ЄУНСС: 453/1220/24
НП: 3/453/627/24
іменем України
05 серпня 2024 року місто Сколе
Суддя Сколівського районного суду Львівської області Микитин Володимир Ярославович, з участю особи, який притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши справу за матеріалами, котрі надійшли від Відділення поліції № 3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: не зазначений, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , з середньою освітою, одруженого, має на утриманні троє малолітніх дітей, непрацюючого, користується пільгами, встановленими законодавством України для багатодітних сімей, раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягався,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 375649, складеного 12.07.2024 року інспектором СРПП ВП №3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області старшим сержантом поліції Дидівим Я.І. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, останній 12.07.2024 року близько 17:00 год, перебуваючи за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , вчинив сварку із своєю дружиною ОСОБА_2 , обзивав її нецензурною лексикою, погрожував фізичною розправою, чим чинив на неї психологічний тиск.
ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, будучи належно та завчасно повідомленим про місце, дату та час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у призначене судове засідання з'явився, після ознайомлення із своїми правами й обов'язками, визначеними у ст. 63 Конституції України та у ст. 268 КУпАП, свою вину у вчиненні вищевказаного домашнього насильства по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 не визнав, вказав, що в той день йому стало відомо про зраду його дружини ОСОБА_2 з його товаришем та сусідом ОСОБА_3 , й він намагався з'ясувати усі обставини щодо такої новини, просив свою дружину ОСОБА_2 отямитися та не робити дурниць, з цього приводу між ними виникла суперечка, на що, власне остання й викликала працівників поліції. Тому не розуміє, котре саме домашнє насильство мало місце, а їх з дружиною ОСОБА_2 суперечка виникла на ґрунті ревнощів та її зради, й така суперечка не має нічого спільного з домашнім насильством. Додав, що після такої суперечки, він пішов ночувати до тещі, а його дружина ОСОБА_2 наступного дня втекла разом із сусідом ОСОБА_3 , продавши перед цим їх корову й забравши з дому усі гроші та коштовності, й її місце перебування станом натепер йому невідоме. При цьому, двоє дітей вона забрала з собою і він не має можливості з ними спілкуватись, а одного сина залишила вдома, так як він не хотів їхати з матір'ю та її «новим кавалером». То ж тепер він вживає заходів задля можливості розшуку й належного спілкування з іншими двома малолітніми дітьми.
ОСОБА_2 , яка у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення значиться потерпілою, будучи належно та завчасно повідомленою про місце, дату та час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у призначене судове засідання не з'явилася, про поважні причини своєї неявки суддю не повідомляла, жодних заяв та/чи клопотань, котрі б перешкоджали здійсненню судового розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, не подавала..
Суддя, заслухавши особу, який притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали даної справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.
Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Згідно статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за цією нормою закону настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
За змістом пункту 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Під час судового розгляду даної справи про адміністративне правопорушення встановлено той факт, що 12.07.2024 року близько 17:00 год., за місцем їх проживання, що по АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як подружжям відбулася суперечка на ґрунті ревнощів та з приводу ймовірної зради, під час котрої вони розмовляли на підвищених тонах, кричали один на одного тощо, проте така суперечка не пов'язана з психологічним насильством по відношенню до ОСОБА_2 .. Тому, суддею не приймаються до уваги письмові пояснення ОСОБА_2 , надані нею 12.07.2024 року як особою, яка зазначена потерпілою, та містяться в матеріалах цієї справи про адміністративне правопорушення, до того ж, такі пояснення не були записані нею особисто, а лише з її слів.
Натомість пояснення ОСОБА_1 , надані ними безпосередньо під час судового розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, суддя приймає до уваги, й такі пояснення спростовують всі зібрані її матеріали, будь-яких інших доказів, котрі б у взаємозв'язку підтверджували, що в описаній ситуації мало місце домашнє насильство психологічного характеру, тобто має місце склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - матеріали цього судового провадження не містять.
Окрім того, встановлено, що на розгляді у Сколівському районному суді Львівської області перебуває цивільна справа за єдиним унікальним номером 453/1208/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, котра надійшла невдовзі після описаної суперечки, а саме 18.07.2024 року, й судове засідання призначено на 24.09.2024 року о 12:30 год., щостверджується інформацією про розгляд вказаної справи на офіційному вебпорталі «Судова влада України» Сколівського районного суду Львівської області у розділі «інформація для громадян з найменуванням ГРОМАДЯНАМ (https://sv.lv.court.gov.ua/sud1320/gromadyanam/csz/).
Такі встановлені обставини цієї справи про адміністративне правопорушення, у їх сукупності, дають судді підстави для висновку, що направлені до Сколівського районного суду Львівської області матеріали відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та їх аргументація у цілому не підтверджують в його діях складу наведеного адміністративного правопорушення, тобто домашнього насильства.
Європейський Суд з прав людини неоднократно висловлювався щодо порушення стандартів розгляду проваджень у справах про адміністративні правопорушення, з-поміж іншого у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський Суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 року № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
То ж суддя, враховуючи усе вищезазначене, у відповідності до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, що в діянні особи, який притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ст. 247 КУпАП, без необхідності повернення складеного відносно нього вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення.
Так, згідно пункту 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Крім того, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.
Керуючись статтями 8-9, 40-1, 173-2, 221, 245, 247, 251-252, 268-269, 276, 279-280, 283-285 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Копію постанови протягом трьох днів вручити під розписку або ж вислати особі, щодо якого її винесено , про що зробити відповідну відмітку у справі.
Копію постанови у той же строк вручити або висилати особі, яка зазначена потерпілою від адміністративного правопорушення, на її відповідне прохання про це.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.
Суддя Володимир МИКИТИН