Справа № 352/2045/24
Провадження № 1-кп/352/249/24
05 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілих ОСОБА_6
ОСОБА_7
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Монастирчани, Богородчанського району Івано-Франківської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні має 2 малолітніх та 1 неповнолітню дитину, директора ТОВ «ПС БУД», не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,
В провадженні Тисменицького районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого та середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілій.
В підготовчому судовому засіданні 05 серпня 2024 року прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також не визначати альтернативний захід у виді застави.
Захисник та обвинувачений не заперечували проти клопотання прокурора, але вважали за можливе застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали долучені до клопотання, прийшов до таких висновків.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Єропейський суд з прав людини вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Судом встановлено, що 14.04.2024 ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України та того ж дня вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
15.04.2024 кримінальне провадження перекваліфіковане з ч. 2 ст. 286 КК України на ч. 3 ст. 286-1 КК України та того ж дня ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.
16.04.2024 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області стосовно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 12.06.2024 включно, з можливістю внесення застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, що становить 242 240 грн.
10.06.2024 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024090000000283 до 2 місяців, тобто до 14 серпня 2024 включно.
10.06.2024 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області продовжено дію запобіжного заходу - тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 до 08.08.2024 включно, з можливістю внесення застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Відповідно до обвинувального акту, затвердженого 30 липня 2024 року, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за ч. 3 ст. 286-1 КК України, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
Також прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися, та які дають певні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, злочин, який інкримінується ОСОБА_4 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. ОСОБА_4 , як багатодітний батько, може виїхати за кордон, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Так протягом 2023 та 2024 років він неодноразово перетинав державний кордон України.
ОСОБА_4 перебуваючи на волі матиме можливість впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, оскільки останні в судовому засіданні не допитувались, з метою зміни або надання завідомо неправдивих показань, які би виправдовували його неправомірні дії.
Жодної обставини на підтвердження зменшення вказаних ризиків, встановлених при обранні і неодноразовому продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.
При цьому, суд враховує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема ухилятися від суду, є реальним та дійсним. А обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 при розгляді кримінального провадження. Тому жодних підстав для зміни чи скасування раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або ж обрання більш м'якого запобіжного заходу, судом не встановлено.
При цьому, не є визначальним критерієм для цього сама по собі тривалість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи об'єктивні обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду вказаного кримінального провадження.
Суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, стосовно того, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, суд враховує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.
Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Суд вважає, за можливим визначити підозрюваному ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід, оскільки при обранні запобіжного заходу такий був застосований щодо підозрюваного.
Враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, слідчий суддя погоджується, що необхідно залишити раніше визначений розмір застави в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На переконання слідчого судді застава в такому розмірі повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, і такий розмір застави буде співмірним та доцільним у випадку її внесення для гарантування дієвості даного провадження та запобіганням згаданим ризикам.
За таких обставин, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а також з можливістю внесення застави у вигляді 80 н.м.д.г.
Керуючись ст.ст.177,183, 194, 372, 376, 392 КПК України,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб, тобто до 03 жовтня 2024 року включно.
Тримання під вартою ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Визначити заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: код за ЄДРПОУ 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 на строк до 03 жовтня 2024 року включно такі обов'язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1