05.08.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2792/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус .В. (доповідач),
суддів: Дарміна М., Кощеєва І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2024 (повний текст рішення складено 27.03.2024, суддя Науменко А.О.) у справі №908/2792/23
за позовом: Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, ідентифікаційний код юридичної особи 37573534 (вул. Лізи Чайкіної, буд. 56, м.Запоріжжя, 69067)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання", ідентифікаційний код юридичної особи 42093239 (вул. Олександрівська, буд. 35, м.Запоріжжя, 69063)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Східний офіс Держаудитслужби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, ідентифікаційни код юридичної особи 40477689 (вул. Перемоги, буд. 129, м. Запоріжжя, 69005; електронна пошта: 040800@dasu.gov.ua)
про стягнення 8 884 грн 46 коп.,
До Господарського суду Запорізької області звернулась із позовом Районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” 8 884 грн 46 коп. збитків за договором № 12206/1 від 04.01.2021.
Позов обґрунтований тим, що згідно додаткової угоди №1 від 05.01.2021 до договору № 12206/1 відбулося збільшення ціни електричної енергії з 2,24 грн. за 1 кВт/год до 2,46 грн. за 1 кВт/год (2,24*10%=0,2240; 2,24 + 0,2240 = 2,464 грн.). Збільшення відбулось на 0,22 грн. що дорівнює 9,82%. Згідно додаткової угоди №2 від 11.03.2021 року відбулося збільшення ціни електричної енергії з 2,46 грн. за 1 кВт/год до 2,70 грн. за 1 кВт/год (2,46*10%=0,246; 2,46 + 0,246 = 2,706 грн.). Збільшення відбулось на 0,24 грн. що дорівнює 9,7561 %. Згідно додаткової угоди №3 від 08.09.2021 року відбулося збільшення ціни електричної енергії з 2,70 грн. за 1 кВт/год до 2,93 грн. за 1 кВт/год (2,70*10%=0,27; 2,70 + 0,27 = 2,97 грн.). Збільшення відбулось на 0,23 грн. що дорівнює 8,5185%. В період з 31.03.2023 по 11.05.2023 Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізької області проводилась планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району за період з 01.01.2019 по 31.12.2022. Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району за період з 01.01.2019 по 31.12.2022, під час якої встановлені порушення, що відображені в акті ревізії від 22.06.2023 № 040820-20/2. Районною адміністрацією було направлено заперечення від 11.07.2023 №1349/01-29/18.01-828 на акт ревізії на які Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надано висновок від 31.07.2023 №040820-13/2514-2023, згідно якого заперечення не прийняті. В подальшому Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області складено вимогу про усунення виявлених порушень від 31.07.2023 №040820-13/2532-2023. Після отримання висновку на заперечення до акту від 22.06.2023 №040820-20/2 ревізії фінансово-господарської діяльності районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 районною адміністрацією направлено лист до ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» від 31.07.2023 №1349/01-29/18.01-918 «Про повернення коштів», в якому було зазначено про виявлені порушення управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області та про необхідність повернення коштів у сумі 8 884,46 грн. районній адміністрації. Проте, у своєму листі ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» від 03.08.2023 №8037 «Про повернення коштів» зазначило, що відсутні правові підстави про повернення районній адміністрації грошових коштів. Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 22, 655, 669, 670, 714 ЦК України, ст. ст. 20, 42, 216 ГК України, ст. ст. 4, 27, 29, 162, 171 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.03.2024, у даній справі, позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239 (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063) на користь Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, ідентифікаційний код юридичної особи 37573534 (вул. Лізи Чайкіної, буд. 56, м. Запоріжжя, 69067) 8 884 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн 46 коп. заборгованості та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
Не погодившись з зазначеним рішенням, через систему «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги; скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги. Клопотання мотивовано тим, що у засіданні, що відбулось 25.03.2024 було проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення, повний текст рішення складено та направлено скаржнику через систему «Електронний суд» 27.03.2024.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- ТОВ “Запоріжжяелектропостачання” заперечує щодо застосування ст. 670 ЦК України, так як грошові кошти за Договором сплачувались відповідно актів приймання-передачі підписаними у встановленому законом порядку двома сторонами, у тому числі грошові кошти у розмірі 8 884,46 грн., тому твердження що ця сума є надмірно сплаченою сумою за Договором є помилковим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи;
- судом першої інстанції порушені норми процесуального права, оскільки суд вийшов за межі розгляду позовних вимог, так як, ні Позивачем, ні Відповідачем із матеріалів справи не вбачається жодних поданих заяв щодо визнання договору № 12206/1 та/або додаткових угод до договору, укладеним чи неукладеним, дійсним або не дійсним, нікчемним або не нікчемним.
Також, Позивач звернувся до ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» із вимогами щодо стягнення грошових коштів у розмірі 8 884,46 грн.
Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддямивід 17.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2792/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2792/23.
26.04.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2024 у справі №908/2792/23 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
09.05.2024 від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги платіжну інструкцію від 07.05.2024 про сплату судового збору у розмірі 3220,80 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2024 у справі №908/2792/23. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
У відзиві Позивач, районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, вважає, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою. Просить апеляційну скаргу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на рішення господарського суду Запорізької області від 25.03.2024 справа №908/2792/23 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 25.03.2024 справа №908/2792/23 - без змін.
Третя особа, Східний офіс Держаудитслужби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, в поясненнях зазначає про те, що Заводською адміністрацією у 2021 році було зайво сплачено коштів за електричну енергію на загальну суму 8 884,46 гривень. Відповідно, отримана ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» оплата у сумі 8 884,46 грн за товар, який не був поставлений суб'єктом господарювання, підлягає стягненню на підставі частини 1 статті 670 Цивільного Кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
14.12.2020 Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Заводському району розміщено оголошення про проведення спрощеної закупівлі в мережі Інтернет на веб-сайті «Рrozzoro» за ідентифікатором UA-2020-12-14-003701-a.
Згідно пунктів 2, 4, 7, 10 вказаного оголошення назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися стосовно кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності): Електрична енергія ДК 021:2015 код « 09310000-5 Електрична енергія». Кількість та місце поставки товарів або обсяг і місце виконання робіт чи надання послуг: кількість товару: 55 150кВт.год., очікувана вартість предмета закупівлі: 124 090,84 грн. (сто двадцять чотири тисячі дев'яносто гривень 84 копійки) з ПДВ. Перелік критеріїв та методика оцінки пропозицій із зазначенням питомої ваги критеріїв:„Ціна - 100%”.
За результатом проведення відкритих торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ “Запоріжжяелектропостачання”.
04.01.2021 між ТОВ “Запоріжжяелектропостачання” (Постачальник) та районною адміністрацією Запорізької міської ради по Заводському району (Споживач) укладено Договір № 12206/1 про постачання електричної енергії споживачу (далі Договір № 12206/1) шляхом підписання договору за результатами проведених торгів.
Відповідно до розділу 1 Договору № 12206/1 цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - Споживач) постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту цього Договору Постачальник або Споживач іменуються Сторона, а разом -Сторони.
Згідно із пунктами 2.1. - 2.3. Договору № 12206/1 за цим Договором Постачальник продає Електричну енергію за ДК 021:2015 -09310000-5- Електрична енергія Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік становить 55150 кВт*год. та відповідає очікуваному обсягу електричної енергії, заявленому операторам систем розподілу та зазначений у Відомостях про очікуваний обсяг, що є Додатком 3 до цього Договору.
В період з 31.03.2023 по 11.05.2023 Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізької області проводилась планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району за період з 01.01.2019 по 31.12.2022, під час якої встановлені порушення, що відображені в акті ревізії від 22.06.2023 № 040820-20/2.
Районною адміністрацією було направлено заперечення від 11.07.2023 №1349/01-29/18.01-828 на акт ревізії, на які Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надано висновок від 31.07.2023 №040820-13/2514-2023, згідно якого заперечення не прийняті.
В подальшому Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області складено вимогу про усунення виявлених порушень від 31.07.2023 №040820-13/2532-2023.
Після отримання висновку на заперечення до акту від 22.06.2023 №040820-20/2 ревізії фінансово-господарської діяльності районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 районною адміністрацією направлено лист до ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» від 31.07.2023 №1349/01-29/18.01-918 «Про повернення коштів», в якому було зазначено про виявлені порушення управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області та про необхідність повернення коштів у сумі 8 884,46 грн. районній адміністрації.
Проте, у своєму листі ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» від 03.08.2023 №8037 «Про повернення коштів» зазначило, що відсутні правові підстави про повернення районній адміністрації грошових коштів.
На виконання вимоги управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 31.07.2023 №040820-13/2532-2023 районною адміністрацією знову було направлено лист від 07.08.2023 №1621/01-29/18.01-953 «Про повернення коштів».
ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» у своєму листі від 11.08.2023 №8264 «Про повернення коштів (повторне звернення) повідомило, що їх позиція щодо повернення коштів не змінилася, пояснення щодо відсутності підстав для повернення коштів були викладені в попередньому листі.
Відповідно до пункту 3 вимоги про усунення виявлених порушень від 31.07.2023 № 040820-13/2532-2023 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області вимагає від районної адміністрації як підконтрольної установи забезпечити відповідно до норм статей 216-229 ГК України, статті 22, 610-625, частини 1 статті 670 ЦК України передання від ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» до районної адміністрації недопоставленої за договором від 04.01.2021 №12206/1 електричної енергії у кількості 3,663 тис. кВт*год або відшкодування ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на користь районної адміністрації 8 884,46 гривень.
