ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.08.2024Справа № 910/5432/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом»
про стягнення 209 417,71 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» про стягнення 209 417,71 грн, з яких: 154 327,72 грн заборгованості за спожиту теплову енергію за період з січня 2022 року по січень 2024 року, 45 889,18 грн інфляційних втрат та 9 200,81 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань із оплати поставленої теплової енергії за договором № 312387 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.09.2028.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
14.05.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 відкрито провадження у справі №910/5432/24 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, судом ухвалу від 20.05.2024 про відкриття провадження у даній справі надіслано в електронний кабінет відповідача, яку доставлено останньому 20.05.2024. Дата отримання судом інформації про доставку документа в електронний кабінет - 21.05.2024.
Так, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
26.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» (абонент) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (енергопостачальна організація) укладено Договір № 312387 постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір), предметом якого відповідно до п. 1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі теплової енергії в гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язались керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Пунктом 2.2.1. Договору визначено, що позивач зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Відповідач, в свою чергу, відповідно до пунктів 2.3.1., 2.3.2. Договору зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.
Відповідно до п. 8.1. Договору цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4. Договору).
Об'єктом постачання теплової енергії згідно з Додатком № 8 до Договору, є:
1) вбуд. Приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Липківського, 16-Г, буд. 4, площа 3159,9 кв.м.;
2) паркінг, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Липківського, 16-Г, буд. 4, площа 4454,7 кв.м.
Відповідно до пунктів 1, 3 Додатку № 3 до Договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію позивачем проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.07.2018 № 1294; можливе змінення тарифів в період дії Договору.
Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору визначено, що відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно з Законом України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Оплата заборгованості за минулі періоди зараховується першочергово.
Відповідно до п. 5 Додатку № 4 до Договору відповідач зобов'язується щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що ним виконано належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором, однак відповідачем порушено договірні зобов'язання внаслідок чого, за період з січня 2022 року по січень 2024 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» виникла заборгованість за Договором, яка становить 154 327,72 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 45 889,18 грн та 3% річних у розмірі 9 200,81 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є чинним.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.
Частинами 1 і 2 ст.714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання», цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначають Правила користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила № 1198).
Правила № 1198 є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (п. 4 Правил № 1198).
Пунктом 36 Правил № 1198 визначено, що теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.
За наданим позивачем розрахунком основний борг відповідача за теплову енергію за Договором за період січень 2022 року - січень 2024 року склав 154 327,72 грн.
На підтвердження факту постачання з січня 2022 року по січень 2024 року теплової енергії у гарячій воді загальною вартістю 154 327,72 грн відповідачу, а також її обсягу, позивачем долучено до позовної заяви довідки про нарахування за теплову енергію, акти приймання-передавання товарної продукції з січня 2022 року по січень 2024 року, облікові картки за період з січня 2022 року по січень 2024; корінці наряду на включення та відключення об'єкту споживання; акт № 202 про опломбування від 25.01.2022, акт №21/5732 про готовність вузла комерційного обліку споживання до роботи.
Водночас, акти приймання-передавання товарної продукції за період з січня 2022 року по січень 2024 не підписані представником відповідача.
Проте, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
При цьому, як вище зазначалось, пунктом 3 Додатку № 4 до Договору передбачено обов'язок абонента (відповідача) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.
Отже, у розумінні умов Договору, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов'язань із постачання теплової енергії.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем вимог п. 3 Додатку № 4 до Договору, а також спростування відповідачем обсягів постачання теплової енергії за спірний період, як і не містять доказів сплати вартості спожитої теплової енергії.
Водночас, відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку.
Згідно з п. 5.3 Договору абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни, передбачені у Додатку № 1 до Договору.
В матеріалах справи наявні докази на підтвердження постачання теплової енергії на об'єкт відповідача за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Липківського, 16-Г в опалювальний період, зокрема корінці нарядів про включення та відключення опалення.
З урахуванням встановлених судом обставин, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, які містять інформацію про обсяги та вартість спожитої відповідачем теплової енергії, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт споживання відповідачем у спірному періоді теплової енергії на загальну суму 154 327,72 грн, з огляду на що відповідач повинен її оплатити.
Відповідачем належних доказів пред'явлення ним претензій позивачу щодо факту отримання, якості або обсягів поставленої теплової енергії у гарячій воді та/або опротестування даних, зазначених в облікових картках за період з січня 2022 року по січень 2024 року не подано. Відповідачем не подано жодних доказів в підтвердження інших розмірів фактично спожитої ним теплової енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за період з січня 2022 року по січень 2024 року за Договором в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 154 327,72 грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 154 327,72 грн за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів за теплову енергію, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 45 889,18 грн інфляційних втрат та 9 200,81 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок позивача заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням відсутності жодних заперечень відповідача з приводу його вірності, прийшов до висновку про правомірність стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 45 889,18 грн та 9 200,81 грн 3% річних.
За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1 та 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» (вул. Замковецька, буд. 102А, н/п 37, м. Київ, 04078; ідентифікаційний код 38139151) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа Івана Франка, 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421) заборгованість у розмірі 154 327,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 45 889,18 грн, 3% річних у розмірі 9 200,81 грн та судовий збір у розмірі 3141,27 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.08.2024.
Суддя Т.Ю. Трофименко