Справа № 456/2335/24
Провадження № 2-о/456/160/2024
іменем України
23 липня 2024 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Саса С. С.
з участю секретаря Кулешник С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Стрийський відділдержавної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,
встановив:
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Дарівка, Скадовського району, Херсонської області.В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що вона є переміщеною особою, в 2022 році переїхала з с. Радгоспне, Скадовського району, Херсонської області в м. Стрий, Львівської області, що підтверджується довідкою від 22.04.2024 № 1304-5003248578 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. На даний момент с. Радгоспне, Скадовського району, Херсонської області знаходиться на тимчасово окупованій території. Однак, батько заявника залишився проживати на тимчасово окупованій території. ІНФОРМАЦІЯ_3 батько заявника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер у с. Дарівка, Скадовського району, Херсонської області на тимчасово окупованій території.У зв'язку з тим, що заявник знаходиться на підконтрольній території України в м.Стрий, Львівської області, а батько помер на тимчасово окупованій території, заявник змушена звертатись до суду із даною заявоюпро встановлення факту смерті її батька на тимчасово окупованій території України. Встановлення такого факту заявнику необхідно для спадкування в подальшому майна, що за життя належало її батькові ОСОБА_2 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, покликаючись на викладені в заяві обставини та просила заяву задоволити.
Представник Стрийського відділудержавної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції О.Головець в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Дослідивши матеріали заяви, заслухавши пояснення заявника, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їх представниками до суду за межами такої території України.
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачається, що її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 16.09.1978 року Каланчанським районним ЗАГС Херсонської області вбачається, що 16.09.1978 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_6 .
З довідки №1304-5003248578 від 22.04.2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 .
24 лютого 2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан, який діє по даний час.
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявником подано довідку про смерть №С-07927 видану 18.10.2023 року Сімферопольським районним відділом ЗАГС №2, згідно якої дата і місце смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дарівка, Скадовського району, Херсонської області та свідоцтво про смерть видане 18.10.2023 року Сімферопольським районним відділом ЗАГС №2, серії НОМЕР_3 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.
Згідно до ст. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року, територія м. Севастополя є такою, що перебуває у тимчасовій окупації, у зв'язку з чим на вказаній території органи державної влади та органи місцевого самоврядування не здійснюють свою діяльність, що, у свою чергу, позбавляє можливості заявника отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_7 та реалізувати пов'язані з цим права.
Згідно до ч. 1, 6 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 24.12.2010 року № 3307/5) встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Таким чином, видане 18.10.2023 року Сімферопольським районним відділом ЗАГС №2, що знаходиться на окупованій території України, свідоцтво про смерть НОМЕР_3 , не засвідчує у встановленому порядку факту смерті громадянина ОСОБА_2 , створює перешкоди та унеможливлює отримання заявником свідоцтва про смерть останнього.
Виходячи з положень ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд вважає, що орган, який видав свідоцтво про смерть ОСОБА_2 у м. Сімферополі, є незаконним, але разом з цим суд приймає до уваги в сукупності з іншими доказами дані, наявні в даному документі.
Так, згідно висновку Постанови Верховного суду від 22.10.2018 року у справі №235/2357/17, до вказаних правовідносин можуть бути застосованими так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Оскільки, реєстрація смерті ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану на території України не проводилась, то є підстави в судовому порядку встановити факт смерті громадянина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Дарівка, Скадовського району, Херсонської області.
Виходячи зі встановлених обставин справи та відповідно до наведених положень закону, враховуючи ту обставину, що заявник позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 на території України, з метою забезпечення гарантії прав, свобод та законних інтересів заявника, суд вважає необхідним встановити факт смерті останнього.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки наведені у ній обставини повністю підтверджуються дослідженими письмовими доказами, долученими до матеріалів справи.
Згідно ч. 4, 5 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.
Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
Заяву задоволити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Дарівка, Скадовського району, Херсонської області.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 26.07.2024 року.
Головуючий суддя С. С. Сас