Станом на сьогоднішній день кошти не повернуті, у зв'язку з чим районна адміністрація звернулась до суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Задовольняючи позов, суд керувався законністю, обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами постачання енергоносіїв замкнутими енергетичними мережами України, на підставі укладеного між сторонами письмового, оплатного строкового консенсуального договору відповідно до вимог гл. 54 ЦК України. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Цивільного кодексу України з особливостями застосування Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з частинами 4, 5 статті 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Матеріалами справи встановлено, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Приписами Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII (у редакції чинній на момент укладання між сторонами спірних додаткових угод № 2 та № 3) визначено таке.
Стаття 43. Нікчемність договору про закупівлю
1. Договір про закупівлю є нікчемним у разі:
1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону;
2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону;
3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону;
4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п'ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
Стаття 41. Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього
1. Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
2. Переможець процедури закупівлі під час укладення договору про закупівлю повинен надати:
1) відповідну інформацію про право підписання договору про закупівлю;
2) копію ліцензії або документа дозвільного характеру (у разі їх наявності) на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законом та у разі якщо про це було зазначено у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі чи вимагалося замовником під час переговорів у разі застосування переговорної процедури закупівлі.
У разі якщо переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі є об'єднання учасників, копія ліцензії або дозволу надається одним з учасників такого об'єднання учасників.
3. Забороняється укладення договорів про закупівлю, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.
4. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
5. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
У абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як доречно зазначено судом першої інстанції, Додаткові угоди № 3 від 08.09.21, № 3 від 03.11.21 спрямовані на зміну прав та обов'язків позивача і відповідача, які виникли у них з договору № 12206/1, тому кожна із цих додаткових угод також є договором, на який поширюються дія ч.4 ст. 41 та ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.
Пропозиція учасника закупівлі ТОВ “Запоріжжяелектропостачання” № ПТЕ/233-2 від 22.12.20, яка розміщена у відкритому джерелі на сайті https://zakupivli.pro/gov/tenders/UA-2020-12-14-003701-a містила ціну за одиницю кВт/год електричної енергії 1,867 грн, за обсяг 55150 кВт/год на загальну суму 123558, 06 грн.
Згідно додаткової угоди №1 від 05.01.2021 до договору № 12206/1 відбулося збільшення ціни електричної енергії з 2,24 грн. за 1 кВт/год до 2,46 грн. за 1 кВт/год (2,24*10%=0,2240; 2,24 + 0,2240 = 2,464 грн.). Збільшення відбулось на 0,22 грн. що дорівнює 9,82%, тобто вмежах 10%.
Згідно додаткової угоди №2 від 11.03.2021 року відбулося збільшення ціни електричної енергії з 2,46 грн. за 1 кВт/год до 2,70 грн. за 1 кВт/год (2,46*10%=0,246; 2,46 + 0,246 = 2,706 грн.). Збільшення відбулось на 0,24 грн. що дорівнює 9,7561 %. Згідно додаткової угоди №3 від 08.09.2021 року відбулося збільшення ціни електричної енергії з 2,70 грн. за 1 кВт/год до 2,93 грн. за 1 кВт/год (2,70*10%=0,27; 2,70 + 0,27 = 2,97 грн.). Збільшення відбулось на 0,23 грн. що дорівнює 8,5185%.
Колегія суддів констатує, що чинне законодавство у сфері публічних закупівель не містить порядку обрахунку показників коливання ціни товару на ринку, а лише передбачає, що коливання повинно бути не більше ніж на 10 відсотків з урахуванням попередніх змін.
Таким чином, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Висновок щодо застосування норм п.2 ч.5 ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі» зазначений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22: «Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі».
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Додаткові угоди № 2 від 11.03.21, № 3 від 08.09.21 спрямовані на зміну прав та обов'язків позивача і відповідача, які виникли у них з договору № 12206/1, тому кожна із цих додаткових угод також є договором, на який поширюються дія ч.4 ст. 41 та ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII, і як наслідок вказані правочини призвели до того, що змінені умови договору про закупівлю відрізняються від змісту пропозиції учасника закупівлі.
Отже, споживач недоотримав того обсягу електричної енергії, на який розраховував при укладенні договору у кількості 3,663 тис. кВт*год на суму 8 884,46 гривень, а угоди № 2 від 11.03.21 та № 3 від 08.09.21, є нікчемними.
Таким чином, відбулось нівелювання результатів відкритих торгів, у той час як метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що перемога у тендері (джерело фінансування: кошти Державного бюджету України) та укладення додаткових угод № 2 та № 3 до договору № 12206/1 є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.
Відповідно до вимог ст.ст. 632, 638 Цивільного кодексу України, ціна є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.
Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі.
Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Частиною 2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У ст.669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЦК України, не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2024 у справі №908/2792/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2024 у справі №908/2792/23- залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв