"02" листопада 2010 р. м. Київ № К-30373/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Мироненка О. В.,
Мороз Л. Л.,
Смоковича М. І.,
Чумаченко Т. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області на постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 10 листопада 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної допомоги, -
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 10 листопада 2009 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_6 щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни, відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області провести нарахування та виплату з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року ОСОБА_6 щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 10 листопада 2009 року скасовано.
Прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_6 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 23.07.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та постановити нове -про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була протиправною.
З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є громадянкою України, якій до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами.
З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Водночас, щодо такого права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року.
Однак такі умови не настали.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, у 2006 році та в період з 01.01. 2007 року до 09.07.2007 року позивач не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року -таке право у позивача було відсутнє у зв'язку із дією положень пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди дійшли вірного висновку, що дії управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області є протиправними лише з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України.
За таких обставин, правильним є висновок судів про те, що позивач в 2006 році та до 09.07.2007 року, а також з 01.01.2008 до 22.05.2008 року не мала права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Разом з цим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком апеляційного суду, який при постановленні нового рішення вказав на те, що судом першої інстанції правильно вирішені спірні питання, але з урахуванням строку звернення до суду невірно визначений період, за який порушене право позивача підлягає відновленню, - з огляду на що, - надано правильну оцінку підставам пропуску строків звернення до суду та відмовлено у задоволенні позову за період 2007 року.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції дав правильну правову оцінку обставинам у справі, перевірив обґрунтованість вимог позивача щодо здійснення нарахування конкретних сум, відповідність їх розмірам мінімальних пенсій за віком, які були встановлені чинним законодавством.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні апеляційного суду, який дійшов висновку щодо скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нового рішення у справі.
Постановлене у справі рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року, якою скасовано постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 10 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної допомоги, -залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: