Справа № 2-5978/2010 р.
28 жовтня 2010 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючої судді: Олещенко Л.Б.
при секретарі: Настоящої М.С.
за участю позивачки: ОСОБА_1
представника відповідача: Гарасім Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк про дострокове розірвання кредитного договору, -
Позивачі звернулись до суду із позовом до відповідача про дострокове розірвання кредитного договору. В обґрунтування позову зазначили, що 30 січня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ ВТБ Банк укладено кредитний договір №1В-ДФВ8\2008. Зазначений договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів - фізичних осіб. На час укладання кредитного договору ним була достовірно надана інформація про фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів ним була надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за шість місяців. Відповідно до п.1 кредитного договору відповідач зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок НОМЕР_1у з терміном погашення до 30 січня 2028 року Відповідно до п. 1.1 позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12.5% річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. Відповідно до умов договору погашення повинно здійснюватись щомісяця в термін з 25 числа до останнього робочого дня кожного місяця розміром 291 долар США 67 центів. У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір іпотеки №1Вз-ДФВ8/ 2008 від 30 січня 2008 року. Відповідно до умов вказаного договору іпотеки, ОСОБА_3 передав відповідачу в іпотеку нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру загальною площею 65,8кв. м, житловою площею 38,5 кв. м., яка знаходиться у АДРЕСА_1. Починаючи з дати укладення договору ОСОБА_4, півтора року добросовісно виконував свої обов'язки за договором, а саме: надавав кредитору всі необхідні документи, використовував кредит за його цільовим призначенням, сплачував кредиторові передбачені відсотки, без письмового погодження з кредитором не здійснював жодних дій, які могли б вплинути на спроможність позивача вчасно і в повному обсязі виконати зобов'язання. Однак, протягом 2008 року та на даний момент обставин змінилися в гіршу сторону, оскільки настала світова фінансово-економічна криза, яка виявила неготовність національної економіки до протидії цій кризі. В результаті відбулася істотна зміна економічних умов у країні, зокрема, різке зростання офіційного та комерційного курсів долара США по відношенню до національної валюти. Проте він продовжує отримувати дохід у національній валюті України, і для виконання зобов'язань за договором вимушений здійснювати купівлю іноземної валюти за комерційним курсом українських банків, що зріс більш ніж на 40% по відношенню до курсу, який був на момент укладання договору. У разі чого його матеріальний стан значно погіршився. Отже, наведені негативні явища в економіці є істотними, тому просив розірвати кредитний договір №1В-ДФВ8\2008 від 30 січня 2008 року згідно статті 652 ЦК України.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з тих підстав, що зазначені у позові, зазначила, що з неї та ОСОБА_3 була стягнута заборгованість ща вказаним кредитним договором у судовому порядку. Вони з чоловіком помилились узявши кредит и на квартиру, а також вони отримали кредит на автомобіль. Вони не передбачали того, що їх матеріальний стан значно погіршиться, вони сплачували кредит наскільки могли. Підставою для розірвання договору вони вважають є зміну у державі фінансової ситуації та відповідно їхнього матеріального становища. Вона згодна з тим, що договором передбачено, що ризик про зміну курсу долару США покладається на них, позивачі. Просила задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що згідно п.4.1 договору, валютні ризики, які пов'язані зі зміною курсу долара США до гривні під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе позичальник. Грошові кошти були передані у власність позивачам, вини банку у зміні економічної ситуації в державі не має. Позивачі повинні були передбачити зміни курсу долара, оскільки ця умова закладена і в самому кредитному договорі, тому просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_3 і відповідачем ПАТ ВТБ Банк 30.01.2008 р. було укладено кредитний договір№1В-ДФВ8\2008 від 30.01.2008 р., відповідно до якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 70 000 доларів США для купівлі житла. Відповідно до п.1 кредитного договору відповідач зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунокНОМЕР_1у з терміном погашення до 30 січня 2028 року Відповідно до п. 1.1 позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12.5% річних.
Відповідно до умов зазначеного кредитного договору, а саме п.4.1 валютні ризики, які пов'язані зі зміною курсу долара США до гривні під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе позичальник.
Статтями 626, 627 ЦК України визначено, що договором є угода двох чи більше сторін, яка направлена на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначені умов договору. Судом встановлено, що вказаний кредитний договір підписано сторонами, що свідчить про те, що між ними досягнута домовленість щодо умов цього договору, з якими погодився і позивач і банк, проявивши своє волевиявлення. Зазначені обставини не заперечувала в судовому засіданні також позивачка ОСОБА_1, банк правомірно надав кредит резиденту в іноземній валюті та встановив плату за користування кредитом у відсотках до суми кредиту з огляду на приписи Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»,Закону України «Про банки та банківську діяльність, Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій.
Суд не приймає до уваги доводі позивачів, оскільки погіршення їх матеріального становища не є правовою підставою для розірвання кредитного договору. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір укладений у письмовій формі, де всі умови цього договору, права та обов'язки сторін, інші обставини, детально розписані та підписані сторонами, кредит був наданий позивачу ОСОБА_3 відповідно до умов оспорюваного ним кредитного договору та використаний позичальником згідно з цільовим призначення.
Таким чином у суду не має законних підстав для задоволення вимог позивачів в повному об'ємі.
На підставі ст. ст. 626, 627, 629 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк про розірвання кредитного договору №1В-ДФВ8\2008 від 30.01.2008 р. - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецьк шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя: