Справа № 2-12321/10
5 листопада 2010 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого судді Філь О.Є.
при секретарі Челядник Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, -
-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з травмою на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем з 13.03.1995 року знаходився у трудових відносинах. 16.11.2003 року його було звільнено з підприємства у зв'язку з невідповідністю виконуваної роботи за станом здоров'я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.
На підставі матеріалів спеціального розслідування та вивчення обставин нещасного випадку, що трапився з позивачем 26.02.2003 року комісією на підприємстві були складені акти по формі Н-1 від 28.02.2003 року та по формі Н-5 від 28.02.2003 року, згідно яким встановлено факт отримання позивачем травми пов'язаної з виробництвом, а саме травматичний шок 2 ступеня, відкритий косо оскольчатий осколковий перелом середньої третини і верхньої третини правого плеча зі зміщенням, велика забита-скальпова рана нижньої третини правого плеча, ліктьового суглобу, після травматичний неврит правого променевого нерву.
На підставі огляду МСЕК 12.02.2010 року була видана довідка, згідно якої позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності.
На лікуванні позивач знаходився з 27.08.2003 року по 16.09.2003 року, але враховуючи системну необхідність в лікуванні необхідно зробити висновок навіть не маючи медичної освіти про те, що позивач змушений ще досить тривалий час продовжувати приймати лікувально-профілактичні заходи, необхідні для підтримання та відновлення належного стану свого здоров'я, що враховуючи тяжкість отриманих травм а також тривалість часу необхідного на лікування потребує від нього значних моральних та фізичних зусиль. Підтвердженням цьому є інформація наведена у епікризах.
Все це вказує на те що позивач безнадійно втратив безцінне здоров'я внаслідок отриманих травм , шо також підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії та епікризами.
Міжрайонна МСЕК встановила позивачу 40 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. У зв'язку з цим відділ ФССНВВ виплатив позивачу одноразову допомогу та щомісячний регрес, але моральна школа при цьому не призначалась та не виплачувалася незважаючи на те, що позивач продовжує відчувати значні моральні та фізичні страждання пов'язаних з отриманими виробничою травмою.
Відповідно до норм чинного законодавства України моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Перебуваючи на лікуванні на протязі тривалого часу позивач не міг вести повноцінний образ життя, самостійно виконувати свої суто особисті санітарно-гігієнічні дії, відчував фізичні страждання, фізичну біль, обґрунтовану наслідками виробничої травми та особливостями її лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому стані на фоні сильних больових відчуттів. Все це певною мірою негативно позначилося на душевному стані позивача.
Максимальна сума відшкодування моральної шкоди складає 200 мінімальних заробітних плат, що складає 869 x 200 = 176800 грн. Позивач вважає, що з урахуванням його ступеню втрати працездатності, важкості перенесених моральних страждань, була спричинена моральна шкода, яку можна оцінити та відшкодувати у розмірі 72560 грн.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності в зв»язку з незадовільним станом здоров»я.
Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача - ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» позовні вимоги не визнав в повному обсязі.
Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справу у відсутність представника, позовні вимоги просив вирішити на розсуд суду відповідно до вимог діючого законодавства.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1. з відповідачем по справі ДП «ВК «Краснолиманська» з 13.03.1995 року знаходився у трудових відносинах. 16.11.2003 року його було звільнено з підприємства у зв'язку з невідповідністю виконуваної роботи за станом здоров'я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 8-9).
На підставі матеріалів спеціального розслідування та вивчення обставин нещасного випадку, що трапився з позивачем 26.02.2003 року комісією на підприємстві були складені акти по формі Н-1 від 28.02.2003 року та по формі Н-5 від 28.02.2003 року, згідно яким встановлено факт отримання позивачем травми пов'язаної з виробництвом, а саме травматичний шок 2 ступеня, відкритий косо оскольчатий осколковий перелом середньої третини і верхньої третини правого плеча зі зміщенням, велика забита-скальпова рана нижньої третини правого плеча, ліктьового суглобу, після травматичний неврит правого променевого нерву (а.с. 10-12).
На підставі огляду МСЕК 12.02.2010 року була видана довідка, згідно якої позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності (а.с. 14).
На лікуванні позивач знаходився з 27.08.2003 року по 16.09.2003 року, але враховуючи системну необхідність в лікуванні необхідно зробити висновок навіть не маючи медичної освіти про те, що позивач змушений ще досить тривалий час продовжувати приймати лікувально-профілактичні заходи, необхідні для підтримання та відновлення належного стану свого здоров'я, що враховуючи тяжкість отриманих травм а також тривалість часу необхідного на лікування потребує від нього значних моральних та фізичних зусиль. Підтвердженням цьому є інформація наведена у епікризах (а.с. 13).
Міжрайонна МСЕК встановила позивачу 40 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. У зв'язку з цим відділ ФССНВВ виплатив позивачу одноразову допомогу та щомісячний регрес, але моральна школа при цьому не призначалась та не виплачувалася незважаючи на те, що позивач продовжує відчувати значні моральні та фізичні страждання пов'язаних з отриманими виробничою травмою.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров”я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.
Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.
Судом встановлено, що в зв”язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 40% працездатності в зв»язку з травмою. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.
Позивач ОСОБА_1 отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві і при цьому мала місце протиправність дій відповідача ДП «Вугільна Компанія «Краснолиманська», пов”язаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах”, що стало причиною нещасного випадку (а.с. 10-12).
Вищезазначене законодавство, а також роз”яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов”язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв”язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз”ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров”я позивача, те, що професійна працездатність в зв»язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 40%, позивач визнаний інвалідом 3 групи.
Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 12000 грн.
Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору - в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - в розмірі 15,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», рр 26003301241 в Філії-Красноармійське відділення № 2863 ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 394233, код ЄДРПОУ 31599557 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», рр 26003301241 в Філії-Красноармійське відділення № 2863 ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 394233, ЄДРПОУ 31599557 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: