05 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/18423/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція"
про визнання господарського договору недійсним та застосування наслідків недійсності договору (господарського зобов'язання),
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про: визнання недійсним договору про надання послуг від 18.08.2021 №11-124-01-21-15376 (далі - Договір); застосування наслідків недійсності Договору та стягнення з відповідача вартості наданих послуг за Договором у розмірі 2 035 578,00 грн.
2. Господарський суд міста Києва рішенням від 14.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022, в задоволенні позову відмовив.
3. Верховний Суд постановою від 21.06.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 скасував, а справу направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, в задоволенні позову відмовив.
5. 13.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, в якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсним Договору та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
6. 17.07.2024 до Верховного Суду надійшли заперечення Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" проти відкриття касаційного провадження, у яких вказує про відсутність обґрунтування подібності правовідносин у цій справі та у справі, на висновки Верховного Суду із якої посилається скаржник.
7. 18.07.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання скаржника, у якому просить відхилити заперечення Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та відкрити касаційне провадження.
8. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
9. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.
10. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
11. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
12. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).
13. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
14. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
15. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
16. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
17. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
18. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
19. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
20. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
21. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
22. Скаржник з посиланням на положення п.1 ч.2 ст.287 ГПК зазначає, що підставою касаційного оскарження є те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновку Верховного суду у подібних правовідносинах, а саме висновки постанови з Верховного суду від 30.03.2023 у справі №420/11945/21 (що виключення пунктів з Договору, а також зміна пунктів Договору є порушенням ч.4 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" і не є конкретизацією умов Договору). Також скаржник посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №160/13963/22, від 18.06.2021 у справі №927/491/19.
23. Однак, окрім цього, скаржник зазначає, що: "суд апеляційної інстанції не встановив обставини зміни умов Договору в порівнянні з наданими доказами і необґрунтовано, як і суд першої інстанції зазначив, що клопотання про призначення експертизи є необґрунтованим. Позивачем надано низку доказів, які підтверджують, що позивач не підписував редакцію Договору, а давав згоду у складі тендерної пропозиції на підписання проекту Договору (складова тендерної документації). Окрім наданих доказів разом з позовною заявою, позивачем було заявлено клопотання про призначення судової технічної експертизи, але судами було відмовлено у проведенні експертизи за результатами, якою було б встановлено, що сторінки Договору були замінені. Такі порушення норм процесуального права призвели до ухвалення незаконного рішення, а тому є підставою для скасування рішення суду" (стор.7 скарги) та "водночас суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінку доказам - звіту за результатами дослідження веб-сторінки електронної скриньки позивача та відмовив у призначенні технічної експертизи оригіналу Договору, що призвело до невсебічного, неповного та суб'єктивного встановлення всіх обставин справи" (стор.31 скарги).
24. Зазначене може розцінюватися як підстава касаційного оскарження, передбачена п.4 ч.2 ст.287 ГПК, однак скаржник не посилається на відповідну підставу.
25. Також Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що 1) при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі зазначають постанови саме Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, з огляду на що посилання скаржника на постанову Пленуму Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні ч.4 ст.236 ГПК; 2) доводи щодо стягнення з позивача судових витрат (сторінки 34-36 скарги) не обґрунтовані жодними підставами касаційного оскарження.
26. У зв'язку із вищезазначеним скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 11-21 цієї ухвали
27. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.
28. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі №910/18423/21 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Cуддя О. Кібенко