ЄУН 337/5452/19
1-кп/337/19/2024
05 серпня 2024 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12
захисників - адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.2,3 ст.189 КК України, ОСОБА_12 за ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.3 ст.189, ч.3 ст.190, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_7 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_9 за ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_10 за ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_11 за ч.2 ст.189 КК України,
В провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження, в межах якого до обвинуваченого ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який останнього разу продовжено на строк до 19.08.2024.
05.08.2024 прокурор Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_19 подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 2-х місяців, яке мотивує тим, що ризики, які були підставою для застосування цього запобіжного заходу - можливість переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, на даний час не зникли, не зменшилися та продовжують існувати. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам. Так, ОСОБА_12 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду тяжких кримінальних правопорушень. Під час судового провадження вчинив ще ряд тяжких кримінальних правопорушень і обвинувальні акти за його обвинуваченням перебувають в провадженні суду. Крім того, вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.01.2024 ОСОБА_12 засуджений за ч.1 ст.190 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік. В межах вказаного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_12 неодноразово не з'являвся в судове засідання, причини неявки не повідомляв, що унеможливлювало здійснення судового розгляду. В межах вказаного кримінального провадження до ОСОБА_12 було застосовано запобіжний заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_12 продовжив порушувати процесуальні обов'язки, в т.ч. покладені судом в межах застосування домашнього арешту, неодноразово не з'являвся в судове засідання без поважних причин, вчинив інше кримінальне правопорушення, тобто раніше застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту виявився недієвим для запобігання наявним ризикам. Також слід врахувати, що ОСОБА_12 офіційно не працевлаштований, відомості про наявність у нього стабільних законних джерел доходу та стійких соціальних зв'язків, наявність утриманців відсутні.
Згідно з ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання. Проти клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на заставу заперечив, пославшись на його безпідставність.
Прокурори ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також підтримали клопотання про продовження строку тримання під вартою, клопотання сторони захисту вважають безпідставним.
Обвинувачений ОСОБА_12 та його захисник - адвокат ОСОБА_18 проти задоволення клопотання прокурора заперечували, заявили клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на заставу, пославшись на те, що заявлені прокурором ризики є недоведеними, вина ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень ще не доведена. За обвинувальним вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя він засуджений за кримінальне правопорушення, яке вчинив після інкримінованих. Обвинувачений має постійне місце проживання, уклав шлюб, створив сім'ю та має намір вести нормальний спосіб життя. Під час перебування під вартою він зробив висновки щодо своєї поведінки, усвідомив негативні наслідки від своїх дій. Вважають, що за таких обставин тримання його під вартою є занадто суворим та нерозумним. Тому просять змінити його на заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатної особи, виходячи з того, що ОСОБА_12 на цей час не працює, будь-яких заощаджень з дружиною не має, його батько готовий внести за нього заставу в зазначеному розмірі.
Інші обвинувачені та їх захисники підтримали клопотання обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника - адвоката ОСОБА_18 .
Вислухавши думку учасників справи, суд приходить до такого.
Відповідно до ст.3,8 Конституції України, ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до ст.176,177,183,ч.1 ст.194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування відповідного запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим. Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що певні обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Так, наразі ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.3 ст.189, ч.3 ст.190, ч.1 ст.263 КК України, які є умисними тяжкими злочинами, в т.ч. корисливими, крім ч.2 ст.146 КК України, яке є нетяжким злочином.
Виходячи з практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочину та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою, однак є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Крім того, стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, тому на цій стадії провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
В даному випадку суд вважає, що клопотання прокурора містить достатньо даних для висновку про причетність обвинуваченого ОСОБА_12 до інкримінованих йому правопорушень.
Також суд враховує, що ризиком є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».
Обвинувачений ОСОБА_12 на момент вчинення кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується в межах даного кримінального провадження, дійсно був раніше не судимий. Однак кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.190, ч.1 263 КК України, згідно з пред'явленим обвинуваченням він вчинив в липні 2022р., тобто під час здійснення судового розгляду кримінального провадження за його обвинуваченням за ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.3 ст.189 КК України та під час дії воєнного стану в Україні. Крім того, вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.01.2024, який набрав законної сили 16.02.2024, ОСОБА_12 засуджений за ч.1 ст.190 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив в листопаді 2023 року, тобто під час судового розгляду цього кримінального провадження, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом.
Доказів наявності у обвинуваченого ОСОБА_12 стабільного джерела доходу та стійких соціальних зв'язків немає, неповнолітніх дітей та інших утриманців він не має. Документів на підтвердження укладання ОСОБА_12 шлюбу сторона захисту не надала.
Також суд враховує, що раніше в судові засідання обвинувачений ОСОБА_12 , будучи достовірно обізнаним про судовий розгляд, неодноразово не з'являвся за невідомими причинами, доказів поважності причин неприбуття суду не надав, ухвали суду про його привід не виконувались через неможливість встановити місце його фактичного перебування, він оголошувався у розшук.
В межах вказаного кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_12 ухвалою суду від 24.09.2023 було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Однак останній, будучи зобов'язаним прибувати до суду за першим викликом у призначений час та належним чином повідомленим про судовий розгляд, неодноразово, а саме, 30.10.2023, 27.11.2023, 19.01.2024 та 09.02.2024, не прибув в судове засідання без поважних причин, що фактично і було підставою для зміни йому вказаного запобіжного заходу на тримання під вартою.
Отже, вказані обставини, на думку суду, свідчать про можливість обвинуваченого ОСОБА_12 переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення як ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Зазначені ризики на даний час не змінилися та не відпали, а навпаки є надзвичайно високими тавиправдовують подальше його тримання під вартою. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, на думку суду, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, а характер та ступінь тяжкості діяння, в якому він обвинувачується, сукупність вказаних вище обставин однозначно свідчать про наявність на даний момент конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Таким чином, застосований до обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідпродовжити до 2-х місяців, задовольнивши тим самим клопотання прокурора повністю.
Разом з тим, продовжуючи обвинуваченому строк тримання під вартою, виходячи із системного аналізу положень ч.3,4 ст.183 КПК України, практики ЄСПЛ, враховуючи тривалість тримання ОСОБА_12 під вартою, встановлені судом ризики, беручи до уваги характер протиправних діянь, в яких обвинувачується ОСОБА_12 , розмір завданої ними шкоди, суд вважає можливим визначити заставу як альтернативний запобіжний захід відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400,00грн.
Підстав для беззаперечної неможливості застосування такого альтернативного запобіжного заходу на цій стадії кримінального провадження судом не встановлено.
В той же час, взадоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на заставу суд вважає необхідним відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю. Жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні доводів сторона захисту не надала.
Керуючись ст.2,176-178,182,183,194,196,199,201,331 КПК України,
Клопотання прокурора ОСОБА_19 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізьке СІЗО» до 2-х місяців, тобто до 04 жовтня 2024 включно.
Визначити альтернативний запобіжний захід - заставу - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, а саме 151 400,00грн. (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста гривень 00 копійок), яка може бути внесена на депозитний рахунок Хортицького районного суду м.Запоріжжя (рахунок UA378201720355249002000001205 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700).
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки: 1) прибувати до суду у визначений ним час; 2) не відлучатися з м.Запоріжжя без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи, 4) не відвідувати розважальні заклади, клуби, кафе, ресторани, бази відпочинку.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_18 та обвинуваченого ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на заставу - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1
05.08.2024