Справа № 638/13276/21
Провадження № 2-п/638/134/24
05 серпня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретаря Поддубкіної А.В.,
за участю
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
10.06.2024 представник відповідача ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення. В обґрунтування заяви зазначила, що відповідач був знятий з реєстрації за адресою, яка вказана у позові та за якою йому було направлено кореспонденцію. Вказані обставини унеможливили отримання відповідачем будь-яких кореспонденцій із суду. Відповідач не був обізнаний про факт існування спору, жодної інформації про час та місце розгляду справи не мав, не отримував копію позову з доданими до неї документами та був позбавлений можливості ознайомитись зі змістом позову. ОСОБА_1 не мав перевіряти судові реєстри щодо можливих судових рішень, оскільки, кошти особисто не отримував, а відтак не вважав своїм обов'язком їх повертати, кошти були отримані цивільним чоловіком рідної сестри ОСОБА_4 , який запевняв, що позика повертається і відповідача немає підстав хвилюватись. Про існування рішення суду відповідач дізнався із застосунку Дія. Повний текст рішення суду відповідачу вручено не було, матеріали справи не містять доказів отримання копії судового рішення. Тільки 17.05.2024 відповідач отримав належним чином оформлену копію заочного рішення суду. З заочним рішенням відповідач не погоджується, оскільки позивач звернулась до суду з пропуском строку позовної давності. Окрім того, рішенням суду стягнуто з відповідача індекс інфляції, який може бути стягнуто за грошове зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті, у цьому випадку предметом грошового зобов'язання є грошові кошти, виражені у гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, у зв'язку витрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюється еквівалентом іноземної валюти. Нараховані інфляційні витрати не відповідають договору позики, чинному законодавству та практиці Верховного Суду. Позивачм розраховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, однак 04.07.2020 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України короновірусної хвороби», відповідно до якого позичальник звільняється від обов'язків сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафів, пені за таке прострочення. Також відповідач не погоджується з розміром витрат на правову допомогу, які з нього стягнуті та вважає їх штучно завищеними щодо іншої сторони. У зв'язку з чим позивач просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення та призначити справу до судового розгляду.
22.07.2024 від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в обгрунтування яких зазначено, що матеріали справи містять докази про завчасне направлення повідомлень та копій процесуальних документів на адресу відповідача, крім того, судом були зроблені оголошення про виклик відповідача. Відповідно до матеріалів справи відповідач у договорі позики власноруч написав розписку де зазначив адресу реєстрації та проживання АДРЕСА_1 , під час отримання позики відповідач був пред'явлений паспорт, у якому також було зазначено місце проживання АДРЕСА_1 . Зняття відповідач з реєстрації та неповідомлення про це позивача свідчить про намагання уникнути відповідальності за непогашення заборгованості. Щодо строку позовної давності представник позивача вказує, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширенню коронавірусної хвороби» строк позовної давності продовжено на строк дії такого карантину. Інфляційні витрати нараховані відповідно до вимог законодавства. Щодо неустойки позивач вказує, що у Законі не передбачено списання нарахованої неустойки, а встановлено конкретний пільговий період, протягом якого позичальник звільняється від обов'язку сплати штрафні санкції, однак, такий обов'язок знову виникає у позичальника після закінчення зазначеного строку. Представник позивача просить залишити заяву про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що вона перебуває у відряджені поза межами міста Харкова.
Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду заяви про перегляд заочного рішення, оскільки позивачем не надано підтвердження перебування її у відрядженні, окрім того, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали заяву, просили скасувати заочне рішення та призначити справу до судового розгляду, з підстав викладених у заяві.
Суд, вислухавши відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:
Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 03.11.2022 стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики №20/09/17-9 від 20.09.2017 у сумі 66675,88 грн, судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги - 49337,79 грн та судовий збір - 6667,58 грн.
Зазначене заочне рішення направлено відповідачу рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням, проте не отримано останнім, конверт повернуто на адресу суду з поміткою «за закінченням терміну зберігання». Фактично копію заочного рішення отримано представником відповідача в суді 17.05.2024, про що свідчить розписка (а.с. 83 зворотна сторона).
Звертаючись до суду з заявою про перегляд заочного рішення відповідач зазначає, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки не отримувала судових повісток та взагалі не знав про існування судового процесу.
Матеріали справи містять супровідний лист про направлення копії ухвали про відкриття провадження, копії позову з додатками, який повернутий до суду з поміткою «за закінченням терміну зберігання».
Окрім того, до матеріалів справи долучено повістку, яка направлено рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням, яка також повернута на адресу суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Також, судом було зроблено оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), якого невідоме.
П. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За правилами п. 11 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи
Враховуючи викладене, відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи
Відповідач вказує, що судом при ухваленні рішення не враховано, що позовну заяву пред'явлено поза межами строку позовної давності.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23), від 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20 (провадження № 61-16716св21).
З цього випливає, що у разі закінчення строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.
Відповідно до ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Суд приходить до висновку, що відповідачем не зазначено та не доведено належними доказами, що докази, на які він посилається у заяві про перегляд заочного рішення мають істотне значення для правильного вирішення справи. Окрім того, докази, на які посилається відповідач були предметом розгляду при ухвалення судового рішення.
Отже, оскільки, докази, на які посилається відповідач в обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення, були предметом дослідження суду при заочному розгляді справи та враховані при її вирішені, доказів того, що відповідач не з'явився у судове засідання або не подав відзив з поважних причин не надано, суд вважає, що є всі підстави для відмови у скасуванні заочного рішення суду.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.
Згідно з ч.4 ст.287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Приписами ч.3 ст. 284 ЦПК України встановлено, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Оскільки відповідачем доведено, що строк для подання заяви про перегляд заочного рішення пропущено з поважних причин, так як копію рішення отримано лише 17.05.2024, суд приходить до висновку про поновлення пропущеного строку.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що строк для звернення з заявою про перегляд заочного рішення може бути поновлений.
Керуючись ст.ст.287,288 ЦПК України, суд,-
Поновити відповідачу ОСОБА_1 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
СУДДЯ - І.В. СЕМІРЯД