Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
"01" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2238/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за участю:
учасники процесу не з'явилися
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, в якій просить суд: прийняти заяву; відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність; призначити керуючим реструктуризацією арбітражну керуючу Белінську Наталію Олександрівну; здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника; задовольнити заяву; визнати заявницю неплатоспроможною; прийняти пропозицію - запропонований план реструктуризації в частині стягнення коштів у розмірі 12645 грн та списання коштів на суму 180566,92 грн; зупинити всі штрафні санкції, пеню, комісію, проценти, ввести мораторій, починаючи з дня винесення рішення.
У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає про те, що вона має прострочені зобов'язання перед 6 мікрофінансовими організаціями на загальну суму приблизно 193211,92 грн., працевлаштована, не є фізичною особою-підприємцем.
Ухвалою суду від 02.07.2024 р. заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 2238/24 від 28.06.2024) залишено без руху, повідомлено ОСОБА_1 про допущені недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 2238/24 від 28.06.2024), постановлено ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, надати суду належним чином засвідчені копії договорів по кредитним зобов'язанням перед ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "МАКС КРЕДИТ", ТОВ "ФК "Европейська Агенція з повернення боргів" (як правонаступника ТОВ "АВАНС Кредит"), ТОВ "ФК "Европейська Агенція з повернення боргів" ( як правонаступника "1 Безпечне Агенство необхідних кредитів" по договору позики № 72167356 від 09.01.2023), ТОВ "МАКС КРЕДИТ" та довідки про суми заборгованості на момент звернення до суду, копію укладеної заявницею угоди з обраним арбітражним керуючим про виконання останнім повноважень у справі про неплатоспроможність відповідно до абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства на загальну суму 45420,00 грн або докази доплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі 22710,00 грн.
15.07.2024, тобто в межах строку, встановленого судом, до суду заявником надано договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, укладеного між ОСОБА_1 та арбітражним керуючим Біленською Н.О. на суму 45420,00 грн. та пояснення щодо виявлених судом недоліків.
Ухвалою суду від 22.07.2024 прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, підготовче засідання по справі призначено на 01.08.2024., постановлено заявниці ОСОБА_1 до дати підготовчого засідання надати суду всі докази, які підтверджують наявність вказаної кредиторської заборгованості, у тому числі первинні документи (кредитні договори), вимоги про погашення боргу тощо; додаткові докази, які свідчать про її неплатоспроможність (за наявності).
В судове засідання боржниця не з'явилася, додаткових документів не надала, хоча була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи.
Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
До того ж суд зауважує на тому, що пунктом 1 частини 1 статті 117 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що в ухвалі про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду зазначається дата підготовчого засідання, яке має відбутися не пізніше 15 робочих днів з дня постановлення ухвали.
З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд здійснив усі необхідні дії для надання заявниці достатнього часу в умовах воєнного стану для реалізації своїх прав, а також беручи до уваги строковий характер проведення підготовчого засідання суду, суд вважає, що зібраних доказів достатньо для проведення підготовчого засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі, долучені до заяви документи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Преамбула Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
- боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
- існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Згідно із ч. 3 ст. ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 926/2987-б/20.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20.
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Частиною 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства передбачений перелік документів, які мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а саме: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Згідно із ч.ч.1,3,4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України). Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов'язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Згідно із ч. 2 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Аналогічний порядок проведення та мета підготовчого засідання визначені положеннями ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, яка регулює питання відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб.
Зокрема, частиною 1 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.
Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.
Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
Згідно із інформацією, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1 .
У поданій заяві ОСОБА_1 зазначає про те, що вона як фізична особа має кредиторську заборгованість перед 6 фінансовими установами приблизно на суму 193211,92 грн.
Дослідивши надані документи, судом встановлено наступне.
1) ТОВ "ФК "Просто Кредит" в сумі 5710,00 за договором позики № 308614 від 29.01.2024 р. (кредит на суму 2000,00 грн. строком на 90 днів), проте довідки про суму заборгованості станом на дату подання заяви заявницею не надано.
2) ТОВ "МІЛОАН" в сумі 31021,35 грн. за договором № 102902260 від 20.11.2023 р., проте ні договору ні довідки про суму заборгованості станом на дату подання заяви заявницею не надано.
3) ТОВ СМАРТІВЕЙ ЮКРЕЙН" в сумі 7440,00 грн. (згідно довідки від 19.03.2024 р. заборгованість заявника складає: тіло кредиту - 4000,00 грн., проценти за користування кредитом - 2150,00 грн., проценти за користування кредитом за стандартною ставкою - 1290,00 грн. ) за договором кредитної лінії № 9982284951 від 20.11.2023 (кредит на суму 4000,00 грн. зі строком повернення 40 днів)
4) ТОВ "МАКС КРЕДИТ" (як правонаступник ТОВ "Качай Гроші) в сумі 10689,00 грн. (тіло кредиту - 2500,00 грн. , проценти за користування кредитом 8064,00 грн., комісія за надання кредиту - 125,00 грн.) яка зазначена в гарантійному листі до Договору станом на 19.03.2024 за Договором кредитної лінії № 00-10259796 від 15.11.2023, укладеним між заявником та ТОВ Качай Грощі", укладеному з ОСОБА_1 для врегулювання заборгованості, проте самого договору та довідки про стан заборгованості на дату подання заяви заявницею не надано.
5) ТОВ "ФК Європейська Агенція з повернення боргів" в сумі 22892,00 грн. за договором позики № 008086378 від 08.11.2023 (сума кредиту 5900,00 грн. строком до 08.12.2023), в сумі 35680,50 грн. за договором факторингу № 007143168 від 09.01.2023, проте ні договорів, ні довідок про заборгованість заявником не надано. Наданий до заяви Договір факторингу № 29042024 від 29.04.2024 р., укладений між ТОВ "ФК Європейська Агенція з повернення боргів" та ТОВ АВАНС КРЕДИТ" містить реєстр боржників, в якому значиться ОСОБА_1 із сумою заборгованості 27270,00 грн. за договором № 27105-11/2023 без дати, проте цього договору до заяви також не надано. Заявником до заяви надано договір позики № 4349178 від 08.11.2023, укладений між "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та заявником на суму кредиту 5900,00 грн., право вимоги по якому згідно листа кредитора відступлено ТОВ "ФК Європейська Агенція з повернення боргів" згідно договору факторінгу, проте ні номеру ні дати такого договору в листі не зазначено, суми заборгованості та строку повернення не вказано, а заявницею до заяви доказів з цього приводу не надано.
6) ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" в сумі 47959,07 грн. за Договором кредитної лінії № 342965872 від 26.12.2022 р. ( кредит на суму 10000,00 грн. зі строком повернення основної суми кредиту не пізніше ніж протягом 5 календарних днів після закінчення строку дії договору (26.12.2027) або дострокового припинення договору, зі строком повернення процентів - не пізніше останнього дня для дисконтного періоду, який складає місячний строк для кожного транша). Згідно наданої відповіді, отриманої заявницею від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", кредитором наголошено, що вказана інформація в картці обліку по Договору є актуальною на момент надання цієї відповіді (21.05.2024), а з актуальною сумою заборгованості за Договором, що підлягає погашенню позичальник може довідатися у своєму особистому кабінеті, проте заявницею такі відомості суду не надані.
В підтвердження зазначених вище сум заборгованості, заявником також надано роздруківку кредитної історії із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов'язання боржника ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що інформація, яка розміщена на веб-сайті є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу.
Так, у відповідності до ч.1, ч.2 ст.96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
У відповідності до вимог ч.3 ст.96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
За змістом статті 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; «кредитна історія» - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб'єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов'язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.
У статті 7 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це, серед іншого, наступна інформація про грошове зобов'язання суб'єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов'язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов'язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов'язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов'язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.
У статті ст.11 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина 1), бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина 3), бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина 4), кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина 5).
Відповідно до ст.13 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів (частина 1); суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро (частина 2); бюро зобов'язане надати суб'єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина 4).
Разом з тим, норми Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» не містять положень щодо порядку формування, форми та обов'язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.
За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.
Проте, роздруківка кредитної історії, яка надана заявницею в підтвердження наявності договірних зобов'язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може бути належним та допустимим доказом наявності грошових вимог в силу ст. 77 ГПК України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд зауважує на тому, що ОСОБА_1 не надала усіх договорів, на підставі яких, як стверджує заявник, утворилася його кредиторська заборгованість, а також не надала всіх довідок усіх вищезазначених юридичних осіб про розмір її боргу та довідок із вимогами про погашення заборгованості.
Суд зазначає, що відсутність доказів наявності первинної документації, на підставі якої виникла заборгованість, позбавляє суд можливості надати оцінку щодо права боржника звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ч.2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства. Аналогічна правова позиція визначена у постанові Верховного суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 , яка зазначена в конкретизованому списку кредиторів, в повній мірі не підтверджена первинними документами та довідками кредиторів.
Відповідно до поданих декларацій за 2021-2024 роки членами сім'ї заявниці є мати - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство України РНОКПП НОМЕР_2 та батько - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство України РНОКПП НОМЕР_3 .
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, за ОСОБА_3 зареєстрована на праві власності 1/2 однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2021 році заявницею отримано дохід (інші види доходів) у розмірі 76 334,1 грн. заробітної плати та 359,41 грн. додаткового блага.
У 2022 році заявницею отримано дохід (інші види доходів) в сумі 34000.37 грн. заробітної плати та 18000,00 грн. ВПО.
У 2023 році заявницею отримано дохід у розмірі 89 333 грн. заробітної плати, інші види доходів / грошові виплати : дохід у вигляді основної суми боргу - 16 633,57 грн., додаткове благо - 23 482,28 грн., соціальна допомога ВПО - 24000,00 грн.
У 2024 році заявницею отримано дохід (інші види доходів) в сумі 24 000 грн. заробітної плати та 4000,00 грн. соціальна допомога.
У заявниці на праві власності майно відсутнє, на рахунках боржника є 320,24 грн.
ОСОБА_1 працює на посаді фахівця з методів розширення ринку збиту (маркетолог) у ТОВ "ПОСАД РІТЕЙЛ" з 12.05.2020 р.
Тобто, заявниця працевлаштована та має можливість погасити єдину доведену суду заборгованість перед ТОВ СМАРТІВЕЙ ЮКРЕЙН" в сумі 7440,00 грн.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 ГПК України, що узгоджується з вимогами пунктів 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Як зазначено вище, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Слід зауважити на тому, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Суд враховує, що у справах про банкрутство (у тому числі неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Надані боржником документи в підтвердження наявності грошових зобов'язань перед кредиторами є недостатнім доказом, оскільки не підтверджують розмір та структуру заборгованості та не є достатніми й належними доказами неплатоспроможності ОСОБА_1 .
Також суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що відповідно п. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 126 КУзПБ.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 126 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою.
Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов'язань) у межах об'єктивних можливостей є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов'язання.
Відповідно наданому до заяви проекту плану реструктуризації заборгованості, він передбачає погашення вимог зазначених кредиторів у загальній сумі 12645,00 грн. за 5 років, проте як списанню підлягає 180566,92 грн. - практично вся сума заборгованості, що свідчить про ініціювання боржником провадження у справі про власну неплатоспроможність саме на шкоду кредиторам та суд не вбачає істинного бажання боржника виконати взяті на себе грошові зобов'язання.
Окрім вимог до плану реструктуризації, при зверненні із заявою до суду боржник повинен був повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо.
У своїх поясненнях щодо підстав виникнення заборгованості перед кредиторами заявниця пояснила, що має складні відносини з батьками, живе окремо в орендованій квартирі, заробітної плати не вистачає на життя, тому з кінця 2021 року укладала правочини, за якими отримувала послуги споживчого кредитування з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб.
Постійне отримання кредитів та витрачання кредитних коштів на задоволення власних потреб, на думку суду, не спростовує висновок про те, що заявниця не за своїм неправомірним умислом потрапила у стан неплатоспроможності.
Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність передбачені частиною 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Про наявність таких підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в Кодексі України з процедур банкрутства нормами вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими доказами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Тобто, доказами, серед інших, є письмові документи, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), які стосуються наявного між сторонами спору або мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а обов'язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав у розумінні ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1
Також суд зауважує на тому, що згідно з ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-235 ГПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 05.08.2024.
Суддя Лавренюк Т.А.