"02" листопада 2010 р. м. Київ № К-44070/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Мироненка О. В.,
Мороз Л. Л.,
Смоковича М. І.,
Чумаченко Т. А.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про стягнення заборгованості по пенсії, -
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити виплату в повному обсязі підвищення до пенсії дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області щодо відмови ОСОБА_6 у підвищенні пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_6 на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за 2007 рік.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року змінено в частині.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області щодо нарахування ОСОБА_6 пенсії в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_6 пенсію за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були протиправними.
З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є громадянкою України, якій до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами.
З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Водночас, щодо такого її права на період 2007 року, то пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01.01. 2007 року до 09.07.2007 року, позивач не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а тому дії відповідача були правомірними.
В той же час, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України дії управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області є протиправними.
За таких обставин, правильними є висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач мала право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
З огляду на зазначене, та враховуючи приписи частини 2 статті 152 Конституції України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком апеляційного суду про доцільність зміни постанови суду першої інстанції та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії -з 09липня 2007 року.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, а також у рішенні апеляційного суду, який дійшов висновку щодо часткової зміни постанови суду першої інстанції.
Постановлені у справі рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року в незміненій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про стягнення заборгованості по пенсії -залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: