"28" жовтня 2010 р. м. Київ К-12206/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Черкаського районного суду від 24.03.2004 та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 08.06.2004 у справі за позовом ОСОБА_4 до Степанівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У жовтні 2003 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Степанівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Черкаського районного суду від 24.03.2004 позов ОСОБА_4 було задоволено частково. Стягнуто з Степанівської сільської ради Черкаського району Черкаської області на користь ОСОБА_4 193, 20грн. невиплаченої заробітної плати. В задоволенні позовних вимог в іншій частині було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 08.06.2004 апеляційну скаргу ОСОБА_4 було відхилено, а рішення Черкаського районного суду від 24.03.2004 залишено без змін.
ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення Черкаського районного суду від 24.03.2004 та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 08.06.2004 змінити, та задовольнити позов в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», яка згідно статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, у разі неможливості надання попередньої роботи за працівником зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він отримував на виборній посаді у раді, яка виплачується з місцевого бюджету.
Враховуючи вищенаведене законодавство, суди першої та апеляційної інстанції вірно зазначили, що позивач мав право на отримання державних гарантій з 14.06.2002 по 14.12.2002.
Оскільки відповідач неправомірно припинив виплати 30.11.2002, суди дійшли вірного висновку щодо неправомірної відмови Степанівської сільської ради Черкаського району Черкаської області здійснити виплати ОСОБА_4 державних гарантій за 14 днів грудня.
Також суди вірно зазначили, що не підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 середній заробіток за затримку розрахунку, оскільки статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачена лише відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а в даному випадку йдеться не про зароблену заробітну плату невиплачену з вини відповідача, а про грошові компенсацію (державні гарантії), які виплачуються до працевлаштування.
Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки ОСОБА_4 не було доведено, що дії (бездіяльність) відповідача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду від 24.03.2004 та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 08.06.2004 у справі за позовом ОСОБА_4 до Степанівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Співак
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній