Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/607/24
№ провадження 3/624/290/24
Іменем України
селище Кегичівка 01 серпня 2024 року
Суддя Кегичівського районного суду Харківської області Куст Н.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, протокол серії ААД №289493 від 11 липня 2024 року, відповідно до якого
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець с. Шляхове Кегичівського району Харківської області, українець, громадянин України, ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , освіта середня-спеціальна, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працює водієм ПП «Агропрогрес», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
-за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу серії ААД №289493, 10 липня 2024 року о 23 год 55 хв ОСОБА_1 керував автомобілем за адресою вул. Шевченка, с. Шляхове Красноградського району Харківської області перебуваючи в стані алкоголього спяніння, зі згоди водія проведено освідоцтво на алкотестер тест № 703, результат 1,25 % проміле, водія відсторонено від подальшого керування транспортного засобу.
Чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України, у зв'язку з цим його дії були кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину заперечив, просить провадження у справі відносно нього закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вважає, що працівники поліції не мали законних підстав для складання протоколу, оскільки він не керував транспортним засобом, а лише стояв на узбіччі, та не планував нікуди їхати. Проте працівникаи поліції зупинились біля нього, попросили надати посвідчення водія, провели освідоцтво на Драгер та почали складати протокол. Не роз'яснювали права, зокрема щодо права не свідчити проти себе, та направлення на освідоцтво в лікарню виписали після складання протоколу. Вказував працівникам поліції про бажання пройти осідоцтво в мед закладі, проте ними було це проігноровано, зазначивши що він має право самостійно прибути в медичний заклад для проходження освідоцтва протягом двох годин та не на власному транспортному засобу, оскільки заборонено йому рух.
До протоколу серії ААД № 289493 від 11 липня 2024 року складеного об 00 год 05 хв долучено:
- роздруківку результатів приладу газоаналізатора ALCOTEST 6810, який 11 липня 2024 року о 00:00 год зафіксував результат тесту 1.25 % (проміле) вмісту алкоголю в організмі ОСОБА_1 , в цій же роздруківці алкотесту зазначено, що останнє калібрування приладу відбулося 28 вересня 2023 року;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому вказано, що результат алктостеру Драгер склав 1,25% проміле, помітка з результатом згоден підпису особи, стосовно якої проводиться огляд не містить;
- направлення на огляд в заклад охорони здоровя складеного 11 липня 2024 року об 00 год 15 хв, з відміткою, що особу на огляд у заклад охорони здоров'я доставив інспектор СПД №1 ВП №1 Красноградського РВП Михайлюк С.М., та вказане направлення отримав ОСОБА_1 (підпис міститься);
- пояснення;
- диск із відеофайлами.
В судовому засіданні було оглянуто відеозаписи, надані співробітниками поліції, що долучені до протоколу. На відео не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Працівники поліції зупинилися біля припаркованого автомобіля, та запитали прізвище особи, після цього попросили документи ОСОБА_1 , а саме посвідчення водія, запитали чи останній вживав алкогольні напої. Зафіксовано, як ОСОБА_1 продуває драгер та вказує, що вживав алкоголь. Поліцейськими під відеофіксацію після продування ОСОБА_1 драгеру не пропонується пройти огляд в лікарні, виписано направлення вже після складання протоколу та роз'яснено, що він має право протягом двох годин пройти самостійно освідоцтво в лікарні. ОСОБА_1 вказує про бажання пройти освідоцтво саме в медичному закладі.
Оглянутий відеозапис не містить роз'яснення поліцейським ОСОБА_1 права не свідчити проти себе перед тим як задавати відповідні запитання, які викривають особу.
Заслухавшипояснення особи, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч.1 ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу, у даному випадку на органи Національної поліції.
Відповідно до п. 2.9 а) постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001 року: «2.9. Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме ст. 256, детально регламентує питання, що пов'язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Також ці питання врегульовані і галузевими нормативно-правовими актами, органу які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, у даному випадку Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853.
Відповідно до положень ст. 255 КУпАП складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, віднесено до компетенції органів внутрішніх справ (Національної поліції), які на виконання вимог ст. 256 КУпАП, повинні перевірити та зазначити в протоколі відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно роз'яснень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, судам при розгляді справ необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247 і 280 КУпАП.
Сам протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 289493 від 11 липня 2024 року не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.
Ознайомившись з наданими доказами, суддя вважає, що об'єктивно факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння не доведений, належні докази в матеріалах справи відсутні та не здобуті судом в ході розгляду справи, зокрема під час перегляду відеозапису події, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 289493.
Порядок проходження огляду на визначення стану сп'яніння, визначено чинним законодавством України, а саме - ст. 266 КУпАП, а також відомчими та міжвідомчими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку, зокрема Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України №1103 від 17 грудня 2008 року.
Зокрема, ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Крім того, Згідно з п.9 Розд.11 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженої Постановою КМ України від 17 грудня 2008 року №1103 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
В направленні вказано, що особу ОСОБА_1 на огляд у заклад охорони здоров'я доставив інспектор СПД №1 ВП №1 Красноградського РВП Михайлюк С.М.
Результати освідоцтва з закладу охорони здоровя в матеріалах справи відсутні. Так і відсутні відомості щодо роз'яснення працівником поліції права ОСОБА_1 на доставку його до найближчого закладу охорони здоров'я. Натомість на відеозаписі зафіксовано, як в супереч вказаної інструкції працівник поліції вказав, що він може самостійно пройти освідоцтво у лікарні протягом двох годин і не на власному автомобілі, оскільки він відсторонений від керування ним.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні і допустимі докази того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в лікарні. В акті огляду на стан алкогольного спяніння відсутній підпис ОСОБА_1 щодо згоди, та відсутній запис про відмову від підпису.
Суддя зауважує, що працівниками поліції не було дотримано визначеного законодавством порядку проходження огляду на визначення стану сп'яніння, а суть правопорушення, зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення не грунтується на фактичних обставинах справи та зібраних доказах.
Окрім того ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав того, що керував транспортним засобом в стані сп'яніння та даних про це наданий до суду відеозапис не містить.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію»:
1. Поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:
1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
2. У період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що поліцейський попросив надати посвідчення водія, що неузгоджено з нормами вище зазначеного. Іншого матеріали справи не містять.
Також при складанні протоколу було порушено право особи не свідчити проти себе, оскільки таке право поліцейським ОСОБА_1 роз'яснено не було до моменту складання протоколу.
Ст.63 Конституції України гарантує особі право не свідчити проти себе.
Статтею 18 чинного КПК України теж гарантовано свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї та передбачено, що: «1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. 2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права. 3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення».
Тоді як винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01 листопада 1950 року передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його вину працівниками поліції не доведено належним чином, а представлені суду докази не є такими, що беззаперечно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Виходячи з викладеного ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки "поза розумним сумнівом" належними та допустимими доказами вина останнього не доведена, а обставини зазначені в протоколі - не підтверджені.
Таким чином, під час судового розгляду в діях ОСОБА_1 встановлено відсутність самої події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, встановлені обставини справи, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 130, 283, 284, 287-289 КУпАП, суддя
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу в апеляційний суд Харківської області через Кегичівський районний суд Харківської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Н.М. Куст