Справа № 202/9358/24
№ 1-кп/202/1653/2024
Іменем України
05 серпня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянув у підготовчому судовому засіданні в м. Дніпро, в режимі ваідеоконференції зі стороною захисту, кримінальне провадження № 62024050010005706 від 08.07.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дащенки Варвинського р-н Чернігівської обл., громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовеця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, стрілець-снайпер 4 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402КК України, -
за участю сторін кримінального провадження :
прокурор ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5
обвинувачений ОСОБА_3
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти.
Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою дія якого закінчується, за час перебування обвинуваченого під вартою ризики не зменшились, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник та обвинувачений не заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання адвоката та доданих до нього документів, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України - кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Суд, при розгляді клопотання про продовження ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та звертає увагу на той факт, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України"-1).
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню. Запобіжний захід застосовується з метою запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого (ризикам):
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Урахування такої обставини для прийняття рішення передбачає встановлення правдоподібності та достовірності заявлених органом досудового розслідування фактичних обставин;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому ця особа підозрюється, обвинувачується.
Суд звертає увагу нате, що тримання під вартою-є винятковим запобіжним заходом,який застосовується лише уразі,якщо прокурор доведе,що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам,передбаченим ст.177КПК (ч.1ст.183КПК). Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч.2ст.183КПК та розширеному тлумаченню не підлягає. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).
Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення.
Запобіжний захід - в будь-якому випадку впливає перш за все на поведінку обвинуваченого та виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, та не повинен підміняти собою покарання за вчинення злочину, адже вирішення таких питань є завданням більш пізніх етапів кримінального провадження. В свою чергу, абстрактна можливість перешкоджати кримінальному провадженню,знищити, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків,вчинити інше кримінальне правопорушення - є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд встановив, що ОСОБА_6 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України є тяжким, але на думку суду, ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, втратили свою актуальність з огляду на те, що ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив, що у разі відмови у задоволенні клопотання про продовження тримання під вартою він готовий у складі ЗСУ виконувати бойові завдання, ОСОБА_3 мав та має постійне місце реєстрації та проживання на території Чернігівської області, раніше не судимий.
З огляду на викладене, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 не зможе незаконно впливати на свідків чи у будь-який незаконний спосіб якось перешкоджати кримінальному провадженню, або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити займатися протиправною діяльністю. Суд враховує вищевказані обставини, які характеризують обвинуваченого , який при цьому має повну середню освіту, раніше ніколи до кримінальної відповідальності не притягувався.
Викладені обставини, на думку суду, свідчать про відсутність ризиків, які давали б достатні підстави вважати, що обвинувачений може якимось чином порушити покладені на нього Законом процесуальні обов'язки, або переховуватися від суду, або іншим чином впливати на учасників процесу, знищити речові докази, тощо.
Отже, на думку суду, прокурором не доведено суду, що тільки запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим, в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , терміном на 60 днів - слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 132,176 - 178,181,184,186,193-194,196,201,202,205,315 КПК України, -
В задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , обвинуваченому за ч. 4 ст. 402 КК України , терміном на 60 днів відмовити.
Покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки :
- прибувати до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця перебування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Копію ухвали вручити учасникам процесу.
Головуючий: ОСОБА_1