номер провадження справи 34/100/24
05.08.2024 Справа № 908/1693/24
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/1693/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО», ідентифікаціний код юридичної особи 24745673 (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)
про стягнення 118 836 грн 26 коп.
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» 12.06.2024 надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» 118 836 грн 26 коп. страхового відшкодування, 3 028 грн 00 коп. судового збору та 4000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
Позов заявлено на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993,1187,1191 Цивільного кодексу України і обгрунтовано тим, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» взяло на себе відповідальність щодо врегулювання наслідків дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20 лютого 2024, і зобов'язане сплати АТ «ПРОСТО»: 122 036,26 грн - 3 200,00 грн - 0,00 грн = 118 836,26 грн, де: 122 036,26 грн - вартість матеріального збитку; 3 200,00 грн - франшиза, встановлена полісом ЕР217189591; 0,00 - страхове відшкодування, сплачене відповідачем.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 справу 908/1693/24 визначено для розгляду судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали позовної заяви, 13.06.2024 суд ухвалив прийняти справу № 908/1693/24 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Позивач та відповідач отримали вказану ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі 13.06.2024.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
У відзиві, сформованому в системі «Електронний суд» 05.07.2024, відповідач визнає вимогу позивача щодо про стягнення страхового відшкодування у розмірі 118 836,26 грн. У відзиві, відповідач також просить суд зменшити розмір витрат на професійну (правничу) допомогу до 1000 грн 00 коп.
Фактично поданий відзив за своїм змістом є заявою про визнання позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відзив прийнятий судом до розгляду.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
05.08.2024 судом ухвалено рішення у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
10.04.2023 ПрАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_1 уклали договір страхування серії PVP.S № 2300898 майнових інтересів власника автомобіля «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Статуту Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» (нова редакція) Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО» є новим найменуванням Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», що зареєстроване 02 квітня 1997 року за № 1 074 120 0000 000867.
20 лютого 2024 року в місті Києві на вулиці Гната Хоткевича,22 відбулась дорожньо- транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: транспортний засіб «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та застрахований автомобіль «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 .
Відповідно до Постанови Деснянського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 .
У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника.
Відповідно до Звіту № 33871 від 27 лютого 2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 149 413,87 гривень.
Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 20 березня 2024 року було складено страховий акт № 165837, відповідно до якого страхове відшкодування становить 122 036,26 гривень.
Відповідно до платіжної інструкції № 6597 від 20 березня 2024 року АТ «ПРОСТО- страхування» виплатило страхове відшкодування страхувальнику за пошкоджений автомобіль «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 122 036,26 гривень.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» відповідно до Полісу № ЕР217189591, що підтверджується витягом з бази Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Відповідно до даного витягу ліміт за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 160 000,00 гривень, франшиза - 3 200,00 гривень.
Зважаючи на дану обставину, позивач вважає, що для проведення відшкодування Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» зобов'язане сплати АТ «ПРОСТО» 118 836,26 грн (122 036,26 грн - 3 200,00 грн) страхового відшкодування.
Станом на дату подання даної позовної заяви відповідачем не виплачено страхового відшкодування на користь позивача.
На підставі вищевикладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» 118 836 грн 26 коп. страхового відшкодування, 3 028 грн 00 коп. судового збору та 4000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу було предметом судового розгляду у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як встановлено судом, 20 лютого 2024 року в місті Києві на вулиці Гната Хоткевича відбулась дорожньо- транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: транспортний засіб «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та застрахований автомобіль «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 .
Відповідно до Постанови Деснянського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 .
У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до Звіту № 33871 від 27 лютого 2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 149 413,87 гривень.
20 березня 2024 року складено страховий акт № 165837, відповідно до якого страхове відшкодування становить 122 036,26 гривень.
20 березня 2024 року АТ «ПРОСТО- страхування» виплатило страхове відшкодування страхувальнику за пошкоджений автомобіль «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 122 036,26 грн, відповідно до платіжної інструкції № 6597.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» відповідно до Полісу № ЕР217189591 (ліміт за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 160 000,00 гривень, франшиза - 3 200,00 гривень).
Статтею 6 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 29 даного Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 вказаного Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з абз. 2 ч. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
В позовній заяві позивач пред'явив відповідачу вимогу про стягнення страхового відшкодування в сумі 118 836,26 грн (в межах ліміту відповідальності відповідача та з урахуванням франшизи відповідача (122 036,26 грн - 3 200,00 грн)).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач не надав суду доказів виплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 118 836,26 грн., позовні вимоги визнав.
За таких обставин суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 118 836,26 грн.
При цьому, суд враховує, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» у відзиві визнає вимогу позивача про стягнення страхового відшкодування та просить повернути позивачеві з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Беручи до уваги визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, на підставі ст. 130 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1514 грн 00 коп. (3028 грн 00 коп. *50%).
З урахуванням ст.ст. 129, 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачеві підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Однак, при цьому, судовий збір буде повернуто за клопотанням позивача відповідною ухвалою суду.
В позовній заяві позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. та надано платіжну інструкцію №7016 від 06.06.2024 про сплату вказаної суми.
Відповідач вважає такий розмір завищеним та просить зменшити до 1000 грн 00 коп.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
03 січня 2024 року між АТ «ПРОСТО» та Адвокатським бюро «Синюк та партнери» було укладено Договір про надання правової допомоги по відшкодуванню шкоди по страховому випадку, який відбувся із застрахованим транспортним «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Договір підписаний з боку обох сторін та містить всі суттєві умови, передбачені для даного виду договору.
12.06.2024 складено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги (Додаток № 1.1), згідно з яким загальна вартість витраченого часу на надання правової допомоги замовнику становить 4 000 грн 00 коп. (1000 грн - консультація, 1000 грн - підготовчі дії, 2000 грн - підготовка та подання позовної заяви).
Правнича допомога, обумовлена Договором, надавалась керівником Адвокатського бюро «Синюк та партнери» - Синюком Станіславом Леонідовичем, який є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КС № 6423/10 від 15 лютого 2018 року, виданого Радою адвокатів Київської області.
Надання послуг підтверджується Актом виконаних робіт від 12.06.2024 підписаним сторонами.
Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.12.2020р. у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 р. у справі № 357/11023/18).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Сторонами врегульовано порядок оплати наданих послуг.
В матеріалах справи містяться копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1523915 від 04.01.2024, виданого позивачем адвокату Синюк С.Л. щодо представництва інтересів у Господарському суді Запорізької області, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6423/10 від 15.02.2018, виданого Синюк С.Л.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанов об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Викладена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 08.04.2020 у справі №908/2685/19.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн., оскільки вважає їх завищеними. У зв'язку із цим відповідач просив суд зменшити витрати на оплату допомоги адвоката до 1 000,00 грн.
Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування страхової виплати. При цьому, відповідач визнав позов і не заперечував проти суми, яка заявлена позивачем до стягнення.
Також, слід зазначити, що позивач не завертався до відповідача із відповідною вимогою до подання позову.
Розгляд справи відбувався у спрощеному провадженні без виклику сторін.
Суд зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста є типовим спором незначної складності. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо суми виплаченого страхового відшкодування та розміру завданих збитків, судова практика є сталою (тим більше, що відповідач не заперечує суму позовної вимоги).
Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законами України "Про страхування". Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 4 000,00 грн. є завищеною, не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру таких витрат.
До того ж, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
У даному випадку, відповідачем доведено неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
На підставі вищевикладеного суд вважає за можливе клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката задовольнити частково, зменшивши розмір заявленої суми правничої допомоги до 2000,00 грн.
Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО», ідентифікаціний код юридичної особи 24745673 (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050) 118 836 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн 26 коп. страхового відшкодування, 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. судового збору та 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на правову допомогу. Видати наказ.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 05.08.2024.
Суддя А.О. Науменко