ОСОБА_2 про право на спадщину за заповітом на цей, посилаючись на порушення своїх майнових прав.

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п.4 ч.1 ст.3 цього Закону).

Відповідно до пункті 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ч.1 ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Пунктом 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 року №553), у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5-го серпня 1992 року, подаються: 1) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Також, згідно зі ст.31 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень», в редакції від 16.01.2020 року, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.

Пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено проведення державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця. Для цього подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності - спадкодавця з обов'язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Згідно з п.14 ч.1 ст.27 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Ураховуючи, що ОСОБА_2 , на час звернення із заявою про державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_6 , не мала ні зареєстрованого права власності на земельну ділянку, на якій він розташований, ні рішення виконавчого органу місцевого самоврядування про присвоєння адреси спірному будинку, поданих нею документів було недостатньо для здійснення оскаржуваної реєстраційної дії.

Відповідно до підпункту 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих законом повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради в галузі житлово-комунального господарства віднесено облік та реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.

Згідно зі ст.40 цього ж Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Системний аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що вирішення питання про присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради. При цьому, діюче в Україні законодавство чітко не регламентує процедуру присвоєння такої адреси, незважаючи на те, що жодного правочину з нерухомим майном неможливо здійснити, якщо йому не присвоєно поштову адресу. В той же час, органи місцевого самоврядування не позбавлені можливості затверджувати такі процедури на місцях. Аналогічний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №441/1625/15-а та від 13.08.2020 року у справі №344/9283/16-а.

Зважаючи на наведене, документом, який підтверджує присвоєння спірному об'єкту нерухомого майна адреси є відповідне рішення виконавчого органу Львівської міської ради, а за відсутності такого надані відповідачем документи для проведення реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_6 не свідчить про їх відповідність вимогам, визначеним у пункті 42 Порядку.

Не надано відповідачем також і документів, передбачених пунктом 43 Порядку, зокрема документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, та виписку з погосподарської книги, надану виконавчим органом міської ради або відповідною архівною установою.

Крім того, рішення виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих від 13.06.1972 року №523, не може вважатися підставою виникнення права власності у ОСОБА_6 на спірний будинок, оскільки такий збудовано саме всупереч цього рішення.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_6 не набув права власності на житловий будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 у передбачений законом спосіб, за відсутності рішення виконавчого органу Львівської міської ради про присвоєння спірному об'єкту нерухомого майна адреси, слід дійти висновку про наявність правових підстав для скасування рішення державного реєстратора Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н.Є. про державну реєстрацію права власності на спірний будинок та його державну реєстрацію.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку.

У даній справі суд виходить із того, що відповідач не довела належними і допустимими доказами набуття у передбаченому законом порядку спадкодавцем права власності на спірний житловий будинок, що виключає можливість визнання за нею права власності на це майно.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку, однак у даній справі відсутні докази набуття такого права померлим ОСОБА_6 , що виключає можливість спадкування цього майна, а тому підставною є вимога позивача про скасування Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 , виданого ОСОБА_2 на спірний будинок. Крім того, у матеріалах справи відсутній документ, який підтверджував би право власності або право користування спадкодавця на земельну ділянку, на якій розміщений спірний об'єкт нерухомого майна.

При визначенні права власності на спірний будинок суд виходить з наступного.

Будинок АДРЕСА_1 належав Львівському меблевому комбінату, введений в експлуатацію у 1958 році. Будинок двоповерховий та складався з 3-х квартир житловою площею 74 кв.м.

Рішенням виконкому Червоноармійської райради депутатів трудящих, на основі об'єднаної постанови виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих і бюро Міськкому КП України від 28.12.1956 року «Про заходи забезпечення будівництва одноповерхових, 2-3-х кімнатних двоквартирних житлових будинків АДРЕСА_8 », за Львівським меблевим комбінатом закріплено земельні ділянки під забудову 14 житлових будинків по АДРЕСА_1 , що підтверджується архівним витягом від 27.11.2018 року №Ц-2351 (том 1, а.с.120).

У квартирі АДРЕСА_3 був прописаний ОСОБА_6 з дружиною ОСОБА_7 , доньками ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , що підтверджується довідкою ЖЕК №20, виданою у червні 1972 року (том 1, а.с.123).

Дана обставина підтверджується також і заявою ОСОБА_7 (дружини ОСОБА_6 ), яка зазначила, що квартиру отримали у 1957 році. (том.1, а.с.121).

ОСОБА_6 з 1954 року працював у Львівській мебльовій фірмі «Карпати», в 1972 році старшим майстром, що підтверджується довідкою Львівської мебльової фірми «Карпати» від 08.06.1972 року №337 (том 1, а.с.124).

ОСОБА_7 з 1959 року працювала також у Львівській мебльовій фірмі «Карпати», в 1972 році комірником, що підтверджується довідкою Львівської мебльової фірми «Карпати» від 08.06.1972 року №338 (том 1, а.с.125).

19.04.1972 року ОСОБА_6 звернувся до Ленінської райради м.Львова із заявою про поліпшення житлових умов, а саме надати дозвіл на влаштування ванної з туалетом шляхом переобладнання балкону або сараю (том 1, а.с.122).

13.06.1972 року виконком Ленінської районної Ради депутатів трудящих розглянув заяву ОСОБА_6 та прийняв рішення №523, яким дозволив ОСОБА_6 переобладнати дерев'яний сарай на цегляний в існуючих межах, в частині якого обладнати кухню, туалет з ванною. Після закінчення робіт подати заявку в бюро техінвентаризації про внесення змін в поверховий план (том 1, а.с.29).

У процесі, заводський комітет профспілки фірми «Карпати» звертався до житлового сектору Ленінського райвиконкому м.Львова із листом від 12.06.1972 року №125, в якому просив дати ОСОБА_6 дозвіл на завершення будівництва цегляного сараю, вказуючи, що матеріалом забезпечує фірми «Карпати» (том 1, а.с.30).

Свідок ОСОБА_11 , яка проживає у сусідньому будинку по АДРЕСА_7 , підтвердила, що ОСОБА_6 , працюючи на меблевій фабриці, отримав дозвіл на будівництво туалету та кухні. Будівельні матеріали (цеглу та дерево) на будівництво виписав на роботі, а цемент та інше допомагав йому кращий товариш ОСОБА_13 , який працював прорабом на будівництві і допомагав будувати цей будинок. Оскільки, ОСОБА_6 дали дозвіл на невелику площу, а зробили більшу, то треба було встигнути до приходу комісії швидко збудувати та накрити (дахом), бо як споруда була накрита, комісія вже не звертала увагу на невідповідності. Звернула увагу, що жодних коштів на це будівництво ОСОБА_17 не давала.

Надані відповідачем докази (накладні, квитанції тощо) на підтвердження понесених витрат ОСОБА_6 на будівництво спірного будинку (том 1, а.с.252-282), суд оцінює критично, оскільки серед таких міститься, зокрема, Типовий договір-замовлення 1976 року, 1977 року на проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_3 , який свідчить, що витрати матеріалів могли скеровуватися саме на ремонт цієї квартири, а не будівництво спірного будинку.

05.09.1973 року ОСОБА_6 звернувся до Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації із заявою про виготовлення техдокументації, на підставі чого проведено обстеження та виявлено, що бувший сарай переобладнано під коридор площею 2,9 кв.м., ванну кімнату площею 3,3 кв.м. та житлову кімнату площею 14,5 кв.м. (акт біжучих змін). 04.09.1973 року виготовлено Поверховий план на споруду літ. «А-1» по АДРЕСА_1 розмірами 7,9 м х 3,6 м, з відміткою, що приміщення площею 14,5 кв.м. переобладнано під житлову кімнату без відповідного дозволу, що підтверджується матеріалами Інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 (квартал 617).

Тобто, ОСОБА_6 здійснив самочинне будівництво житлової кімнати площею 14,5 кв.м., до того ж перевищив існуючі межі дерев'яного сараю, що не передбачав дозвіл, наданий рішенням Ленінської районної Ради депутатів трудящих від 13.06.1972 року №523.

21.09.1985 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_18 укладено шлюб (том 1, а.с.16).

Як повідомила свідок ОСОБА_11 , коли у 1985 році Галина Черкашина вийшла заміж, прийшов зять і здійснено прибудову ще двох кімнат. Цю другу частину фінансово допомагали будувати батьки зятя.

Дана обставина підтверджується результатами обстеження 05.12.1991 року працівниками Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації, якими виявлено самочинно збудований житловий будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 площею 58,4 кв.м., про що свідчить відповідний штамп щодо виявлення самочинного будівництва із відміткою від 10.12.1991 року на Плані присадибної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1201,2 кв.м. та Поверховому плані будівлі літ. «Б-1» від 10.12.1991 року, а також про виявлення самочинно збудованого будинку зазначено в Акті біжучих змін від 05.12.1991 року, які містяться в матеріалах Інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 .

Разом з тим, 14.01.1992 року виконавчим комітетом Залізничної районної ради народних депутатів м.Львова прийнято рішення №26 «Про надання земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво черговикам підприємств району та міськвиконкому», яким для покращення житлових умов ОСОБА_7 надано у безстрокове користування земельну ділянку АДРЕСА_7 площею 600 кв.м. для будівництва індивідуального житлового будинку за умови, що у квартирі АДРЕСА_3 залишається проживати дочка - ОСОБА_4 , сім'я якої - 3 особи (том 1, а.с.31).

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.07.2008 року №19530899 (том 1, а.с.40), на цій земельній ділянці збудовано будинок АДРЕСА_9 ), загальною площею 351,6 кв.м., а право власності на такий зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 13.06.2008 року, де фактично проживає сім'я відповідача, що нею не заперечується.

Свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що будівництвом будинку на відведеній у с.Білогорщі ділянці займався ОСОБА_6 .

Слід зазначити, що квартира АДРЕСА_10 приватизована згідно зі Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (том 1, а.с.85) і станом на 10.10.2012 року належала на правах спільної сумісної власності: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 10.10.2012 року №35795709 (том 1, а.с.83-84).

Станом на 08.11.2018 року квартира АДРЕСА_3 належить на правах спільної сумісної власності у частці 9/10: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , та 1/10 спільної часткової власності ОСОБА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 08.11.2018 року №144522368 (том 1, а.с.118-119).

При цьому, квартира АДРЕСА_3 відповідачем здається в оренду.

Зокрема, з 2009 року до 2019 року квартиру АДРЕСА_6 орендувала у ОСОБА_2 сім'я ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , що підтверджується заявою останніх від 28.12.2021 року (том 1, а.с.41), які повідомили, що з 2013 року до 2019 року у спірному будинку довіреною особою ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , проводились будівельні роботи, а протягом 2018-2019 років він там проживав до виселення ОСОБА_2 . За цей час встановлено лічильник електроенергії, нову систему опалення, проведено ремонт даху, димоходів, каналізації, ванної кімнати та туалету, замінено сантехніку, встановлено нові вікна та двері, проведено демонтаж підлоги її утеплення, гідроізоляцію фундаментів, заміну електрообладнання, утеплення будинку, заміну труб, добудову ще однієї стіни, благоустрій двору та ін. Роботи проводились за кошт ОСОБА_4 .

Дані обставини підтвердив й допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , повідомивши, що познайомився з позивачкою ОСОБА_4 у 2011 році, яка розповідала, що раніше було дві сім'ї, вона з чоловіком та дітьми жили у будинку, а інша сім'я проживала у квартирі на другому поверсі та потім переїхала проживати на Білогорщу, тому тут ОСОБА_4 облаштовує будинок і коли повернеться з Канади планує в ньому проживати. Був уповноважений позивачкою на здійснення будівельних робіт у спірному будинку з 2016 року до 2019 року та з 2019 року по 2022 рік. У 2013 році розпочав ремонтні роботи у спірному будинку, зробили ганок, коридор, кімнату та ванну. У подальшому проживав у цьому будинку одноосібно. Оплату будівельних робіт і матеріалів оплачувала позивач. На ремонт, загалом, отримав від ОСОБА_4 від 35 до 40 тис. доларів. Також повідомив, що спірний будинок будувала сім'я ОСОБА_24 : батько зі сусідами, ОСОБА_14 проживала в ньому 30 років.

Також, свідки повідомили, що у зв'язку з проведенням ремонтних робіт у спірному будинку, відповідач ОСОБА_2 забирала речі ОСОБА_4 , що не заперечувалось відповідачем і підтверджує факт проживання позивача у спірному будинку.

Проведення ремонтних робіт у спірному будинку та їхня вартість підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи товарними чеками, рахунками, видатковими накладними, а також фотографіями (том 3, а.с.15-54).

Як повідомила свідок ОСОБА_11 , батьки сторін планували, що будинок на Білогорщі отримує ОСОБА_25 ( ОСОБА_26 ), а на АДРЕСА_1 залишається ОСОБА_14 (Крупці).

Між тим, 26.07.2010 року ОСОБА_4 звернулась до Львівської міської ради із заявою (вхідний №3-К-15121), в якій просила погодити прийняття в експлуатацію та видати довідку про погодження в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , побудованого без дозволу на виконання будівельних робіт у 2006 році (том 1, а.с.116).

29.12.2010 року виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №1828 «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 » (том 1, а.с.24), яким погоджено прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 , який збудувала громадянка ОСОБА_4 . Зобов'язано Департамент містобудування протягом п'яти робочих днів підготувати та видати у встановленому порядку довідку про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 , а громадянці ОСОБА_4 звернутися в інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області для оформлення і отримання сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 .

31.12.2010 року департаментом містобудування Львівської міської ради видано ОСОБА_4 довідку №257 про погодження прийняття об'єкта будівництва до експлуатації (том 1, а.с.24), в якій зазначено, що ОСОБА_4 є забудовником приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 .

Крім того, 11.12.2018 року Постійна комісія з питань землекористування Львівської міської ради за зверненням ОСОБА_4 від 23.11.2018 року №3-К-122590, прийняла рішення про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Згідно із п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судовий захист права приватної власності громадян може, зокрема, здійснюватися шляхом розгляду справ за позовами про визнання права власності на майно.

Згідно із ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В свою чергу положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 р. передбачають, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.292 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Верховний Суд у своїй практиці також неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №82614016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/1).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, а також виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що слід визнати за позивачем право власності на житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м., що позначений на плані під літ. «Б-1» та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09.12.1994 року №18390/91, §29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27.09.2001 року №49684/99, §2).

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищевказаного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що було порушено права та законні інтереси позивачки, а в інший, крім судового захисту, спосіб та з метою відновлення порушеного права власності позивачки, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати в розмірі 7 523,60 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 211, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50990963 від 05.02.2020 року 18:09:26 на житловий будинок позначений на плані під літ. «Б-1», за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 , причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду, країна громадянства: Україна; додаткові відомості: особа померла, прийняте державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Наталією Євгенівною на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 523, виданого 13.06.1972 року виконкомом Ленінської районної Ради депутатів трудящих.

Скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 03.02.2020 року за ОСОБА_6 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2023959446101, номер запису про право власності: 35352173, проведену державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Наталією Євгенівною.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 3-1111, видане 24.07.2020 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Тетяною Миколаївною після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на житловий будинок позначений на плані під літ. «Б-1» за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53280626 від 24.07.2020 року 10:01:01, прийняте державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Тетяною Миколаївною, за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на житловий будинок позначений на плані під літ. «Б-1» за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на: АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 24.07.2020 року 09:56:41, проведену державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Тетяною Миколаївною за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на об'єкт нерухомого майна житловий будинок позначений на плані літ. "Б-1" за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2023959446101, номер запису про право власності: 37459369 .

Визнати за ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м., житловою площею 39,9 кв.м, що позначений на плані під літ. «Б-1» та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 7 523,60 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_11 .

Відповідач: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_9 .

Третя особа: державний реєстратор Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Наталії Євгенівни, місцезнаходження: Львівська область Дрогобицький район смт. Меденичі вул. Шкільна, 16.

Третя особа: державний реєстратор П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кірілова Тетяна Миколаївна, місцезнаходження: м.Львів вул. Ген. Чупринки, буд. 69.

Дата складення повного судового рішення - 29.07.2024 року.

Суддя Мартинишин М.О.

Попередній документ

120802818

Наступний документ

120802820

Інформація про рішення:

№ рішення:	120802819
№ справи:	465/1456/22
Дата рішення:	17.07.2024
Дата публікації:	07.08.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Франківський районний суд м. Львова
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(06.05.2026)
Результат розгляду:	Прийнято постанову
Дата надходження:	12.11.2025
Предмет позову:	про скасування рішення державного реєстратора, записів про проведену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання права власності

Розклад засідань:

Минулі засідання (18)

11.08.2022 13:00	Франківський районний суд м.Львова
22.09.2022 14:00	Франківський районний суд м.Львова
10.10.2022 10:30	Франківський районний суд м.Львова
04.11.2022 15:00	Франківський районний суд м.Львова
05.01.2023 09:30	Франківський районний суд м.Львова
14.06.2023 14:00	Франківський районний суд м.Львова
19.06.2023 14:00	Франківський районний суд м.Львова
13.09.2023 14:30	Франківський районний суд м.Львова
19.10.2023 10:45	Франківський районний суд м.Львова
12.12.2023 11:00	Франківський районний суд м.Львова
07.02.2024 14:00	Франківський районний суд м.Львова
04.04.2024 10:00	Франківський районний суд м.Львова
29.04.2024 16:00	Франківський районний суд м.Львова
31.05.2024 11:00	Франківський районний суд м.Львова
25.06.2024 14:30	Франківський районний суд м.Львова
17.07.2024 13:00	Франківський районний суд м.Львова
04.03.2025 15:00	Львівський апеляційний суд
06.05.2025 10:30	Львівський апеляційний суд