Справа № 638/9950/24
Провадження № 1-кп/638/1609/24
Іменем України
05 серпня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши в судовому засіданні у залі суду в м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000284 від 23.02.2024 року, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Капитолівка Ізюмського району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -
В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024220000000284 від 23.02.2024 року, відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики встановлені під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме передбачені п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого, ОСОБА_4 вказала, що зазначені прокурором ризики є необґрунтовані. Просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Обвинувачений, ОСОБА_5 , підтримав думку свого захисника.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
16 квітня 2024 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 14 червня 2024 року включно, який було продовжено до 09 серпня 2024 року.
Згідно ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно п. 4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, яке є особливо тяжким злочином. Санкція частини ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Необхідність продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 .. обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.
Окрім того, суд враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, останній може переховуватись від суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого судом враховується наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 , розуміючи в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах збройної агресії російської федерації проти України, може переховуватись від суду, зокрема на території російської федерації чи тимчасово окупованих частинах території України;.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, суд вважає що є доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 достовірно розуміє суть злочину та передбачену за його скоєння кримінальну відповідальність, має реальну можливість впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, в тому числі тих, яким відомо про вчинення злочину відносно якого проводилось вказане досудове розслідування, різними способами (залякування, надання матеріальних цінностей в обмін на зміну показань тощо), що може призвести до зміни їх показань.
Відповідно до ст. 178 КПК України установлено вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 особливо тяжкого кримінального правопорушення. Стан його здоров'я та вік не перешкоджає продовженню запобіжного заходу - тримання під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, дані про особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, тому вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки, відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 183, 197, 199, 331, 369, 372 КПКУкраїни суд,-
постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, строком до 03 жовтня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1