Суддя ОСОБА_1 .
Справа № 644/6100/24
Провадження № 1-кс/644/959/24
05.08.2024
05 серпня 2024 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі представника потерпілого - адвоката ОСОБА_3
розглянувши клопотання ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221180001203 від 02.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст. 289 КК України,-
ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна по кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221180001203 від 02.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст. 289 КК України.
Заявник в клопотанні зазначив, що він ОСОБА_4 був власником автомобіля СhегуTiggo 2 державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Зазначений автомобіль у 2019 році був викрадений з автомобільної стоянки, що розташована у АДРЕСА_1 .
У провадженні СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12023221180001203 за ч.1 статті 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом), розпочатого за заявою ОСОБА_4 .
Під час здійснення досудового розслідування було встановлено місце знаходження викраденого автомобіля, що належав ОСОБА_4 та була встановлена фізична особа, що на даний час володіє автомобілем - ОСОБА_5 ..
Оскільки місце знаходження викраденого автомобіля було встановлено, транспортний засіб був знятий з розшуку.
Наприкінці лютого 2024 року ОСОБА_4 звернувся до слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 із клопотанням про накладення арешту на викрадений автомобіль.
Постановою від 01.03.2024 року слідчим було відмовлено у задоволенні клопотання потерпілого на тій підставі, що ОСОБА_5 , є добросовісним набувачем автомобіля.
ОСОБА_5 був четвертим покупцем за дуже короткий термін, таким чином слідчий, на думку заявника, не обгрунтовано визнає факт добросовісного набуття ОСОБА_5 викраденого майна, адже суттєвих обставин придбання ОСОБА_5 транспортного засобу не було встановлено слідчим. Тобто, ОСОБА_5 міг бути одним із осіб, які були задіянні в процесі викрадення та незаконного перепродажу викраденого автомобіля.
У ході досудового розслідування справи ОСОБА_5 був допитаний в якості свідка і слідчий зробив висновок, що дана фізична особа є добросовісним набувачем майна ОСОБА_4 ..
У зв'язку із тим, що автомобіль був знятий з розшуку, у його сьогоднішнього власника ОСОБА_5 , на думку заявника є можливості здійснити продаж транспортного засобу з ціллю уникнути обов'язку повернути викрадений автомобіль його першому законному власнику - ОСОБА_4 ; має можливість здійснити переоформлення транспортного засобу на іншого власника з подальшим приховуванням автомобілю.
Відсутність арешту викраденого майна сприяє можливості подальшого продажу автомобіля.
Заявник ОСОБА_4 в судові засідання не з'явився, його представник адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про розгляд клопотання судом в судове засідання не з'явився.
Слідчий суддя, перевіривши матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом ВП № 1 ХРУП № 2 ГУ НП в Харківської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221180001203 від 02.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст. 289 КК України.
За матеріалами кримінального провадження, під час здійснення досудового розслідування було встановлено місце знаходження викраденого автомобіля, що належав ОСОБА_4 та була встановлена фізична особа, що на даний час володіє автомобілем - ОСОБА_5 .
Оскільки місце знаходження викраденого автомобіля було встановлено, транспортний засіб був знятий з розшуку.
Наприкінці лютого 2024 року ОСОБА_4 звернувся до слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 із клопотанням про накладення арешту на викрадений автомобіль.
Постановою від 01.03.2024 року слідчим було відмовлено у задоволенні клопотання потерпілого на тій підставі, що ОСОБА_5 , є добросовісним набувачем автомобіля.
У ході досудового розслідування справи ОСОБА_5 був допитаний і слідчий зробив висновок, що дана фізична особа є добросовісним набувачем майна ОСОБА_4 ..
На думку заявника, у зв'язку із тим, що автомобіль був знятий з розшуку, ОСОБА_5 має всі можливості здійснити продаж транспортного засобу уникнути обов'язку повернути викрадений автомобіль його першому законному власнику - ОСОБА_4 , має можливість здійснити переоформлення транспортного засобу на іншого власника з подальшим приховуванням автомобілю.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження; пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із видів заходів забезпечення є арешт майна.
Слідчим суддею також встановлено, що у червні 2024 року ОСОБА_4 звернувся до слідчого з цивільним позовом.
Обґрунтуванням цивільного позову слугував той факт, що у червні 2024 року на адресу представника ОСОБА_4 надійшов лист від заступника керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_7 вих. № 51-2916-23 від 04.06.2024 року. Згідно змісту даного листа повідомлялося, що автомобіль був відчужений ОСОБА_8 (колишньою дружиною позивача).
12.07.2024 року ОСОБА_4 отримав відповідь від слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області № Є-332/119-66/15 від 28.06.2024 року, де цивільному позивачу було повідомлено, що цивільний позов було долучено до матеріалів кримінального провадження.
Відповідно до п. 1 статті 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Заявник ОСОБА_4 , він же цивільний позивач у кримінальному провадженні відкритому за його зверненням за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 289 КК України просить про арешт майна - автомобіля саме з метою забезпечення заявленого ним у кримінальному провадженні цивільного позову.
Згідно положень статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
У кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221180001203 від 02.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст. 289 КК України жодній особі підозра не пред'явлена. Будь які ознаки, щодо недобросовісності громадянина ОСОБА_5 , як встановленого власника автомобіля, тобто набувача автомобіля - в ході досудового розслідування не встановлені.
Більш того за листом заступника керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_7 вих. № 51-2916-23 від 04.06.2024 року заявнику ОСОБА_4 повідомлялося, що автомобіль був відчужений ОСОБА_8 (колишньою дружиною позивача).
Слідчим суддею також враховано, що заявлений ОСОБА_4 у кримінальному провадженні цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заявлений саме до відповідача ОСОБА_8 , а не сьогоднішнього власника громадянина ОСОБА_5 .
За матеріалами кримінального провадження - автомобіль СhегуTiggo 2 державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , речовим доказом по справі, в установленому КПК порядку, не визнавався.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно статті 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Друга частина, пункт 10 статті 170 КПК України безальтернативно визначає, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно, що перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Керуючись ст.ст.170 - 173, 309, 372 КПК України, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221180001203 від 02.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст. 289 КК України,- а саме автомобіля СhегуTiggo 2 державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1