Справа № 336/5410/24
Пр.3/336/3720/2024
05 серпня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Вайнраух Лідія Анатоліївна розглянула справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Запоріжжя, не працевлаштованого, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АА №341203 від 06.05.2024, - 05.05.2024 о 22-56 годині в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 умисно висловлював погрози (образи), давав ляпаса по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 , що проживає разом з ним, чим спричинив, пошкодив психологічне, фізичне здоров'я. Дії ОСОБА_1 під час складання протоколу кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 присутній не був, неодноразово повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. За змістом протокола обізнаний із місцем розгляду справи. Вимоги ст.268 КУпАП не свідчать про обов'язковість явки належним чином повідомленої особи у даній категорії справ. Клопотань та заяв від вказаної особи також не надходило протягом часу провадження справи в суді. На підставі викладеного, із урахуванням часу перебування справи в провадженні суду, вжиття всіх необхідних заходів для повідомлення особи, суддя вважає можливим розглянути справу за її відсутності, що не суперечить ч.1 ст.268 КУпАП.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
У вказаній нормі закону надано й визначення різновидів домашнього насильства. Так, економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно з ч.1 ст.29 вказаного нормативно-правового акту, кривдник, який порушив вимоги спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, несе відповідальність відповідно до закону. До таких спеціальних заходів за змістом ст.24 Закону належать терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника; взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Оцінивши в сукупності наявні докази, суддя дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з такого.
Відповідно до ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, а судове рішення згідно закону повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За вимогами ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, склад правопорушення має бути чітко визначеним у відповідності до диспозиції кожної окремої норми, становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і, водночас, достатні для притягнення особи до юридичної, зокрема, адміністративної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Крім того, вимоги до протокола містяться у ст.256 КУпАП, зокрема, стосовно зазначення суті адміністративного правопорушення.
Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, може наставати у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само у разі невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення у графі "склад адміністративного правопорушення" посадова особа, якою складено протокол, не визначила, що ОСОБА_1 вчинено саме домашнє насильство, що саме внаслідок його дій могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої, як цього вимагає диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В даному випадку, завдання шкоди психічному чи фізичному здоров'ю потерпілого є необов'язковим для наведеної кваліфікації, за умови, якщо дії особи не свідчать про наявність складу кримінального правопорушення, проте, саме на стадії складання протоколу має бути визначено, чи завдана шкода з боку особи, відносно якої складено протокол, потерпілому, або такого наслідку не настало.
Постанова суду згідно зі ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на фактичних обставинах справи, встановлених під час її розгляду, але й на достатніх, беззаперечних доказах.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Натомість, в даному випадку суд позбавлений можливості на виконання ст.33 КУпАП визначити характер вчиненого правопорушення, оцінити ступінь вини особи, що враховується при призначенні стягнення у сукупності із наявними доказами.
Суддя при розгляді справи виходить з того, що фактичні дані стосовно правопорушення, склад та подія його вчинення мають бути викладені у протоколі в суворій відповідності до диспозиції статті, але, в даному випадку, з огляду на його зміст, об'єктивна сторона правопорушення як система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують його зовнішню сторону, вичерпно не визначена. Так, до об'єктивної сторони адміністративного правопорушення відноситься не лише саме протиправне діяння - дія чи бездіяльність та час, місце, умови, способи й засоби вчинення правопорушення, а й шкідливі наслідки діяння, причинний зв'язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що наступили.
Вказаний недолік не може бути виправлений під час розгляду справи або шляхом доопрацювання протоколу із врахуванням вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України №1376 від 06.11.2015, зареєстрованого в МЮУ 01.12.2015 за № 1496/27941.
Разом з цим, ч.1 ст.251 КУпАП врегульовано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути належним доказом на підтвердження події та складу адміністративного правопорушення.
Суддею встановлено істотні недоліки у надісланих на розгляд суду матеріалах, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, а саме, докази на підтвердження винуватості особи, відносно якої складено протокол, не є читабельними, а саме копія термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №176398, виготовлена шляхом здійснення неякісної копії.
Разом з цим, письмові пояснення потерпілої заповнені нерозбірливим почерком, з яких по суті поставлених запитань не вказано коли саме відбулася подія - точна дата відсутня, тому суддя не може вважати такі пояснення належним доказом. Крім того, до матеріалів справи не долучено й докази на підтвердження родинних відносин між зазначеними у протоколі особами.
При цьому, суддя зауважує, що відповідно п.15 розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена Наказом МВС від 06.11.2015 №1376, та зареєстрована в МЮУ 01.12.2015 за №1496/27941 до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
У судовому засіданні відтворено компакт-диск, на якому відображено, прибуття наряду поліції на виклик, час на відеозаписі зафіксований о 23-09 годині, тобто не підтверджує факту вчинення домашнього насильства за обставин, викладених в протоколі.
Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не може виходити за межі наданих йому повноважень.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини» (Lutz v. Germany), «Отцюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany)), «Девеєр проти Бельгії» (Deweer v. Belgium), «Адольф проти Австрії» (Adolf v. Austria) та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.
Згідно з п.3 ч.1, ч.2 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про закриття справи при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, тому провадження в справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.9, 173-2, 245, 247, 256, 280, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження в адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст. 294 КУпАП у взаємозв'язку з положеннями п.8 ч.3 ст.129 Конституції України N 2-рп/2015 від 31.03.2015).
Суддя Л.А. Вайнраух
Постанова набрала законної сили “___”_____________ 20___рік
Дата видачі постанови “___”_____________ 20___рік