Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
26.07.2024м. ХарківСправа № 922/1934/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Київ, в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м.Харків
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м.Лозова Харківської області
про стягнення 11 019 102,82 грн.
за участю представників:
від позивача: Гронь М.А.
від відповідача: Радигін Є.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (надалі - відповідач) про стягнення 11 019 102,82 грн., з яких: 10 175 860,27 грн. основного боргу, 719 913,11 грн. пені, 70 279,16 грн. 3% річних, 53 050,27 грн. інфляційних.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг з розподілу природного газу за умовами типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 (в редакції, що діяла станом на 01.07.2023), до якого відповідач приєднався шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023.
Ухвалою від 10.06.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2024.
21 червня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства просить зменшити розмір пені на 99% або на інший розмір, який суд вважає за можливим задовольнити, а також надати відстрочку виконання рішення суду по даній справі до 01.02.2025 або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають відповідачу можливості розрахуватися з позивачем за зобов'язаннями, що стали предметом позову по даній справі.
24 червня 2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він просить долучити до справи, крім раніше наданих з відзивом документів, лист виписку Мінрегіону по Реєстру станом на 24.06.2024.
Оскільки відзив та додаткові пояснення з доданими до них документами подані відповідачем у встановлений строк, вони прийняті судом та долучені до справи.
У підготовчому засіданні 10.07.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 17.07.2024.
10 липня 2024 року після закінчення підготовчого засідання від відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечив проти заявлених у відзиві клопотань відповідача про зменшення пені та надання відстрочки виконання рішення. Одночасно з відповіддю на відзив позивачем заявлено заяву про продовження процесуального строку на її подання.
Ухвалою від 17.07.2024 судом поновлено відповідачу строк на подання відповіді на відзив, у зв'язку з чим дана відповідь разом із доданими документами прийнята та долучена до матеріалів справи, а також даною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.07.2024.
Представник позивача в судовому засіданні 26.07.2024 підтримав доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у даному судовому засіданні просив просив задовольнити, викладені у його відзиві клопотання про зменшення розміру пені та про надання відстрочки виконання рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" - є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області починаючи з 01.07.2023.
Зазначену діяльність позивач здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 26.12.2022 №1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України" із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28.06.2023 №1131.
У спірних правовідносинах Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області має статус споживача природного газу (згідно п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу).
Відповідно до п. 1 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газ (гл. І розділ 1 Кодексу ГРМ).
Відповідно до п. 3 глави 3 розділ VІ Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633,634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з п. 4 глави 3 розділу VІ Кодекс ГРМ договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Так, відповідачем підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023. Отже, відповідач приєднався до умов типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 в редакції, що діяла станом на 01.07.2023 (далі - Договір).
Згідно з п. 2.1. договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 6.1. договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 6.4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. Договору).
Постановою НКРЕКП від 30.12.2023 №1944 "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ "Газорозподільні мережі України" тариф на послуги розподілу природного газу для Харківської філії встановлено у розмірі 1,99грн за 1 куб.м. на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 2,388 грн. (з урахуванням ПДВ).
Відповідно до п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Пункт 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачає, що для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об'єкта річна замовлена потужність споживача (його об'єкта) визначається споживачем за його заявою, але не менше обсягів, визначених абзацом четвертим пункту 4 цієї глави.
Розрахунки для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об'єкта здійснюються виходячи з величини замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача до кінця календарного року та оплачуються споживачем рівномірними частками. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається шляхом множення тарифу на розподіл природного газу на співвідношення замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача до кількості місяців, які залишились до кінця календарного року, з урахуванням місяця, у якому здійснюється замовлення потужності.
Враховуючи умови договору та норми Кодексу, споживачем було самостійно визначено плановий обсяг замовленої річної потужності на 2023 рік (липень-грудень), про що Оператора ГРМ повідомлено листом № 640 від 06.07.2023 , а саме:
- Харківська область, м.Лозова, вул.О.Бричука, буд. 43а 143178 куб.м.;
- Харківська область, м. Лозова, вул. Василькова, буд. 1а - 11 500 куб.м.;
- Харківська область, смт. Панютине, вул. Переможців, буд. 14 - 218 090 куб.м.;
- Харківська область, м. Лозова, вул. Спортивна, буд. 23 - 977 946 куб.м.;
- Харківська область, м. Лозова, вул. Лозовського, буд. 8 - 162 521 куб.м.;
- Харківська область, м. Лозова, вул. Лозовського, буд. 78к - 54 067 куб.м.;
- Харківська область, м. Лозова, вул. Гетманська, буд. 2а - 65 783 куб.м.;
- Харківська область, м. Лозова, вул. Покровська, буд. 22а- 37 408 куб.м.;
- Харківська область, м. Лозова, вул. Правди, буд. 4а - 83 831 куб.м.;
- Харківська область, смт. Панютине, вул. Середи, буд. 10 - 25 286 куб.м.;
- Харківська область, м.Лозова, вул.Машинобудівників, буд.29б - 59 237 куб.м.;
- Харківська область, м. Лозова, вул.О.Бричука, буд.55 - 20 318 куб.м.;
- Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 2з - 4 175 080 куб.м.;
- Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 6, буд. 2в - 463 900 куб.м.;
- Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 4, буд. 41 а - 15 104 куб.м.;
- Харківська область, с. Катеринівка, вул. Живописна, буд. 42 - 51 586 куб.м.
Загалом 6 564 835 куб.м.
Отже, відповідно, місячний обсяг замовленої потужності у 2023 році складав: 6564835 куб.м. : 6 = 1094139,17куб.м.
Відповідно до п. 6.8. Типового договору розподілу природного газу надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
На підставі вищевикладеного та умов договору, сторонами було складено та підписано акти наданих послуг за 2023 рік:
- № УХФ00000255 від 31.07.2023 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у липні 2023 року склав 1 094 139,16 м. куб., вартість наданих послуг складає 2 612 804,32 грн.;
- № УХФ00001817 від 31.08.2023 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у серпні 2023 року склав 1 094 139,16 м. куб., вартість наданих послуг складає 2 612 804,32 грн.;
- № УХФ00003173 від 30.09.2023 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у вересні 2023 року склав 1 094 139,16 м. куб., вартість наданих послуг складає 2 612 804,32 грн.;
- № УХФ00004669 від 31.10.2023 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у жовтні 2023 року склав 1 094 139,16 м. куб., вартість наданих послуг складає 2 612 804,32 грн.;
- № УХФ00006625 від 30.11.2023 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у листопаді 2023 року склав 1 094 139,16 м. куб., вартість наданих послуг складає 2 612 804,32 грн.;
- № УХФ00008086 від 31.12.2023 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у грудні 2023 року склав 1 094 139,20 м. куб., вартість наданих послуг складає 2 612 804,41 грн.
Згідно з п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік.
Така інформація для споживачів, що не є побутовими надається шляхом розміщення її у актах приймання-передачі природного газу за вересень поточного року.
Відповідно до Акту приймання-передачі природного газу від 30.09.2023 позивачем за замовченням споживачу була встановлена величина річної замовленої потужності на 2024 рік в об'ємі 11 872 175,31 куб.м., та, відповідно, 989 347,95 куб.м. величина замовленої потужності на місяць.
На підставі вищевикладеного та умов договору, сторонами було складено та підписано акти наданих послуг:
- № УХФ00000681 від 31.01.2024 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у січні 2024 року склав 989 347,95 м. куб., вартість наданих послуг складає 2 362 562,90 грн.;
- № УХФ00002233 від 29.02.2024 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у лютому 2024 року склав 989 347,94 м. куб., вартість наданих послуг складає 2 362 562,88 грн.;
- № УХФ00004454 від 31.03.2024 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у березні 2024 року склав 989 347,96 м. куб., вартість наданих послуг складає 2 362 562,93 грн.;
- № УХФ00005908 від 30.04.2024 згідно з яким об'єм розподіленого природного газу споживачу у квітні 2024 року склав 989 347,92 м. куб., вартість наданих послуг складає 2 362 562,83 грн.
Відповідно до п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно умов договору, позивачем у повному обсязі виконуються зобов'язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та розподілу належних йому об'ємів (обсягів) природного газу.
Натомість відповідач свої зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу виконує неналежним чином, здійснює щомісячні оплати невчасно та у неналежному розмірі, внаслідок чого станом на 20.05.2024 утворилася заборгованість в сумі 10 175 860,27 грн.
При цьому відповідач наявність даної заборгованості не заперечує, однак в добровільному порядку її не погасив.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 10 175 860,27 грн. основного боргу, 719 913,11 грн. пені, 70 279,16 грн. 3% річних, 53 050,27 грн. інфляційних.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови Договору щодо оплати послуг з розподілу природного газу, у зв'язку з чим у нього станом на 20.05.2024 утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 10 175 860,27 грн.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу за Договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 10 175 860,27 грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаних норм законодавства позивач станом на 20.05.2024 здійснив нарахування відповідачу 70279,16грн. 3% річних та 53050,27грн. інфляційних.
Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 8.2. Типового договору розподілу природного газу у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи викладене, позивач станом на 20.05.2024 здійснив нарахування відповідачу 719913,11грн. пені за порушення строків оплати.
Перевіривши розрахунок суми пені, суд приходить до висновку, що він також відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Разом із тим, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 99% або на інший розмір, який суд вважає за можливим задовольнити.
При цьому, відповідач посилається та надає відповідні докази щодо існування заборгованості споживачів та зобов'язання по постачанню теплової енергії населенню. Так заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.07.2023 становить 189459446,00 грн., з них заборгованість населення 167894133,00 грн., оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється КП "Теплоенерго". В той же час, відповідач належним чином захищає свої інтереси, оскільки станом на 01.06.2024 у Лозівському відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться 3008 виконавчих проваджень на суму 56938373,30грн. про стягнення заборгованості на користь КП "Теплоенерго". Однак Державою населенню були надати певні соціальні преференції, які захищають споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення заборгованості за комунальні послуги, однак не передбачають у даному випадку компенсації надавачам комунальних послуг, що веде до прямих збитків комунальних підприємств, до яких відноситься відповідач.
Також відповідач звертає увагу на невідповідність існуючих тарифів на послуги теплопостачання поточним показникам (зміна цін на газ, електроенергію, підвищення рівня мінімальної заробітної плати, підвищення вартості матеріальних і нематеріальних ресурсів тощо), які формують ціну послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. В той же час, отримувані відповідачем з бюджету суми субвенцій у вигляді різниці в тарифах та різних компенсацій, пільг, субсидій, що надаються споживачам по оплаті за послуги теплопостачання - є компенсацією вже готового завершеного негативного фінансового результату (фактично - збитків), а не передоплатою вартості теплової енергії у вигляді опалення та гарячого водопостачання, яку мають отримати споживачі. Так, на цей час обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на 01.05.2024 за 2022 - 2024 рік складає суму у загальному розмірі 132754082,00грн.
Відповідач зазначає, що внаслідок дії вищевказаних обставин для його підприємства склалася ситуація, яка негативним чином вплинула на його фінансовий стан та спричинила значну збитковість діяльності підприємства, що підтверджується наданими суду балансами, звітами про фінансові результати діяльності, звітами з праці, звітами про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та іншими фінансовими документами.
Додатковим негативним фактором, який вплинув на його фінансовий стан відповідач вважає запроваджений відповідно до постанови КМУ №222 від 06.03.2022 порядок розподілу грошових коштів, які надходять як оплата від споживачів за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідач, який з 2023 року бере участь разом з органом місцевого самоврядування у реструктуризації заборгованості за природний газ та електричну енергію відповідно до вищевказаного Закону у 2023 році відкрив відповідні рахунки, залишок грошей на яких, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей є незначним та не дає можливості ні тільки розрахуватися з позивачем, а ще є причиною проблем по виконанню договору реструктуризації заборгованості за електричну енергію та по перерахуванню податків.
Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на обґрунтованість наведених у клопотанні про зменшення розміру пені обставин, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 50% від заявленої позивачем суми пені.
Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 у справі №904/4085/18.
Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 359956,56грн. (719913,11грн. х 50%).
Також відповідач у відзиві заявив клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення до 01.02.2025 або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають відповідачу можливості розрахуватися з позивачем за зобов'язаннями, що стали предметом позову по даній справі.
Дане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що негайне виконання рішення, з огляду на вищевказані обставини незадовільного фінансового стану КП "Теплоенерго", є неможливим. В той же час, примусове виконання рішення може привести до збільшення суми боргу за рахунок 10% виконавчого збору та витрат на примусове виконання, що призведе до неможливості відповідача підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання аж до зупинки діяльності відповідача, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум. Зазначене викличе соціальну напруженість серед споживачів, які обслуговує відповідач. Фактично, відповідач може розрахуватися з позивачем тільки за рахунок заборгованості з різниці в тарифах перед відповідачем, якої достатньо для розрахунку з позивачем, та яку визнає держава у особі державних органів, які затвердили протоколи з різниці в тарифах. Тому відповідач вважає, що проект Закону "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" щодо компенсації різниці в тарифах за номером 10383 від 29.12.2023, який включений до порядку денного 3562ІХ від 06.02.2024 (знаходиться на опрацюванні у комітеті https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43460) буде розглянутий найближчим часом та відповідач отримає різницю у тарифах, що відразу позначиться на розрахунках з позивачем. Розуміючи, що такі зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" можуть бути прийняті впродовж 2024 року плюс час необхідний для оформлення перерахування такої оплати позивачу відповідач вважає за можливим розглянути строк відстрочки до 01.02.2025, січень 2025 року входить до строку відстрочки, зважаючи на той факт, що у разі внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у грудні 2024 року, потрібен буде час для того, щоб субвенції надійшли до виконавців, а останні оформили документи, плюс той факт, що таке випадає на кінець року, що традиційно збільшує строки виконання, зважаючи на те, що у цей період їде активна підготовка до закриття року державними установами.
Розглянувши клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення, суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 331 ГПК України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У даному випадку, відповідач посилається на те, що заборгованість перед позивачем є значною та не може бути погашена шляхом внесення одночасного платежу через фінансовий стан підприємства.
При цьому, обґрунтовуючи необхідність надання відстрочки до 01.02.2025, відповідач вказує, що такий строк буде достатнім для отримання коштів з державного бюджету внаслідок прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" щодо компенсації різниці в тарифах.
Суд вважає, що наведена відповідачем обставина є невизначеною та не може бути визнана такою, що неодмінно відбудеться, адже, як вбачається з інформації про проходження проекту вказаного відповідачем Закону, він був зареєстрований ще 23.12.2023, і до даного часу перебуває на розгляді в комітеті Верховної Ради України.
Отже, у суду відсутня можливість визначити коли саме вказаний закон буде прийнятий та набере чинності і, відповідно, визначити період часу відстрочки, який буде достатнім для отримання відповідачем коштів з державного бюджету.
За таких обставин, посилання відповідача на ймовірне прийняття вказаного Закону, як на підставу для надання відстрочки до 01.02.2025 або до будь-якої певної дати в межах річного строку з дати ухвалення рішення, не є достатньо обґрунтованим.
До того ж, під час розгляду даного законопроекту до нього можуть бути внесені зміни, внаслідок яких виконання судового рішення у максимально можливий для надання розстрочення строк (1 рік) виявиться неможливим.
В той же час, у випадку прийняття такого законопроекту, та визначення його остаточної редакції, відповідач не позбавлений можливості повторно звернутися до суду з клопотанням про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення в межах встановленого ст. 331 ГПК України строку.
За таких обставин, оскільки відповідачем не наведено інших джерел доходу, за рахунок яких він зміг би розрахуватися з позивачем до 01.02.2025 або у інший строк, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі, оскільки спір у даній справі виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., м.Лозова, вул.Сковороди Григорія, буд.23, код 38076191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код 44907200) в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, м.Харків, вул.Безлюдівська, буд.1, код 45051254) 10175860,27грн. основного боргу, 359956,56грн. пені, 70279,16грн. 3% річних, 53050,27грн. інфляційних, 132229,23грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "05" серпня 2024 р.
Суддя М.В. Калантай