справа № 619/5697/24
провадження № 3/619/1569/24
іменем України
2 серпня 2024 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Пруднікова О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого: ТОВ «Акваізол» с-ще Солоницівка Харківського району Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП,
встановила:
11.07.2024 ПОГ СВГ ВП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області майором поліції Омельченком І.І. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 256136, відповідно до якого 08.07.2024 близно о 01 год 50 хв за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, гучно висловлювався брутальною лайкою, на зауваження не реагував.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся за номером телефону, зазначеним у матеріалах справи, про що свідчить довідка про доставку повідомлення. Водночас, матеріали справи містять заяву, у якій просить здійснити розгляд справи без його участі, вину визнає.
До того ж, ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно розгляд справи у суді, про що маються відповідні дані у протоколі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 41 рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, однак судом вичерпані заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вважає можливим проводити судовий розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
З об'єктивної сторони, хуліганство, незалежно від виду відповідальності (адміністративної чи кримінальної), характеризується порушенням громадського порядку, а з суб'єктивної сторони - умисною виною та мотивом явної неповаги до суспільства.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» дрібне хуліганство - це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти. При цьому хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.
Об'єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку, який полягає у врегульованій соціальними нормами системі відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, забезпечення спокійної обстановки суспільного життя.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є зокрема нецензурна лайка, а саме найбільш цинічні лайки, висловлювання щодо сфери статевих відносин, непристойні висловлювання у громадських місцях, образливе ставлення до громадян, а саме докучлива поведінка, пов'язана з образливими діями, що зневажають честь та гідність людини, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час, пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах. Для всіх цих випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення нав'язати свою волю, а точніше свавілля.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його вчинення, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони (Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005 № 2899-IV).
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих - головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.
З аналізу вказаної норми вбачається, що дрібне хуліганство має місце тоді, коли нецензурна лайка мала місце в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії та коли такі дії призвели до порушення громадського порядку і спокою громадян.
Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджується наявність обов'язкового елементу об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме - наслідків протиправних дій особи у вигляді порушення громадського порядку і спокою громадян таНЕ зазначено про це у протоколі про адміністративне правопорушення, а також наявності саме громадського місця.
Суд зазначає, що сам факт висловлювання особою брутальною лайкою без настання наслідків, які свідчать про порушення громадського порядку і спокою громадян не утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Матеріали справи містять заяву і пояснення ОСОБА_2 , у яких вона зазначила, що 08.07.2024 близько о 01 год 30 хв за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, гучно висловлювався нецензурною лайкою, кидав каміння у свій будинок, внаслідок чого розбив вікно у коридорі будинку.
Також матеріали справи містять пояснення ОСОБА_1 , в яких він зазначає, що 08.07.2024 близно о 01 год 30 хв він зі своїми знайомими зайшов до свого будинку за адресою: АДРЕСА_1 та просив у своєї матері ключі від свого транспортного засобу, проте вона йому їх не дала, оскільки він був у стані алкогольного сп'яніння. Після цього мати зайшла до будинку та зачинила двері, що ОСОБА_1 не зміг потрапити до будинку. ОСОБА_1 взяв металеву палку і почав нею бити по вхідним дверям будинку, від чого їх пошкодив. Потім почав кидати каміння, внаслідок чого розбив вікна. При цьому висловлювався нецензурною лайкою.
Отже, із наявних у справі доказів убачається, що між ОСОБА_1 та його матір'ю відбувся конфлікт, однак виключена об'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення, оскільки подія мала місце не у громадському місці, а поблизу будинку АДРЕСА_1 , яке не може вважатися громадським місцем, а, отже, подія не порушила громадський порядок.
Хуліганство, як правопорушення, виключається за наявності таких умов: конфлікт має місце між знайомими, на ґрунті особистих неприязних відносин, тобто без мотивів явної неповаги до суспільства. У такому випадку дії сторін у конфлікті визнаються правопорушенням в залежності від шкоди, яка спричинена фактично та від передбачення кримінальної чи адміністративної відповідальності за спричинення такої шкоди.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність належних, достатніх і переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_1 08.07.2024 вчинив дрібне хуліганство.
У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин суть порушення, яке має значення для справи, сформульовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Саме цей документ встановлює в чому полягає суть правопорушення, тоді як суд, покликаний винести постанову, має лише обмежені повноваження щодо встановлення наявності / відсутності вини у скоєному.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Зазначене має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки неправильне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, унеможливлює визнання судом, здобутих по справі доказів, належними та допустимими, в розумінні вимог статті 251 КУпАП.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як встановлено статтею 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 247 КУпАП, визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 284 КУпАП, постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя
постановила:
Провадження по справі стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.
Суддя О. В. Пруднікова