23 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/4158/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Амірханяна Р. К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 (суддя Малярчук І. А.)
і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 (головуючий суддя Колоколов С. І., судді Принцевська Н. М., Савицький Я. Ф.)
у справі № 916/4158/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Акціонерного товариства "Херсонгаз"
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Даниляк О. С., відповідача - Лук'янов О. В.)
1. У цій справі Верховний Суд вирішував питання підставності зменшення судом розміру заявленої позивачем до стягнення пені.
2. За результатом розгляду касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення у спірних правовідносинах штрафних санкцій ґрунтуються на правильному застосуванні судами норм чинного законодавства України, зокрема, ст.551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), та відповідають сформованій та сталій судовій практиці і висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
3. У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - позивач, Оператор ГТС) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Херсонгаз" (далі - відповідач, АТ "Херсонгаз"), в якій просило стягнути з відповідача 4 136 177,51 грн, з яких: 2 850 163,51 грн основного боргу, 425 875,29 грн інфляційних втрат, 122 740,05 грн 3% річних та 737 338,66 грн - пені.
4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір, за яким відповідачу надавалися послуги транспортування природного газу. У зв'язку із простроченням відповідачем зобов'язань зі здійснення оплати замовленої та перевищення замовленої потужності у період з лютого 2022 року по березень 2023 року, позивач звернувся до господарського суду із цим позовом.
5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2024, зокрема, закрито провадження у справі в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 2 850 163,51грн у зв'язку з тим, що АТ "Херсонгаз" у повному обсязі сплатило основну заборгованість заявлену позивачем до стягнення з відповідача.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень
6. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.02.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 368 699,33 пені, 122 740,05 грн 3% річних, 425 875,29 грн інфляційних втрат; у решті заявлених позовних вимог відмовлено.
7. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою розмір основного боргу становив 2 850 163,51 грн та складався із обсягів замовленої (договірної) потужності та перевищення замовленої (договірної) потужності за газові місяці з лютого 2022 по березень 2023 року. Протягом розгляду справи у суді першої інстанції АТ "Херсонгаз" здійснено погашення суми основного боргу в повному обсязі.
8. Внаслідок існуючого прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання на загальну суму 2 850 163,51 грн позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 737 338,66 грн, 3% річних у розмірі 122 740,05грн та інфляційні втрати в розмірі 425 875,29 грн. Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив їх правильність.
9. Водночас місцевий господарський суд, керуючись положеннями ст. 233 ГК України, зменшив розмір пені до 368 699,33 грн, врахувавши окупацію м. Херсона, починаючи з 01.03.2022 по 11.11.2022, захоплення окупаційною владою майна підприємства, скрутного матеріального становища підприємства, у зв'язку із втратою 105 148 побутових споживачів лівобережної частини Херсонщини, а також переміщення більше 70% споживачів послуг з розподілу природного газу з м. Херсона та Херсонської області на підконтрольну територію України та закордон.
10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені до 368 699,33 грн. Зокрема, виходив з того, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов'язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, кризову ситуацію, яка склалася в країні внаслідок військової агресії проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх підприємств без виключення, беручи до уваги обставини ненадання позивачем доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань або погіршення матеріального стану товариства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки Господарського суду Одеської області про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 368 699,33 грн.
11. При цьому наголосив, що зменшивши розмір пені до 368 699,33 грн, суд першої інстанції дотримався балансу інтересів сторін та принципів розумності, справедливості та пропорційності, оскільки не позбавив кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення суми інфляційних втрат та процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора, та, в той же час, деякою мірою відновив майнову сферу боржника.
12. Стягнення пені у розмірі 3686 99,33 грн, за висновками суду апеляційної інстанції, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
Касаційна скарга
13. Не погодившись із прийнятими рішеннями в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в стягненні 368 639,33 грн пені скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на те, що суди неправильно застосували норми статей 549-552, 599 551 ЦК України, статті 233 ГК України без урахування висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19
15. Скаржник наголошує на тому, що приймаючи рішення про зменшення пені на 50%, суди першої та апеляційної інстанцій: не врахували принцип "балансу інтересів сторін у спорі"; взяли до уваги лише інтереси боржника; не з'ясували можливого порушення інтересів позивача; не врахували несплату своєчасно відповідачем суми основного боргу, що порушує право позивача на отримання вчасних виплат; не врахували співмірність розміру нарахованої позивачем пені з розміром основного боргу; не врахували відсутність виняткових обставин для зменшення пені на 50%.
16. Окрім того, цитує правовий висновок, наведених у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.025.2019 у справі № 911/1694/18, відповідно до якого: "аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі".
Відзив
17. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Наголошує на тому, що суди, вирішуючи питання про зменшення заявленої у справі до стягнення неустойки, надали оцінку обставинам справи, доводам сторін, а також дослідили та оцінили докази, в результаті чого дійшли обґрунтованих висновків про наявність виняткових випадків, які надають право суду застосовувати приписи статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України. Зазначає про безпідставність доводів скаржника про наявність у нього збитків, завданих саме порушення АТ "Херсонгаз" зобов'язань за договором. Також, вказує на те, що висновки судів не суперечать правовим висновкам об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
18. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Судові рішення у справі в частині зменшення пені оскаржуються позивачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
20. Як уже було зазначено вище, суди попередніх інстанцій, керуючись ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, зменшили розмір заявленої до стягнення суми пені до 368 699,33 грн, з чим не погоджується скаржник.
21. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).
22. Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
23. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
24. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
25. Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
26. Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
27. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20)).
28. Відповідно до змісту ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
29. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
30. Підлягає також врахуванню ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (такі висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).
31. Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", що використовуються в ст.551 ЦК України та в ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в п.36 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
32. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
33. У зв'язку з викладеним Верховний Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
34. Застосоване у ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).
35. У цій справі, яка розглядається, суди перевірили та надали оцінку доводам та доказам, наданим для обґрунтування клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, врахували ступінь виконання зобов'язання з боку відповідача та, наслідки введення воєнного стану, стратегічну важливість діяльності відповідача, наслідки порушення зобов'язання, відсутність доказів понесення позивачем збитків, розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.
36. Окрім того, суди врахували реалізацію позивачем свого права на додаткове заявлення до стягнення 122 740,05 грн 3 % річних та 425 875,29 грн інфляційних втрат, що в свою чергу не позбавило кредитора можливості захистити власні інтереси, шляхом стягнення суми інфляційних втрат та процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора.
37. Встановлені обставини, на думку судів попередніх інстанцій, в сукупності свідчать про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені відповідно до статей 233 ГК України, статті 551 ЦК України.
38. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, позивач посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених, зокрема в постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, зміст яких, за доводами скаржника, свідчить про те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором транспортування природного газу в частині своєчасної сплати вартості негативних небалансів виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати приписи статті 551 ЦК та статті 233 ГК України. При цьому скаржник вважає, що нарахована позивачем пеня є співмірною із розміром основного боргу та не перевищує його.
39. За таких обставин, на думку скаржника, відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що причиною прострочення виконання грошового зобов'язання є обставини, які перебувають поза його волею, а виконання такого грошового зобов'язання перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства.
40. Розглянувши доводи скаржника, проаналізувавши наведені висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому статтями 86, 210, 237 ГПК України.
41. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
42. У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків. Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча би одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання.
43. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК України та у статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
44. Рішення судів попередніх інстанцій в цій справі, яка розглядається, не суперечать наведеним висновкам, адже зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду і було реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 918/79/23.
45. Суд також відхиляє наведені в касаційній скарзі посилання на постанови Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, оскільки, по-перше, скаржник не зазначає висновки, які, на його думку, не враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень, а, по-друге, аналіз змісту наведених постанов свідчить про те, що: наведені в постанові у справі № 903/323/20 висновки не є релевантними з огляду на наявність останньої актуальної правової позиції у питанні застосування положень статей 551 ЦК України, 233 ГК України, викладеної в постанові Верховного Суду 19.01.2024 у справі № 911/2269/22; а у постанові у справі № 910/13071/19 взагалі відсутні висновки щодо застосування статей 551 ЦК України, 233 ГК України.
46. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, яка розглядається, узгоджуються з останньою актуальною правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, яка виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.
47. Звідси, а також ураховуючи викладене у пунктах 40-46 цієї постанови, посилання скаржника на застосування судами положень ст. 233 ГК України та ст.ст. 549-552, 599 551 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду є необґрунтованими.
48. Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника (пункт 15), оскільки в цій частині аргументи касаційної скарги стосуються переважно питань, пов'язаних із встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у справі, а відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
49. Окрім того, зважаючи на загальний характер висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18, від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18 (на які посилається скаржник), в контексті обґрунтованості судових рішень (пункт 16), колегія суддів не вбачає жодної невідповідності висновків судів першої та апеляційної інстанції висновкам суду касаційної інстанції в частині надання оцінки доводам і доказам, на які посилаються сторони в справі. Більше того, питання зменшення штрафних санкцій у наведених скаржником справах № 910/7054/18, № 911/1694/18 не досліджувалося. Звідси, посилання позивача на вказані постанови Верховного Суду визнаються необґрунтованими.
50. У підсумку, Верховний Суд наголошує, що в цій справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи та реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу розумного балансу між інтересами сторін.
51. Встановивши наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки, суди попередніх інстанцій врахували, що це є суб'єктивним правом суду, дотримались принципу розумного балансу між інтересами сторін, врахували обставини справи.
52. Верховний Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення у спірних правовідносинах штрафних санкцій ґрунтуються на правильному застосуванні судами норм чинного законодавства України, зокрема, ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, та відповідають сформованій та сталій судовій практиці і висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
53. Інші доводи касаційної скарги позивача підставою касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
54. У зв'язку із наведеним вище, Суд враховує доводи відзиву АТ "Херсонгаз" у тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у даній постанові і з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
56. Враховуючи наведені положення законодавства та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана позивачем касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення і постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.
Розподіл судових витрат
57. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 в оскаржуваній частині у справі № 916/4158/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил