Справа № 347/1505/24
05 серпня 2024 року м. Косів
Суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Кіцула Ю.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого начальником філії Кутське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»,
за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 порушив вимоги законодавства про працю, а саме:
- в порушення вимог ч.2 ст.3 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою передбачено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов, - у філії «Кутське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» працівника ОСОБА_2 не повідомлено про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці до запровадження таких умов. Так, працівник ОСОБА_2 прийнятий на роботу на 1,0 ставки посадового окладу (8 годинний робочий день). Проте, згідно табеля обліку використання робочого часу за січень 2024 року у працівника ОСОБА_2 змінено режим роботи, а саме з 01.01.2024 року по 08.01.2024 року відображено 4 годинний робочий день. Аналогічне порушення допущено у лютому 2024 року, працівнику ОСОБА_2 з 01.02.2024 року по 08.02.2024 року змінено режим роботи з 4 годинного на 8 годинний робочий день, однак на даний період працівником написана заява про переведення на 0,5 ставки посадового окладу (4 годинний робочий день). Наказом від 19.02.2024 року №58-к «Про переведення на 0,5 посадового окладу» працівника ОСОБА_2 змінено режим роботи, переведено з 19.02.2024 року на 0,5 посадового окладу, проте з даним наказом працівника не ознайомлено під підпис, чим порушено вимоги частини другої статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.41 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений, не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, доходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 41 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.
За способом викладення диспозиція частини 1 статті 41 КУпАП є бланкетною. Диспозиції банкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки.
Таким нормативно-правовим актом, зокрема, є Кодекс законів про працю України, Закон України «Про оплату праці», інші підзаконні нормативно-правові акти.
Так, нормами ст.3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Згідно ст.103 КЗпП України, про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, підтверджується в сукупності наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення №ПЗ/ІФ/7761/0205/П/ПТ від 10.06.2024 року, в якому вказані виявлені порушення вимог законодавства про працю. Вказаний протокол складений уповноваженою на те особою, та містить всі необхідні реквізити встановлені ст. 256 КУпАП. Протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ). Будь-яких сумнівів у його достовірності судом не встановлено (а.с.3-5);
- актом складеним за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах праці, у філії Кутське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 10.06.2024 року за №ПЗ/ІФ/7761/0205, у якому зафіксовано виявлені порушення вимог законодавства про працю, допущені ОСОБА_1 (а.с.6-11);
- копією табеля обліку використання робочого часу філії Кутське лісове господарство, Березівське лісництво за лютий, січень 2024 року, в якому наявна відмітка щодо зміни істотних умов праці, а саме, зміна кількості годин праці (а.с.12, 13);
- копією наказу філії Кутське лісове господарство за №4-к від 08.01.2024 року про переведення працівника Березівського лісництва ОСОБА_2 на 0,5 посадового окладу з 09.01.2024 року по 08.02.2024 року, на якому відсутня будь-яка відмітка про ознайомлення з вказаним наказом працівника ОСОБА_2 (а.с.14);
- копією наказу філії Кутське лісове господарство за №58-к від 19.02.2024 року про переведення працівника Березівського лісництва ОСОБА_2 на 0,5 посадового окладу з 19.02.2024 року, на якому відсутня будь-яка відмітка про ознайомлення з вказаним наказом працівника ОСОБА_2 (а.с.16).
Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості. В своїй сукупності дані докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності інформації, яка міститься у досліджених доказах, суду не надано.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених доказів не убачається, тому вказані доказі є належними та допустимими.
За таких обставин, перевіривши всі наявні в матеріалах справи докази, доходжу висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні доведена поза всяким розумним сумнівом.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 суд враховує: характер вчиненого ним правопорушення; особу правопорушника, який до адміністративної відповідальності раніше не притягався, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст.41 КУпАП, яка доведена повністю, та доходить переконання, що стосовно ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 41 КУпАП у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду документи, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору відсутні, відтак з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу протягом п'ятнадцяти днів на підставі частини 2 статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягується подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 - 605 грн. (шістсот п'ять гривень) 60 коп. на користь отримувача коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя Ю. С. Кіцула